Головуючий І інстанції: О.О. Кукоба
03 січня 2020 р. Справа № 440/2767/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2019, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/2767/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.05.19 №10251-51/4203, якою його повідомлено про необхідність сплати недоїмки з єдиного соціального внеску загалом у розмірі 21030,90 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 21 травня 2019 року №Ф-10251-51/4203.
Головне управління ДФС у Полтавській області, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог зазначив, що працевлаштування фізичної особи-підприємця як найманого працівника не звільняє останнього від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У поданому до суду письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її вимог.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2019 допущено заміну відповідача - Головне управління ДФС у Полтавській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, що ОСОБА_1 у грудні 1993 року був зареєстрований як фізична особа - підприємець та з 14.12.93 взятий на облік як платник податків в Кременчуцькій ДПІ.
22.07.19 підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 припинено за власним рішенням, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис №25850060002030899 /а.с. 23/.
З 4.02.12 позивач прийнятий на роботу до Кременчуцького льотного коледжу за посадою водія пожежного автомобіля служби аварійно-рятувального та протипожежного забезпечення, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено копію довідки від 25.07.19 вих.№02-41/340 /а.с. 17/.
Довідкою Кременчуцького льотного коледжу від 23.07.19 вих.№05-42/309 підтверджено, що упродовж 2017-2019 років позивачу щомісяця нараховувалась заробітна плата, з якої роботодавцем сплачено єдиний внесок /а.с. 18/.
21.05.19 Головним управлінням ДФС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10251-51/4203, якою позивача повідомлено про необхідність сплати єдиного внеску загалом у розмірі 21030,90 грн /а.с. 14, 36/.
Дану вимогу отримано позивачем 18.07.19, що підтверджено копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №3960018358527 /а.с. 36/.
Не погодившись з вимогою Головного управління ДФС у Полтавській області від 21.05.19 №Ф-10251-51/4203 про сплату боргу (недоїмки), позивач оскаржив її до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не мав у спірний період обов'язку зі сплати єдиного внеску, у зв'язку з чим відповідачем безпідставно сформовано і направлено оскаржувану вимогу про сплату боргу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI.
Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, зазначені платники податків мають обов'язок сплачувати внесок у розмірі, який встановлено законом, незалежно від отримання доходу (прибутку).
До переліку цих платників податків не відносяться фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Закон не містить застереження для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, стосовно сплати внеску незалежно від отримання доходу.
Внесок нараховується виключно на визначену самостійно суму доходу і обмежений мінімумом і максимумом.
Таким чином, у фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність), не виникає обов'язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі.
У ході судового розгляду встановлено, що з 2005 позивач не звітує до податкового органу, податкові та інші звітності не подає.
З 4.02.12 позивач прийнятий на роботу до Кременчуцького льотного коледжу за посадою водія пожежного автомобіля служби аварійно-рятувального та протипожежного забезпечення, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено копію довідки від 25.07.19 вих.№02-41/340 /а.с. 17/.
З 22.07.2019 року здійснена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності.
Так, відповідно до розрахунку суми боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, заборгованість позивача виникла у зв'язку з неподанням відповідного звіту за 2017-2018 роки та І квартал 2019 року.
Судовим розглядом встановлено, що у період, за який нараховано внесок від здійснення підприємницької діяльності, позивач не займався останньою, оскільки перебував у трудових відносинах з Кременчуцьким льотним коледжем, яким сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з його заробітної плати.
Головним управлінням ДФС у Полтавській області не надано доказів, що спростовують встановлені обставини та свідчать про здійснення позивачем підприємницької діяльності у спірний період із отриманням доходу від неї.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Таким чином, контролюючий орган мав право нарахувати внесок, прийнявши вимогу про його сплату, на підставі: акту перевірки; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону нараховується внесок.
Отже, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано прийнято рішення про скасування оскаржуваної податкової вимоги Головного управління ДФС у Полтавській області.
Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 по справі № 440/2767/19 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов