Справа № 560/2903/19
іменем України
03 січня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача, в якому просить:
- визнати лист № 34226/Т/22-01-04-02-23 від 09.09.2019 року щодо повернення Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області поданої заяви (рапорту) з додатками, щодо нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 без розгляду - протиправним та таким, що не відповідає вимогам Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850;
- визнати бездіяльність Головного управління ДФС у Хмельницькій області щодо не подання до Державної фіскальної служби України у 15-денний строк з дня реєстрації заяви (рапорту), висновку щодо виплати грошової допомоги разом з підтверджуючими документами, які додані до заяви - протиправною;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Хмельницькій області повторно прийняти документи та надіслати до Державної податкової служби України, висновок щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", а також постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850, виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що вона має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ у порядку та розмірі відповідно до частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію", Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850, виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. Однак враховуючи протиправну, на думку позивача, відмову відповідача у виплаті позивачу вищевказаної одноразової грошової допомоги, що викладену в листі № 34226/Т/22-01-04-02-23 від 09.09.2019 року з підстав того, що 07.11.2015 втратив чинність Закон України "Про міліцію", тому розгляд матеріалів про виплату позивачеві одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, може бути розглянуто тільки після внесення змін до нормативно-правових актів, щодо правового та соціального захисту осіб начальницького та рядового складу податкової міліції та членів їх сімей.
Враховуючи викладене, позивач просить суд зобов'язати Головне управління ДПС у Хмельницькій області повторно прийняти та надіслати до ДПС України висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.2015 №565-XII, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 у 200-ти кратному розмірі прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб.
Ухвалою від 24.09.2019 року суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відповідності до статті 263 КАС України.
Відповідач заявив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін. Враховуючи те, що дана справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, в задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Від відповідача 07.10.2019 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач вказує, що 07.11.2015 року втратив чинність Закон України "Про міліцію", тому розгляд матеріалів про виплату позивачеві одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, може бути розглянуто тільки після внесення змін до нормативно-правових актів, щодо правового та соціального захисту осіб начальницького та рядового складу податкової міліції та членів їх сімей.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в органах податкової міліції ДПА у Хмельницькій області, та відповідно до наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області від 01.07.2019 року № 236-о звільнена з органів податкової міліції ГУ ДФС в області за підпункту "Б" пункту 64 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 05.08.2019 року ОСОБА_1 , встановлена ІІ група інвалідності, причини втрати професійної працездатності-захворювання пов'язані з проходженням військової служби.
Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках № 0051071 від 05.08.2019 року, ступінь втрати професійної працездатності становить 70%. Свідоцтво про хворобу № 115 від 10.06.2019 року.
Позивач 12.08.2019 року звернулася до ГУ ДФС у Хмельницькій області із заявою (рапортом), у якій просила провести їй виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах податкової міліції.
Листом ДФС України № 34226/Т/22-01-04-02-23 від 09.09.2019 року вказані матеріали повернуті без погодження з огляду на те, що 07.11.2015 втратив чинність Закон України "Про міліцію", нормами якого передбачалось, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. Колишнім працівникам, інвалідність яким встановлена після втрати чинності Законом України "Про міліцію" проводити розрахунок та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності та втратою працездатності після 07.11.2015 законні підстави відсутні.
Також у вказаному листі зазначено, що розгляд матеріалів про виплату позивачеві одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, може бути розглянуто тільки після внесення змін до нормативно-правових актів, щодо правового та соціального захисту осіб начальницького та рядового складу податкової міліції та членів їх сімей.
Позивач, не погоджуючись із вказаною відмовою ГУ ДФС у Хмельницькій області, звернулася до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що діяльність податкової міліції регулюється Розділом ХVІІІ Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Статтею 356 ПК України передбачено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Отже, наведеними вище положеннями передбачено, що право на одноразову грошову допомогу у працівника податкової міліції виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання, яке мало місце в період її проходження.
Закон України "Про міліцію" втратив чинність 07.11.2015 року у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Відповідно до абзацу 3 пункту 15 розділу XI прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про Національну поліцію".
Таким чином, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі та з підстав, визначених Законом України "Про міліцію" зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про Національну поліцію".
Як вбачається з матеріалів справи, наявність зв'язку між захворюванням позивача, внаслідок якого останнім втрачено працездатність та встановлено інвалідність у зв'язку із проходженням військової служби (в органах внутрішніх справ - податковій міліції) підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
За змістом статті 23 Закону України "Про міліцію" порядок та умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби, визначає Кабінет Міністрів України.
На виконання статті 23 Закону України "Про міліцію", Кабінет Міністрів України постановою №707 від 12.05.2007 року затвердив Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції (далі - Порядок №707).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 707 одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.
У зв'язку з прийняттям Закону України від 13.02.2015 року "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" Кабінет Міністрів України постановою від 21.10.2015 року №850 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівників міліції (далі - Порядок №850).
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
Отже, на час установлення позивачу II групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової (служби в органах податкової міліції), чинними є обидва Порядки (№707 і № 850), які регулюють однопредметні правовідносини щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію". При цьому, Порядок №850 прийнятий у зв'язку із внесенням Законом України від 13.02.2015 року до вказаної статті 23 Закону змін в частині розміру одноразової грошової допомоги.
Конституційний Суд України у пункті 3 рішення від 03.10.1997 №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив, що звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99).
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року, якою затверджений Порядок № 850, встановлено, що особам, які до набрання чинності Законом України від 13.02.2015 №208-VIII "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Таким чином, призначення та виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію", здійснюється відповідно до Порядку, під час дії якого встановлена втрата працездатності.
Як вбачається з матеріалів справи, наявність зв'язку між захворюванням позивача, внаслідок якого останнім втрачено працездатність та встановлено інвалідність у зв'язку із проходженням військової служби (в органах внутрішніх справ - податковій міліції) підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №707 можливе лише за умови, що особа мала право на отримання такої допомоги до 12.03.2015 року. Позивач набула таке право у 2019 році, оскільки згідно довідки МСЕК позивачу з 05.08.2019 року встановлено ІІ групу інвалідності, тобто після 12.03.2015 року, а тому розмір допомоги має бути призначений у відповідності з нормами саме Порядку №850.
У відповідності до вимог пункту 6 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:
- заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;
- довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії:
- довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
- акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;
- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
- документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (пункт 8 Порядку № 850).
Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850, якою затверджено Порядок та умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, не поширюються на працівників податкової міліції, оскільки відповідно до статті 356 Податкового кодексу України на осіб начальницького і рядового складу податкової міліції поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію". При цьому, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про Національну поліцію" (абзац 3 пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію"), а на виконання статті 23 Закону України "Про міліцію" в редакції Закону України від 13.02.2015 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №850, який регламентує порядок виплати одноразової грошової допомоги.
Всупереч вимогам Порядок № 850, керівник не направив заяву (рапорт) позивача, та додані документи, а також висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги.
Таким чином, суд дійшов висновку, що необхідно визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Хмельницькій області щодо не підготовки матеріалів відносно позивача та складання і подання до Державної фіскальної служби України висновку про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції, відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 707.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відмова Головного управління ДФС у Хмельницькій області, викладена в листі ДФС України № 34226/Т/22-01-04-02-23 від 09.09.2019 року у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності - є протиправною, а тому позов у цій частині підлягає до задоволення із зобов'язанням ГУ ДПС у Хмельницькій області повторно прийняти документи та надіслати їх до Державної податкової служби України, висновок щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", а також постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850, виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Суд звертає увагу на те, що при вирішенні спору слід також врахувати практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), і зважати на те, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ як джерело права.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішеннях у справі "Будченко проти України" (Budchenko v. Ukraine) від 24.07.2014, "Суханов та Ільченко проти України" від 27.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі "Стек та інші проти Сполученого Королівства" (Stec and Others v. the United Kingdom), n. 54, заяви №65731/01 та №65900/01, ЄСПЛ 2005-Х).
У згаданому рішенні суд також вказав, що відмова у задоволенні законного права заявника через відсутність механізму його реалізації, становить втручання у право власності згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а через нездатність забезпечити реалізацію такого права заявника в розумні терміни, держава поклала на нього надмірний та неспіврозмірний тягар, порушивши таким чином свої зобов'язання за статтею 1 Першого протоколу.
У рішенні по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine), №23759/03 та №37943/06 від 14.01.2011, Європейський суд з прав людини звертав увагу, що скарги заявника на незаконність застосування у правовідносинах інструкції, яка є підзаконним актом, і незастосування декрету Кабінету Міністрів, який мав силу закону, не були задоволені національними судами, та зазначав про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд дійшов такого висновку у зв'язку з тим, що по-перше, відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, таким чином, не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимогу законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Хмельницькій області щодо не подання до Державної фіскальної служби України у 15-денний строк з дня реєстрації заяви (рапорту) ОСОБА_1 , висновку щодо виплати грошової допомоги разом з підтверджуючими документами, які додані до заяви.
Визнати протиправним лист Головного управління ДФС у Хмельницькій області № 34226/Т/22-01-04-02-23 від 09.09.2019 року щодо повернення поданої ОСОБА_1 заяви (рапорту) з додатками щодо нарахування одноразової грошової допомоги.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Хмельницькій області повторно прийняти документи та надіслати до Державної податкової служби України, висновок щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", а також постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850, виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 43142957)
Головуючий суддя В.К. Блонський