02 січня 2020 року справа № 320/5724/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання вчинити належні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації (далі - відповідач), - про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання вчинити належні дії.
Зважаючи на предмет позову в даній справі та на підставі ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою від 27.10.2019 судом було відкрито спрощене провадження у справі без проведення судового засідання.
Зазначену ухвалу було направлено обом сторонам у справі. В матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштового направлення з зазначеною ухвалою 31.10.2019.
Однак у визначений ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України строк та до моменту вирішення даної справи по суті, відповідач відзиву на позову заяву не подав, як не подав будь-яких письмових пояснень щодо заявленого позову чи документів, які могли бути залучені судом як докази по справі.
За таких умов та зважаючи на те, що відповідач є суб'єктом владних повноважень, - суд вважає за можливе застосувати норму ч.4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Таким чином суд кваліфікує неподання відповідачем заяв по суті справи та ігнорування розгляду даної справи як визнання позову відповідачем.
Зміст позову складають наступні вимоги: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у встановленню статусу та видачі посвідчення інваліда війни; зобов'язати відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач в позовній заяві зазначив наступне.
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням Серія НОМЕР_1, виданого 05.02.2008. Позивач також є інвалідом 2 групи. Причина інвалідності - захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою МСЕК №304905 від 15.01.2008.
01.10.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу посвідчення інваліда війни на підставі п.2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі - Положення №302).
У відповідь на зазначену заяву позивача, відповідачем було надіслано позивачу лист №2207 від 04.10.2019, яким позивача було повідомлено про відмову у видачі посвідчення інваліда війни на підставі відсутності розпорядчого документу по лінії Цивільної оборони та залучення підприємства на якому працював позивач до формування Цивільної оборони та розпорядчого документу по підприємству про залучення позивача до складу зазначеного формування.
Вирішуючи питання щодо правомірності вимог позивача та оцінюючи правомірність оскаржуваної відмови відповідача, суд звертає увагу на наступне правове регулювання.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення, - визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон України №3551-XII).
Відповідно до ст.4 Закону України №3551-XII, - ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Відповідно до норм ч.1 та п.9 ч.2 ст.7 Закону України №3551-XII, - до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час. До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Порядок видачі посвідчення на підтвердження статусу інваліда війни регулюється Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №302 від 12.05.1994 з наступними змінами (далі - Положення №302).
Відповідно до п.10 Положення №302, - "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.
Відповідно до абз.1 п.2 Положення №302, - посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Відповідно до п.1 Положення №302, - Особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 Закону України №3551-XII) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".
На період залучення позивача до Цивільної оборони при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС у 1986 році, було чинним та підлягало застосуванню Положення про цивільну оборону СРСР, затвердженого Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 №201-78 (далі - Положення №201-78).
Відповідно до пунктів 3, 5, 6 та 7 Положення №201-78, - підготовка країни з цивільної оборони проводиться завчасно в мирний час з урахуванням розвитку зброї масового ураження та інших засобів нападу. Цивільна оборона СРСР організовується за територіальним принципом на всій території країни. Загальне керівництво цивільної оборони СРСР здійснює Рада Міністрів СРСР, а безпосереднє керівництво - Міністерство оборони СРСР. Керівництво цивільною обороною на об'єктах народного господарства здійснює керівник такого об'єкту, який виконує свої функції через штаби і служби цивільної оборони.
П.12 Положення №201-78 передбачено, що служби цивільної оборони створюються для виконання інженерно-технічних, медичних та інших спеціальних заходів цивільної оборони, підготовки сил та засобів, а також для забезпечення діяльності невоєнізованих формувань в ході проведення рятувальних та невідкладних аварійно-рятувальних робіт. Служби цивільної оборони поділялись на загально радянські, республіканські, крайові, обласні, районні, міські служби та служби об'єктів народного господарства. Такі служби створювались з урахуванням рекомендацій керівника цивільної оборони СРСР.
Силами цивільної оборони СРСР, згідно п.13 Положення №201-78, були невоєнізовані формування цивільної оборони та військові частини, а також залучені, у відповідності до плану цивільної оборони, організації та установи міністерств, відомств і виконавчих комітетів Рад депутатів робітників.
Комплектування невоєнізованих формувань цивільної оборони особовим складом, технікою та матеріально-технічними засобами здійснювалось керівниками цивільної оборони та керівниками служб цивільної оборони за рахунок об'єктів народного господарства, на базі яких вони створені.
Згідно п.16 Положення №201-78, - до невоєнізованих формувань цивільної оборони можуть в обов'язковому порядку зараховуватись громадяни СРСР: чоловіки у віці від 16 до 60 років і жінки - від 16 до 55 років, за винятком військовозобов'язаних, які мають мобілізаційні приписи, інвалідів І та ІІ груп, вагітних жінок та жінок, які мають дітей до 8 років, а жінок з середньою та вищою медичною освітою - до 2 років.
Громадяни СРСР, зараховані до невоєнізованих формувань, були зобов'язані приймати участь в рятувальних та невідкладних аварійно-відновлювальних роботах і виконанні інших завдань цивільної оборони.
Вищезазначене дає підстави суду висновувати, що позивач, як особа з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, - має право на визнання статусу інваліда війни у разі, якщо вона приймала участь у ліквідації таких наслідків у складі штабу, служби невоєнізованого формування цивільної оборони СРСР.
З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку про задоволення позову. Однак вирішуючи питання щодо правомірності та ефективності заявлених позивачем позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідач не налічений повноваженнями встановлювати статус інваліда війни. Позивач має такий статус в силу, зазначених вище норм статей 4 та 7 Закону України №3551-XII. Відповідач же наділений повноваженнями лише видавати посвідчення щодо наявності зазначеного статусу у особи.
В силу ч.2 ст.19 Конституції України, принципу законності судових рішень, - суд не може зобов'язати відповідача, як суб'єкта владних повноважень, вчинити дії, зокрема і по встановленню правового статусу, в обхід чинного закону України та за відсутності таких повноважень у відповідача.
В той же час, враховуючи предмет позову, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача видати позивачу посвідчення відповідного зразка щодо наявності у позивача статусу інваліда війни, - є достатнім та належним способом захисту порушеного права позивача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 видачі посвідчення інваліда війни.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації видати посвідчення інваліда війни.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонуван ня Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.