23 грудня 2019 року м. Київ № 320/7012/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши питання про відстрочення судового збору та витребування доказів у межах позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління ПФУ у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,
до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 в порядку оскарження дій відповідача 1 та зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області здійснити перерахунок пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
Одночасно з позовними вимогами були заявлені вимоги про відстрочення від сплати судового збору та витребування доказів.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених клопотань, з огляду на таке:
частиною 3 ст. 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, відповідно до приписів п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову не майнового характеру, який подано фізичною особою встановлено ставку судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 1921 грн. Отже, позивачу за звернення до суду з вищевказаною позовної заявою належало сплатити судовий збір в розмірі 768,40 грн. за кожну вимогу немайнового характеру, проте, до матеріалів справи не надано документів на підтвердження сплати судового збору, в розмірі та порядку встановленому Законом України «Про судовий збір».
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
З урахуванням вимог ст.133 КАС України, суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у ст.8 Закону України «Про судовий збір», з власної ініціативи.
Особа, яка заявляє клопотання згідно 133 КАС України, ст.8 Закону України «Про судовий збір» повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статті 133 КАС України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
З урахуванням наведених норм права єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від сплати судового збору, є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи з податкового органу (центру зайнятості, органу Пенсійного фонду), про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
Суд зазначає, що позивачем до клопотання про відстрочення сплати судового збору не надано жодних доказів на підтвердження незадовільного майнового стану, який би перешкоджав йому сплатити судовий збір (довідка з ДФС, Пенсійного фонду, соціального захисту населення).
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (ч.1 ст.133 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Натомість, ОСОБА_1 обгрунтував своє клопотання лише тим, що предметом позову є захист соціальних прав, тому суд звертає увагу, що згідно з вищенаведеними положеннями закону умовою для застосування положень ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" є незадовільний матеріальний стан, на чому суд наголошував вище. Таким чином, лише посилання на необхідність застосування пільги при зверненні до суду у вигляді відстрочення судового збору з тих підстав, що позов скерований на захист соціальних прав, суд вважає недостатнім.
Суд зазначає, що правова позиція щодо необхідності підтвердження позивачем/заявником незадовільного майнового стану була викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №904/9117/17, в якій Верховний Суд вказав , що єдиною підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. Також, Верховний Суд вказав на те, що цією нормою передбачено право суду, а не його обов'язок щодо відстрочення сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Отже, обґрунтування та доказування обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.
Враховуючи принцип встановлений ст.129 Конституції, а також положення статті 8 Закону України „Про судовий збір", суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору чи відстрочення такої сплати, оскільки 80% адміністративних справ, які розглядаються у Київському окружному адміністративному суді є справи про захист соціальних прав, тому безпідставне ненадходження до державного бюджету коштів за сплату судового збору порушує інтереси держави, у зв'язку з цим у задоволенні заявленого клопотання слід відмовити.
Крім того, заявником у резолютивній частині позову заявлено клопотання про витребування пенсійної справи, з огляду на що, суд зазначає таке:
положеннями п.5 ч.5 ст.160 КАСУ встановлено, що при зверненні до суду позивач зобов'язаний викласти обставини заявленого позову з посиланням на докази, що підтверджують кожну обставину. Вказана стаття кореспондується з ч.1 ст.77 КАСУ, в якій передбачено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Також суд звертає увагу заявника, що витребування доказів судом за клопотанням учасника справи є правом, а не обов'язком суду і реалізація цього права поставлена в безпосередню залежність від добросовісного виконання учасником покладеного на нього обов'язку довести належними та допустимими доказами свою правову позицію у спорі.
На підставі ч.1 ст. 80 КАСУ, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Форма та зміст клопотання визначені ч.2 ст. 80 КАСУ та передбачають наявність у ньому зазначення доказу, який необхідно витребувати; обставини, які він може підтвердити, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Оскільки ні за формою, ні за змістом клопотання не відповідає положенням процесуального законодавства, позивач не надав доказів неможливості самостійного отриманн доказу, суд приходить до висновку, що заявником обов'язок доведення вимог позовної заяви перекладається на суд, що є недопустимим.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 77, 80, 133, 160, 161, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні клопотань про відстрочення від сплати судового збору та витребування доказів, -відмовити.
Копію ухвали направити заявникові для відома.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя Брагіна О.Є.