24 грудня 2019 р. Справа № 440/3113/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 (суддя Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 22.10.19) по справі № 440/3113/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ОСОБА_1 (далі за текстом позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2019 №5853035-5674-1624.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 23 травня 2019 року №5853035-5674-1624.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм процесуального та матеріального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2019, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що ГУДФС при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, якими визначено грошові зобов'язання із земельного податку, діяло на підставах та в межах чинного законодавства. Також зазначив, що витяг з технічної документації є документом, який оформлюється за результатом проведення нормативної грошової оцінки та відображає дані стосовно окремої земельної ділянки. Тобто витяг складається на основі розрахованих у встановленому порядку показників (коефіцієнтів), які визначені у технічній документації, що затверджується рішенням відповідної сільської, селищної або міської ради. Рішення п'ятдесят першого скликання сесії Новосанджарської селищної ради шостого скликання від 09.06.2015 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель селища Нові Санжари», яким затверджено базову вартість 1 кв.м земель в межах селища Нові Санжари Новосанжарської селищної ради станом на 01.01.2016 року у розмірі 77,26 гри, є чинним, його законність не оскаржувалась, у встановленому порядку воно не скасоване. Відповідно, дані Новосанжарської селищної ради щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 є достовірними та є належним підтвердженням розміру нормативної грошової оцінки, що застосовувалась при розрахунку земельного податку, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 23.05.2019 № 5853035-5674-1624.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 28.12.2014 є власником 211/1000 часток нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на об'єкт нерухомого майна зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно /а.с.9-10/.
Відповідно до договору дарування від 17.03.2018 ОСОБА_1 є власником 149/1000 часток нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на об'єкт нерухомого майна зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно /а.с.12-13/.
23.05.2019 ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення № 5853035-5674-1624, яким визначено ОСОБА_1 податкове зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб за 2019 рік в розмірі 47913,06 грн /а.с. 8/.
Позивач, не погоджуючись з правомірністю прийнятого податкового повідомлення-рішення, звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ДФС у Полтавській області було прийнято оскаржуване рішення без наявності документальних підстав для його винесення, а сам розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які є об'єктом оподаткування, не підтверджено належними доказами.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.
Підпункт 14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України зазначено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Пункт 286.5 ст.286 ПК України передбачено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Пункт 287.5 ст.287 ПК України каже, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.
Пункт 288.1 ст.288 ПК України визначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Підпунктами 288.2, 288.3 ст.288 ПК України зазначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Підпунктом 288.5 ст.288 ПК України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:
не може бути меншою за розмір земельного податку:
для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;
для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;
не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.
для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку.
для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.
Частина 1 ст. 377 ЦК України визначає, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Частина 1 ст.120 ЗК України передбачає, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Пункт 287.6 ст.287 ПК України каже, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Стаття 270 ПК України передбачає, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
За обставинами справи, позивач набув право власності на 211/1000 часток нежитлових будівель, та 149/1000 часток нежитлових будівель що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та відповідно здійснює фактичне користування земельними ділянками, на яких розташоване відповідне нерухоме майно.
З огляду на це, суд вважає що позивач є платником земельного податку з фізичних осіб.
З аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно та зобов'язаний сплачувати до бюджету податок за площі під такими приміщеннями з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.
Таким чином, позивач після набуття права власності на вищезазначені частки нежитлових приміщень повинен сплачувати земельний податок за площі під такими приміщеннями, з урахуванням прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Договори оренди на земельні ділянки між позивачем та органом місцевого самоврядування не укладались.
У той же час суд звертає увагу на недоведеність ГУ ДФС у Полтавській області бази оподаткування, застосованої в даному випадку.
Згідно пояснень представника відповідача, наданих до суду першої інстанції, сума земельного податку, визначена у спірному податковому повідомленні-рішенні, була розрахована на підставі рішення Новосанжарської селищної ради від 26.06.2018 №10 "Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на території Новосанжарської селищної ради на 2019 рік".
Новосанжарською селищною радою надана інформація від 03.10.2019 №1288/02-16 /а.с. 54/, середня базова вартість 1 кв.м. земельної ділянки по Новосанжарській селищній раді станом на 2019 рік - 146,58 грн. з урахуванням коефіцієнта індексації 6,0714. Земельна ділянка, на якій знаходиться нежитлова будівля гр. ОСОБА_1 знаходиться в ІІІ - економіко планувальній зоні (зональний коефіцієнт Км2 0,95). Локальні коефіцієнти по місцезнаходженню земельної ділянки у межах економіко-планувальної зони для нарахування нормативної грошової оцінки становлять: в зоні пішохідної доступності до зовнішнього пасажирського транспорту - 1,04; до громадського центру -1,04; не забезпеченість каналізацією - 0,9, в зоні залягання грунтових вод менше 3-х метрів - 0,95. Коефіцієнт Кф - 3 (Наказ Мінагрополітики від 27.03.2018 р №162). Нормативна грошова оцінка 1 кв.м. становить: 146,58 х 0,95 х 1,04 х 1,04 х 0,9 х 0,95х 3 = 386,32 грн. Площа земельної ділянки - 4134 кв.м. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки в АДРЕСА_2 становить 1597046,86 грн.
Крім того, відповідно до інформації Новосанжарської селищної ради від 15.03.2019 №335/02-16 /а.с. 35-36/, отриманої Новосанжарським управлінням ГУ ДФС у Полтавській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки в АДРЕСА_2, що належить позивачу, площею 7134 кв.м. становить 1597046,86 грн.
Разом з тим, як зазначено вище, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи (додаток 8) як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (додаток 9).
З наданих в суді першої інстанції пояснень представника відповідача встановлено, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у розпорядженні фіскального органу були відсутні витяги про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, так само вони відсутні і на час розгляду справи по суті. Замість витягів був використаний лист Новосанжарської селищної ради від 15.03.2019 №335/02-16 зі зведеною інформацією щодо розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Отже, контролюючий орган, визначаючи суму грошового зобов'язання із земельного податку, використав для обрахунку розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок, який не підтверджено належними доказами.
У той же час, відповідно до пункту 271.1.1 Податкового кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, є базою оподаткування. Відповідно база оподаткування в даному випадку не є доведеною належним чином.
Таким чином, відповідачем не доведено правомірність розрахунку гр. ОСОБА_1 земельного податку з фізичних осіб за спірний період.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів суду правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23 травня 2019 року №5853035-5674-1624.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині не вбачається.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що 26.07.2019 між ОСОБА_1 (замовник) та адвокатським об'єнанням "Хіт" (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги №46-2019, за умовами якого розмір гонорару визначається за погодженням Адвокатського об'єднання з замовником, що викладається окремим актом та підписується сторонами.
Позивачем надано акт погодження гонорару від 26.07.2019 та акт прийому-передачі наданої правової допомоги від 17.10.2019 на загальну суму 5000 грн, рахунок №38 від 26.07.2019, меморіальний ордер від 12.08.2019 №@2PL404512.
Дослідивши заяву позивача та надані документи, колегія суддів дійшла висновку, що витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., які були сплачені позивачем є обґрунтованими та підтвердженими.
Що стосується посилання апелянта на те, що акт прийому-передачі наданої правової допомоги підписаний після оплати правничої допомоги, колегія суддів зазначає, що у адвоката та відповідача не було перешкод щодо складання та підписання акту виконаних робіт, які вже були надані адвокатом до прийняття судом рішення у справі.
Також колегія суддів не приймає до уваги посилання контролюючого органу про те, що в графі "платник" меморіального ордеру від 12.08.2019 №@2PL404512 неможливо ідентифікувати хто саме здійснив відповідну оплату, оскільки з графи " призначення платежу" вказаного ордеру вбачається, що оплату здійснено за договором про надання правової допомоги №46-2019 від 26.07.2019 ОСОБА_1 .
Отже, враховуючи надання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку щодо наявності підстав для задоволення поданої заяви про їх відшкодування.
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 по справі № 440/3113/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко
Постанова складена в повному обсязі 03.01.20.