справа №1.380.2019.005289
23 грудня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулкевич І.З.,
секретар судового засідання Іванес Х.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області в якому просить:
- визнати незаконним і скасувати наказ т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції України у Львівській області № 2813 від 18 вересня 2019 року "Про накладення дисциплінарного стягнення на інспектора СРПП №3 ПП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1. ";
- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора СРПП №3 ПП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області з 18 вересня 2019 року;
- стягнути з Головного управління Національної поліції України у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 18 вересня 2019 року по день фактичного поновлення з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам закону, оскільки не було грубого порушення транспортної дисципліни, позивач не наносив дружині тілесних ушкоджень. Вказує, що рішення про його звільнення базується на службовій перевірці, яка була неповною (без допиту свідків), базувалась лише на поясненнях його дружини, вирок суду про притягнення його до кримінальної відповідальності за тілесні ушкодження чи рішення про притягнення до адміністративної відповідальності відсутній. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначив, що позивачем проігноровано вимоги ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до якої ОСОБА_1 , як працівник поліції зобов'язаний неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, вимоги п.2 розділу ІІ та п.п. 3,4 Розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 в частині поваги та не порушенні прав та свобод людини, до яких зокрема відносяться права: на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканість, інші права, які передбачені Конституцією та законами України, вчинив дисциплінарний проступок, який став можливим унаслідок особистої недисциплінованості старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та повного ігнорування ним вимог нормативно-правових актів МВС України, НП України та Головного управління НП у Львівській області, щодо неухильного дотримання службової дисципліни. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
Судом встановлено, що Наказом т.в.о. начальника ГУНП у Львівській області Сабанюком Т.Р. від 10.08.2019 №2453 призначено службове розслідування щодо інспектора СРПП №3 ПП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом ОСОБА_1.
10.09.2019 начальником ГУНП у Львівській області Віконським В. затверджено висновок за результатами порушення службової дисципліни лейтенантом поліції ОСОБА_1 . Відповідно до якого встановлено наступне:
09.07.2019 до Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області надійшла письмова заява громадянки ОСОБА_4 , про те що її чоловік ОСОБА_1 04.08.2019 близько 00:10 перебуваючи в лісопадці поблизу с. Зимна Вода, Пустомитівського району, побив її, чим спричинив тілесні ушкодження. В заяві ОСОБА_4 зазначила, що в ніч з 04 та 05 серпня 2019 року близько 00:10 вона спільно із своїм чоловіком перебували у лісопадці поблизу с. Зимна Вода, де перед тим відпочивали разом із знайомими, які у подальшому поїхали додому. А ОСОБА_4 залишилась із своїм чоловіком ОСОБА_1 . Перебуваючи у лісопадці ОСОБА_1 , який вживав спиртні напої, будучи в нетверезому стані, наніс своїй дружині ОСОБА_4 навмисно ряд ударів руками та ногами в різні частини тіла. Матеріали звернення ОСОБА_4 супровідним листом від 09.08.2019 №7709/42/04/11-19 скеровано ТУ ДБР розташоване у м. Львові. У подальшому 15.08.2019 за вих. С-99/1-19, вищевказані матеріали були повернуті до ГУНП у Львівській області, у зв'язку з тим, що підстав для внесення відомостей в ЄРДР, що вчинення вказаними особами кримінальних правопорушень на даний час відсутні.
Також, під час службового розслідування був допитаний ОСОБА_1 та ОСОБА_4
18.09.2019 року т.в.о. начальником Головного управління Національної поліції у Львівській області Сабанюком Т. винесено наказ №2813 про накладення дисциплінарного стягнення на інспектора СРПП №3 ПП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області, зокрема, за грубе порушення службової дисципліни, основних обов'язків поліцейського, передбачених ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" в частині неухильного дотримання положень Конституції України, Законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльністю поліції та Присяги поліцейського, а також вимог, п.2 розділу 2, п.п. 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, на інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Пустомитівського відділу поліції ГУНП у Львівській області на старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Позивач не погодившись із вказаними наказами звернувся із даним позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керувався наступним.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проходження служби в органах внутрішніх справ регламентується спеціальним законодавством - Законом України "Про Національну поліцію", Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут), затвердженим Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію" національна поліція - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через МВС України згідно із законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Національну поліцію" завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності.
Згідно ст.17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до п.1, 2, 3 ч.1 ст.18 цього Закону поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до Закону.
Відповідно до ст.60 цього ж Закону проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, встановлені Дисциплінарним статутом.
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Статтею 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до ст.5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового i начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність.
Згідно зі ст.7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового i начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів i наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту на ocіб рядового i начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ
Стаття 14 Дисциплінарного статуту передбачає, що про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. у разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Порядок проведення службових розслідувань визначений Інструкцією про Порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою Наказом МВС України № 230 від 12.03.2013. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073.
Відповідно до пункту 2.1. Інструкції № 230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Разом з тим, пунктом 5.4. Інструкції № 230 передбачено, якщо вину особи повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ.
Отже, з огляду на викладене вище, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є повне доведення вини особи в ході службового розслідування, метою якого і є саме з'ясування обставин вчинення дисциплінарного порушення, уточнення ступеня вини особи.
Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу (ст.14 Дисциплінарного статуту).
У постановах Верховного Суду України від 29.09.2015 (справа № 21-1288а15) та від 20.10.2015 (справа № 21-2103а15) зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ пов'язані, насамперед, із низкою моральних вимог, які ставляться до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Ці вимоги відображені у ст. 5 Закону України "Про державну службу", Кодексі честі працівника органів внутрішніх справ, Етичному кодексі працівника органів внутрішніх справ та інших нормативно-правових актах, що регулюють діяльність органів системи МВС України та їх особового складу.
Тому під вчинками, що дискредитують звання працівника органів внутрішніх справ та органи внутрішніх справ, необхідно розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та безпосередньо органи внутрішніх справ.
До таких вчинків, необхідно віднести: вчинення злочину, встановленого вироком суду, що набрав законної сили; скоєння корупційного діяння як різновиду адміністративного правопорушення; систематичне скоєння адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління, громадський порядок та громадську безпеку; заняття підприємницькою діяльністю; організацію страйків та участь у них; розголошення службової таємниці; появу на службі або поза службою в нетверезому стані, що ображає людську гідність; вживання алкогольних напоїв у форменому одязі у громадських місцях; прийняття наркотичних або токсичних препаратів без рецепту лікаря; систематичне порушення правил носіння форменого одягу, зовнішньої охайності; неодноразове грубе і зверхнє ставлення до громадян; прояви жорстокого або принизливого ставлення до людей; скоєння аморального проступку, не сумісного з продовженням служби в ОВС; систематичне поширення компрометуючої ОВС України інформації за допомогою засобів мас-медіа. Разом з тим, зазначений перелік не є вичерпним і в кожному окремому випадку необхідно враховувати чи є вчинок дискредитуючим у сукупності з конкретними обставинами, під час яких такий вчинок був зроблений працівником ОВС.
Судом встановлено, що 09.08.2019 на адресу Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області надійшла письмова заява громадянки ОСОБА_4 , про те що її чоловік ОСОБА_1 04.08.2019 близько 00:10 перебуваючи в лісопадці поблизу с. Зимна Вода, Пустомитівського району, побив її, чим спричинив тілесні ушкодження. В заяві ОСОБА_4 зазначила, що в ніч з 04 та 05 серпня 2019 року близько 00:10 вона спільно із своїм чоловіком перебували у лісопадці поблизу с. Зимна Вода, де перед тим відпочивали разом із знайомими, які у подальшому поїхали додому. А ОСОБА_4 залишилась із своїм чоловіком ОСОБА_1 . Перебуваючи у лісопадці ОСОБА_1 , який вживав спиртні напої, будучи в нетверезому стані, наніс своїй дружині ОСОБА_4 навмисно ряд ударів руками та ногами в різні частини тіла.
Матеріали звернення ОСОБА_4 супровідним листом від 09.08.2019 №7709/42/04/11-19 скеровано ТУ ДБР розташоване у м. Львові. У подальшому 15.08.2019 за вих. С-99/1-19, вищевказані матеріали були повернуті до ГУНП у Львівській області, у зв'язку з тим, що підстав для внесення відомостей в ЄРДР, що вчинення вказаними особами кримінальних правопорушень на даний час відсутні.
За даним фактом проведено службове розслідування, результати якого викладені у висновку про проведення службового розслідування.
Як вже було зазначено, під час його проведення комісією було отримано пояснення від ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
В своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що жодних тілесних ушкоджень своїй дружині не завдавав, всі відомості написані ОСОБА_4 в заяві про побиття не відповідають дійсності.
В своїх письмових поясненнях Сень Ю.В. зазначила, що відомості в своїй заяві вона підтримує у повному обсягу, на них наполягає та зазначає, що саме її чоловік ОСОБА_1 спричинив їй тілесні ушкодження в ніч з 04 на 05.08.2019.
Оцінивши докази у справі, співставивши такі з долученим до матеріалів справи висновком службового розслідування, затвердженого 10.09.2019, суд констатує, що вказані докази не містять беззаперечних, належних та достатніх доказів на підтвердження факту скоєння позивачем своїми навмисними діями проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
27.11.2019 ОСОБА_4 повторно подала заяву до Територіального управління ДБР у Львівській області про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.
Згідно з постановою від 11.12.2019 кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 закрито у зв'язку із відмовою ОСОБА_4 від приватного обвинувачення.
Матеріалами справи підтверджується, що позивача звільнено зі служби з Національної поліції на підставі висновку службового розслідування, затвердженого начальником ГУНП у Львівській області 10.09.2019, проведеного за фактом порушення службової дисципліни інспектором СРПП №3 ПП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 .
Слід звернути увагу на той факт, що твердження, наведені у висновку службового розслідування, ґрунтуються лише на поясненнях ОСОБА_4 , а пояснення позивача ОСОБА_1 відповідачем до уваги не взято.
Крім того, відповідачем не зазначено, які саме порушення службових обов'язків були допущені позивачем, які б давали підстави для його притягнення до дисциплінарної відповідальності та подальшого звільнення.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що висновок службового розслідування, який став підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, ґрунтується на припущеннях, не містить достатніх та належних доказів на підтвердження того, що позивач вчинив дисциплінарний проступок.
З огляду на наведене, вимоги позивача про визнання протиправними та скасування Наказу № 2813 від 18.09.2019 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Оскільки нормами Закону України «Про Національну поліцію» не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, суд згідно з положеннями ст.9 КАС України вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.
Відповідно до послужного списку №М-201358 ОСОБА_1 звільнений з 18.09.2019.
Так, згідно із приписами частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу є невід'ємним правом позивача, захист якого гарантований частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства. Неправомірна бездіяльність щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу порушує право позивача на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, своєчасно і в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати належні йому кошти із бюджету при відсутності з його боку порушення закону.
У свою чергу, розмір середнього заробітку працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок №100).
Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку№100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Пунктом 8 вищезазначеного Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відтак, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу обрахуванню підлягає сума заробітку за календарні дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати.
Так, згідно довідки Головного управління Національної поліції у Львівській області, за останні 2 календарні місяці роботи, загальна сума доходу позивача становить 22 155,94 грн. Середньоденна заробітна плата складає 363,21 грн.
Оскільки, кількість днів вимушеного прогулу складає 96 календарних днів, то середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 34 868,16 грн. (96 днів х 363,21 грн.).
У свою чергу, пунктами 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Отже, рішення суду у частині поновлення позивача на посаді та виплати суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання.
Приписи ч. 1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.
З врахуванням викладеного, оцінивши долучені до матеріалів справи докази, пояснення сторін, покази свідків, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних наказів не дотримано критерії, визначених ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позовні вимоги є обґрунтованими та не спростованими в ході судового розгляду, а відтак, позов підлягає задоволенню.
Оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач є звільненим від сплати такого, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області №2813 від 18.09.2019 "Про накладення дисциплінарного стягнення на інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Пустомитівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Сень Олександра Миколайовича " у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Пустомитівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 19.09.2019 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, Львівська область, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, буд. 3, ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 34 868,16 (тридцять чотири тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн 16 коп., з урахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Пустомитівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області та стягнення грошового забезпечення за один місяць в розмірі 11 077,97 грн, з урахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів, звернути до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 02 січня 2020 року.
Суддя Гулкевич І.З.