03 січня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2287/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради, Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Щасливцевської сільської ради (далі-відповідач-1, сільрада), Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області (далі-відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 1872 від 03.10.2019 року, прийняте 102 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місце розташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Щасливцевську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території земель Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місце розташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 .
Крім того, позивач просить стягнути з Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради понесені судові витрати; зобов'язати Щасливцевську сільську раду подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення; постановити окрему ухвалу, в якій ініціювати притягнення до відповідальності, передбаченої законом за грубе та систематичне порушення земельного законодавства посадовими особами Щасливцевської сільської ради при вирішенні ними питання про відмову у наданні дозволів на розробки проектів землеустрою громадянам.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вернувся до Щасливцевської сільради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місце розташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 . Однак, 102 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання прийнято рішення від 03.10.2019р. №1872, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вказаного клопотання у зв'язку із тим, що на земельну ділянку розташовану в с. Генічеська Гірка, відмічену у графічних матеріалах, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд іншій особі.
Вказану відмову позивач вважає протиправною з огляду на те, що він, як учасник війни, має першочергове право на відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 04.11.2019р. провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 26.11.2019р. зобов'язано відповідачів надати докази у справі.
Ухвалою від 27.12.2019р. залишено без задоволення клопотання представника позивача від 26.12.2019р. про розгляд справи №540/2287/19 за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 03.01.2020р. клопотання представника позивача про вжиття заходів процесуального примусу повернуто без розгляду.
Відповідачами надано до суду відзиви на позову заяву за змісту якого убачається, що останні заперечують проти позову та зазначають, що на бажану земельну ділянку, позначену позивачем у графічних матеріалах, раніше вже було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою іншій особі згідно з рішенням №1870 від 03.10.2019р., прийнятим 102 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання. Вказане стало причиною відмови у задоволенні клопотання позивача.
У разі отримання позивачем повторного дозволу на ту ж саму земельну ділянку, сільська рада порушила б законні сподівання іншої особи на отримання земельної ділянки у власність, оскільки процедура оформлення права власності ним вже розпочата, а позивачу було б завдано шкоду в розмірі вартості послуг з виготовлення проекту землеустрою.
У зв'язку з тим, що процедура оформлення права власності на земельну ділянку займає певний час, тому під час звернення позивача до сільської ради із заявою про надання дозволу і до суду з цим позовом, відомості про кадастровий номер в публічній карті відсутні.
Враховуючи, що сільська рада з поважних причин відмовила у задоволенні заяви позивача та приймаючи до уваги, що, відмовляючи у наданні відповідного дозволу позивачу, сільська рада діяла з урахуванням перспективності та раціональності у використанні вищевказаної земельної ділянки, з дотриманням вимог національного законодавства, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.
14 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до сільського голови Щасливцевської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,080 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місце розташуванням, які додаються до клопотання.
До вказаної заяви додані: копії паспорта та РНОКПП заявника, копія посвідчення учасника війни, графічний матеріал, на якому зазначене бажане місце розташування та орієнтовний розмір земельної ділянки.
Відповідно до рішення 102 сесії Щасливцевської сільської ради 7 скликання №1872 від 03.10.2019р. позивачу відмовлено у задоволенні заяви, зареєстрованій за №К/972-01.01 від 20.09.2019р., у зв'язку з тим, що на земельну ділянку, розташовану в с. Генічеська Горка, відмічену у графічних матеріалах, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд іншій особі.
Не погоджуючись із вказаним рішення позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Відповідно до п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з п. б, ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
За змістом положень ст. 122 ЗК України, вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Дослідивши надані позивачем документи до Щасливцевської сільської ради для надання дозволу на розробку проекту землеустрою, суд встановив, що вони відповідають вимогам, встановленим Земельним кодексом України.
Положеннями ст.118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, ст. 118 ЗК України встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. В даній статті відсутня така підстави для відмови у наданні дозволу як надання аналогічного дозволу іншій особі, яка звернулась раніш.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі №607/4538/16-а, від 18 жовтня 2018 року у справі №813/481/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №527/43/17, від 25 лютого 2019 року у справі №347/964/17 та від 22 квітня 2019 року у справі №263/16221/17.
Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою є тільки першою стадією, а тому надання тотожних дозволів щодо розробки проекту землеустрою на одну й ту саму земельну ділянку не порушує права іншої особи.
Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на раду обов'язку (не є підставою для виникнення зобов'язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність. Рада може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав, визначених законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі №607/4538/16-а, від 03 квітня 2019 року у справі 509/4722/16-а та від 29 серпня 2019 року у справі №540/2441/18.
Відповідачем не надано до суду доказів того, що спірна земельна ділянка на момент прийняття сільрадою оскарженого рішення №1872 від 03.10.2019 була об'єктом цивільних прав. При цьому надані докази, а саме витяг з рішення 102 сесії Щасливцевської сільської ради 7 скликання від 03.10.2019р. №1870 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, зокрема, ОСОБА_2 , орієнтовною площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного, суд робить висновок що, незважаючи на надання іншій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) однієї й тієї ж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, сільська рада не мала законодавчих підстав для відмови у надані аналогічного дозволу на ту саму ділянку ОСОБА_1 .
Щодо доводів позивача про наявність першочергового права на дану земельну ділянку як учасника війни суд зазначає, що право на безоплатне виділення земельних ділянок у власність мають всі громадяни України. Це підтверджується ст. 116 Земельного кодексу України. Учасники війни, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" мають право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва. Ця пільга полягає в тому, що у випадку претендування на одну і ту ж земельну ділянку декількох осіб, перевага буде надана саме учаснику війни. Окрім того, така пільга передбачена для всіх категорій ветеранів війни, що включають в себе і учасників бойових дій, і учасників війни, і інвалідів війни. Для реалізації даної пільги, учасник війни подає разом із заявою про виділення земельної ділянки копію посвідчення, що підтверджує відповідний статус.
Так як в разі знаходження вільної ділянки особа подає заяву не про виділення землі, а про надання дозволу на розроблення землевпорядної документації, після отримання якого вона має звернутися до сертифікованих землевпорядників для розроблення проекту землеустрою. Після розроблення проекту землеустрою, землевпорядник погоджує його з відповідними органами та віддає учаснику війни, який в подальшому звертається до кадастрового реєстратора для внесення відомостей до державного кадастру. Лише після цього особа звертається до того ж органу, яким було надано дозвіл на розроблення землевпорядної документації, в даному випадку це сільська рада, для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Саме шляхом затвердження проекту землеустрою земельна ділянка надається особі у власність.
Таким чином, пункт 13 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не встановлює підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність іншим особам, на які даний закон не розповсюджується.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 - кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.04.2005 «Афанасьєв проти України» вказав, що спосіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - повинен бути «ефективним» як у законі так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи наявність всіх фактичних і правових підстав для надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, суд дійшов до висновку що єдиним ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача надати позивачу відповідний дозвіл.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".
Таким чином, з наданих до суду доказів, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність свого рішення.
Отже, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Статтею 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, суд вважає, що зобов'язати надати такий звіт, це право суду, а не обов'язок. В даному спорі суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, оскільки позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст. 383 КАС України, особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Щодо вимоги позивача про постановлення окремої ухвали, в якій ініціювати притягнення до відповідальності, передбаченої законом за грубе та систематичне порушення земельного законодавства посадовими особами Щасливцевської сільської ради при вирішенні ними питання про відмову у наданні дозволів на розробки проектів землеустрою громадянам, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 249 КАС України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
З наведеного убачається, що постановлення окремої ухвали є правом суду, а не обов'язком. Крім того, в ході розгляду даної справи судом не установлено підстав для постановлення окремої ухвали.
Окремо слід зауважити, що зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою є ефективним способом захисту його порушених прав. Відновлення порушених прав позивача не потребує додаткових заходів, таких як постановлення окремої ухвали.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених по справі судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч.ч.1, 7, 9 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Зі змісту доданих до суду документів убачається, що судові витрати позивача складаються з витрат на професійну правничу допомогу та становить 5000,00 грн.
Як видно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру позивачем надано до суду: укладений між позивачем та адвокатом Буженко Ю.С. договір про надання правничої допомоги №25/12/19 від 25.12.2019р., довідку-рахунок №19-3 від 27.12.2019р. та прибутковий касовий ордер №3 від 27.12.2019р. про оплату послуг у розмірі 5000,00 грн. за договором №25/12/19 від 25.12.2019р.
Зі змісту довідки-рахунку №19-3 від 27.12.2019р. убачається обсяг наданої правової допомоги і її вартість. Так, згідно цієї довідки-рахунку адвокатом виконані наступні роботи з розрахунку 1000 грн. за одну годину роботи: аналіз законодавства і сфері земельного права - 1 година; складання клопотання про перехід в загальне провадження - 1 година; складання клопотання про ознайомлення із матеріалами справи та ознайомлення із матеріалами справи, складання клопотання про доручення до справи доказів надання правничої допомоги - 1 година; вивчення судової практики в земельних спорах - 1 година; складання клопотання про накладення на відповідача штрафу - 1 година.
У той же час слід звернути увагу, що клопотання представника позивача про застосування заходів процесуального примусу (накладення на відповідача штрафу) визнане судом очевидно безпідставним та необґрунтованим, у зв'язку із чим повернуто заявнику без розгляду, а клопотання про перехід в загальне провадження залишено без задоволення, як необґрунтоване.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
У той же час, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Наданими представником позивача доказами підтверджується факт надання позивачу послуг. Однак суд вважає, що сума витрат на надання такої допомоги, а саме 5000,00 грн., являється неспівмірною із складністю цієї справи, обсягом виконаних робіт (наданих послуг), не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. При цьому суд виходить з того, що дана справа знаходить в провадженні суду з 04.11.2019р., договір про надання правничої допомоги з представником позивача - адвокатом Буженко Ю.С. складений 25.12.2019р., а рішення у справі постановляється 03.01.2020р.
У зв'язку з цим суд зазначає, що даний спір фактично є типовим, з вирішення аналогічних спорів існує численна судова практика, в тому числі й суду касаційної інстанції, а відтак підготовка цієї справи до судового розгляду не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи.
Обставини спору не вимагали від позивача та адвоката значних зусиль на зібрання доказів, формулювання своїх правових позицій та складення процесуальних документів.
Позовна заява підписана безпосередньо позивачем і всі додані до неї в якості доказів копії документів завірені також позивачем, а не адвокатом.
Враховуючи наведене суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 2000,00 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат позивачу саме в зазначеному розмірі.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача понесених судових витрат підлягає задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене та враховуючи, що позов задоволений, судові витрати зі сплати судового збору підлягають оплаті відповідачем, шляхом стягнення коштів за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради, Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення 102 сесії Щасливцевської сільської ради 7 скликання від 03.10.2019р. №1872 "Про розгляд заяв" в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви, зареєстрованій за №К/972-01.01 від 20.09.2019р., у зв'язку з тим, що на земельну ділянку, розташовану в с. Генічеська Горка, відмічену у графічних матеріалах, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд іншій особі.
Зобов'язати Щасливцевську сільську раду (код ЄДРПОУ 26186462, 75580,Херсонська область, Генічеський район, с.Щасливцево, вул. Миру,26) надати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території земель Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місце розташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 15.09.2019р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 04400647, вул.. Миру, 26, с. Щасливцеве, Генічеський район, Херсонська області, 75580) судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 04400647, вул.. Миру, 26, с. Щасливцеве, Генічеський район, Херсонська області, 75580) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп. до Державного бюджету України на р/р: UA798999980000031211256026001, ГУК у. м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030106.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Пекний А.С.
кат. 109020100