справа №1.380.2019.004131
23 грудня 2019 року
зал судових засідань № 12
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кузана Р.І.,
секретар судового засідання Гордійчук Г.В.,
за участю:
представника позивача Федак М.В.,
представника відповідача Козоріз О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішення та вимоги, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, Львівська область, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0205461313 від 30.05.2018;
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Львівській області №Ф-1301-17 від 14.12.2018.
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець у період з 09.03.2005 по 26.07.2016, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (номер запису про реєстрацію: 2 418 0000000000275). 26.07.2016 позивачем проведено державну реєстрацію припинення його підприємницької діяльності, номер запису про припинення реєстрації: 24180060004000275. Проте, 30.05.2018 ГУ ДФС у Львівській області прийнято щодо позивача рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пенсі за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0205461313, яким зобов'язано ОСОБА_1 сплатити заборгованість по штрафних санкціях за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у період з 31.07.2013 до 30.11.2016 у розмірі 12652,51 грн., у тому числі: 2132,93 грн. штрафу та 10519,58 грн. пені. Окрім цього, 14.12.2018 відповідач сформував позивачу вимогу про сплату боргу №Ф-1301-17 зі сплати ЄСВ на загальну суму 14503,15 грн. Позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача та вимога про сплату боргу є протиправними, оскільки 26.07.2016 ним проведено припинення державної реєстрації його підприємницької діяльності, а тому відсутні підстави для прийняття таких.
ОСОБА_1 також зазначає, що з грудня 2018 року проживає у м.Києві, проте про зміну своєї фактичної адреси посадових осіб ДФС не повідомляв, оскільки припинив свою діяльність ще з 26.07.2016. Вказане слугувало підставою того, що вимогу про сплату недоїмки ним не отримано, відтак своєчасно оскаржити таку в адміністративному чи судовому порядку не мав можливості.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 вважає, що оскаржуване рішення та вимога про сплату боргу є безпідставними та необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.
До пред'явлення позову суд ухвалою від 31.07.2019 задовольнив заяву позивача про забезпечення позову, зупинив стягнення недоїмки з ОСОБА_1 в сумі 14503,15 грн. на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2018 №Ф-1301-17. Вказані заходи забезпечення позову вжиті судом до вирішення спору по суті або їх скасування у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку.
Ухвалою від 19.08.2019 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою судді від 12.09.2019 поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду у справі за його позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішення та вимоги. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач 26.09.2019 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що ГУ ДФС на підставі проведеної камеральної перевірки з питань несплати (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску позивача, на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» винесено рішення №0205461313 від 30.05.2018 про застосування штрафних санкцій у розмірі 2132,93 грн. (20% з 01.01.2015) за період з 31.07.2013 до 30.11.2016 та нараховано пеню у розмірі 10519,58 грн. (0,1% суми недоїмки). Таке рішення прийнято відповідачем у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. У зв'язку із наявністю в позивача заборгованості по єдиному внеску відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2018 №Ф-1301-17 на суму заборгованості 14503,15 грн.
Відповідач вказує на те, що оскаржуване рішення з розрахунком штрафних санкцій, пені та вимога про сплату боргу (недоїмки) сформовані згідно з даними інтегрованої картки позивача. Окрім цього, відповідач звертає увагу на те, що відповідно до ст.16.1.11 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місця проживання фізичної особи-підприємця, що позивачем зроблено не було.
Враховуючи наведене, ГУ ДФС у Львівській області вважає доводи позовної заяви ОСОБА_1 безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
17.10.2019 представником позивача подано відповідь на відзив, в якому представник вказує, що відповідачем пропущено строки встановлені для направлення вимоги про сплату боргу.
17.10.2019 представником відповідача подано до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що припинивши підприємницьку діяльність ФОП зобов'язана здати звітність, в повному обсязі розрахуватися з бюджетом за податками і зборами та погасити податковий борг за його наявності. Згідно з реєстраційними даними платника податків станом на день розгляду справи стан платника припинено, але не знято з обліку. Тобто, ОСОБА_1 остаточного розрахунку зі сплати єдиного внеску на провів, а тому інтегровані картки не закриті.
Представник позивача 30.10.2019 подала до суду додаткові пояснення, в яких вказує на те, що вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок. Проте, відповідачем проведено камеральну перевірку, за результатами якої винесено рішення та сформовано вимогу. Представник позивача зазначає, що у вимозі вказано, що така сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, хоч бланком вимоги передбачена можливість вказати акт документальної перевірки, яка мала би бути проведена у даному випадку при припиненні підприємницької діяльності. Додатково зазначає, що з облікової картки платника податку слідує, що недоїмка в розмірі 1364,03 грн. виникла у позивача 31.12.2012, проте відповідач нарахував штрафні санкції лише з 31.07.2013 до 30.11.2016. При цьому, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2018 №Ф-1301-17 про стягнення з позивача 14503,15 грн. повторно включає в себе суму недоїмки у розмірі 1850,64 грн., щодо якої вже існує рішення про її стягнення у вигляді вимоги №Ф-1301-17У від 14.12.2016.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, вказаних в позовній заяві, відповіді не відзив та додаткових поясненнях. Просила позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях. Просила в задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 09.03.2005.
26.07.2016 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за власним бажанням, номер запису: 24180060004000275.
ГУ ДФС у Львівській області проведено камеральну перевірку з питань несплати (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску ОСОБА_1 .
За результатами перевірки та на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ГУ ДФС у Львівській області прийнято рішення №0205461313 від 30.05.2018 про застосування штрафних санкцій у розмірі 2132,93 грн. за період з 31.07.2013 до 30.11.2016 та нараховано пеню у розмірі 10519,58 грн. Розрахунок пені та штрафних санкцій долучено відповідачем до матеріалів справи.
Вказане рішення прийнято на підставі даних інформаційної картки платника, згідно з якою в позивача з 2013 року існувала заборгованість по сплаті ЄСВ, розмір якої станом на 30.11.2016 становив 14748,42 грн. Платіжними дорученнями № 2396, № 2377 та № 2379 від 30.11.2016 позивачем сплачено ЄСВ в загальній сумі 14504,23 грн. З урахуванням додатково нарахованих в грудні 2016 року сум ЄСВ сума заборгованості позивача станом на 28.12.2016 становила 1850,64 грн.
14.12.2016 відповідачем сформовано та скеровано позивачу та до органу державної виконавчої служби вимогу про сплату по ЄСВ №Ф-1301-17У в загальній сумі 1850,64 грн. Позивачем така вимога не оскаржувалась.
14.12.2018 ГУ ДФС у Львівській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1301-17 на суму заборгованості 14503,15 грн. у зв'язку із наявністю заборгованості по єдиному внеску ФОП ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із діями Головного управління ДФС України у Львівській області щодо прийняття оскаржуваного рішення №0205461313 від 30.05.2018 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2018 №Ф-1301-17, позивач звернувся з даним позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.08.2010 № 2464 (далі - Закон України № 2464).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України №2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону України №2464, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
За приписами ст.4 Закону України №2464, платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є, зокрема, фізичні особи - підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464).
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Згідно з ч. 12 ст. 9 Закону України № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Аналіз вказаних положень законодавства дає підстави суду дійти висновку, що недоїмкою по єдиному соціальному внеску є не лише своєчасно несплачена самостійно визначена платником сума, але й сума єдиного внеску самостійно ненарахована платником. При цьому, у разі неотримання доходу чи нездійснення діяльності у звітному періоді, платник зобов'язаний нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі мінімального страхового внеску. У разі самостійного ненарахування платником належної до сплати суми єдиного внеску, недоїмкою вважається мінімально визначена законом сума.
Згідно з ч.10, 11 ст.9 вказаного Закону, днем сплати єдиного внеску вважається:
1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;
2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;
3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до п.2 ч.11 ст.25 Закону України № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Ця норма в редакції, що діяла до 01.01.2015, визначала, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Згідно з ч.10, 13 ст.25 вказаного Закону, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
При цьому, відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону №2464-VI, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Частиною 4 ст. 6 Закону №2464-VI визначено, що у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
Таким чином, суд встановив, що припинення ОСОБА_1 26.07.2016 підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, не звільняє позивача від виконання зобов'язань зі сплати єдиного внеску.
Міністерство фінансів України на підставі статей 4, 6, 7, 8, 10, 12, 25, пунктів 9-2- 95 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI прийняло наказ №449 від 20.04.2015, яким затвердило Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція №449).
Інструкція №449 визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними в Законі №2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.
Відповідно до п. 1 розділу VII «Фінансові санкції» Інструкції №449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Підпунктом 2 п. 2 розділу VII Інструкції №449 визначено, що відповідно до ч. 11 ст. 25 Закону до платників, визначених п.п. 1- 4 п.1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції:
- за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум
- за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Згідно з п. 5 розділу VII Інструкції №449 на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Приписами п.2 розділу VII Інструкції №449 передбачено, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.
10.06.2016 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 07.04.2016 за №422 «Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Наказ №422).
Відповідно до Наказу №422 оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами Державної фіскальної служби України в інформаційній системі органів ДФС. Для обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників (далі - ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Наказ №422 визначає порядок: ведення ІКП та здійснення контролю за коректністю інформації при відкритті/закритті ІКП в інформаційній системі ДФС; відображення в ІКП показників щодо податкових зобов'язань, визначених самостійно платниками податків та контролюючими органами у випадках, не пов'язаних із порушенням податкового законодавства; перенесення до ІКП визначених за результатами контрольно-перевірочної роботи сум грошових зобов'язань, податкових, митних та інших платежів та методи контролю відповідності показників результатів даним ІКП; відображення в ІКП сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов'язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску; перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників.
Перелік форм ІКП та методичні рекомендації щодо ведення форм оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Методичні рекомендації) затверджені наказом Державної фіскальної служби України №267 від 10.04.2015 «Про організацію оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
В п. 2.3 Методичних рекомендацій наведено різновиди форм інтегрованих карток платника, які мають лицьовий та зворотний боки.
Інтегрована картка платника для обліку сум єдиного внеску ведеться за формою №6А.
Інтегрована картка платника щодо сплати фізичними особами єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ведеться, зокрема, за кодом: 71040000 щодо єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 в період 2005-2016 роки відповідно до п. 4 ч.1 статті 4 Закону № 2464-VІ був платником єдиного внеску, як фізична особа-підприємець (ККДБ 71040000).
Заборгованість по єдиному внеску в сумі 14504,23 грн. самостійно погашена позивачем 30.11.2016, тобто з пропуском встановленого законодавством терміну добровільної сплати внеску. Вказана обставина не заперечується сторонами та підтверджується даними інтегрованої картки платника.
Згідно з поданими відповідачем документами, зокрема даними інтегрованої картки платника податків, судом встановлено, що розрахунок цієї фінансової санкції здійснювався на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, відтак з дотриманням вимог Інструкції №449 та Закону України № 2464-VI.
Позивачем не надано доказів та обґрунтованих аргументів в підтвердження посилань на порушення порядку розрахунку пені та штрафних санкцій відповідачем.
В той же час відповідачем доведено правомірність винесеного рішення та підтверджено дані, покладені в основу розрахунку штрафних санкцій та пені.
Враховуючи викладене, оскільки несвоєчасна сплата єдиного внеску має наслідком застосування заходів впливу у вигляді нарахування пені та штрафних санкцій, а обставин, що звільняють особу від санкцій та пені судом не встановлено, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення №0205461313 від 30.05.2018 прийняте відповідачем за наявності законних підстав та відповідно до вимог законодавства.
Щодо доводів позивача про порушення відповідачем процедури визначення розміру пені та штрафних санкцій у зв'язку з не проведенням документальної позапланової перевірки та відсутністю акту такої перевірки, суд зазначає, що акт документальної перевірки платника єдиного внеску, в контексті застосування Інструкції №449, є однією із кількох самостійних підстав для розрахунку фінансових санкцій, проте відсутність такого акта не перешкоджає контролюючому органу провести відповідний розрахунок штрафу/пені на підставі даних інформаційної системи ДФС України та прийняти відповідне рішення.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №813/4686/16.
Таким чином, твердження представника позивача в цій частині є безпідставними та необґрунтованими, а тому судом до уваги не беруться.
Щодо безпідставного надіслання вимоги про сплату боргу на суму недоїмки, по якій раніше вже надсилалась вимога №Ф-1301-17У від 14.12.2016 суд зазначає таке.
Відповідно до ч.3 Розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).
В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження; вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу (п.4 розділу VI Інструкції № 449).
Згідно з п.7 розділу VI Інструкції № 449 якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).
Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти, зокрема, позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред'явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі.
Суд зазначає, що в даному випадку вимога про сплату боргу №Ф-1301-17У від 14.12.2016 пред'являлась податковим органом до органу державної виконавчої служби, визначена у ній сума недоїмки по єдиному внеску позивачем сплачена не була, а тому відповідачем правомірно сформовано нову вимогу про сплату боргу № Ф-1301-17 від 14.12.2018 з урахуванням попередньої суми недоїмки та суми зростання боргу на підставі рішення №0205461313 від 30.05.2018.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-73, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішення та вимоги - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складене та підписане 29.12.2019.
Суддя Р.І. Кузан