20 грудня 2019 року м.Київ № 810/5491/15
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області, третя особа - Державна судова адміністрація України про визнання рішення неправомірним та зобов"язання вчинити дії,
до Київського окружного адміністративного суду звернувся суддя Білоцерківського міськрайонниго суду Київської області ОСОБА_1. з позовом до ТУ ДСА в Київській області, третя особа - ДСА України, в якому просив суд визнати протиправним рішення заступника начальника ТУ ДСА України в Київській області від 26.10.2015, яким відмовлено суддям Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, в тому числі ОСОБА_1 , у виконанні наказу в.о. голови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області № 20/ос/г від 15.09.2015 року у нарахуванні та виплаті суддівської винагороди у відповідності до вимог Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції 2010 у розмірі 40 відсотків посадового окладу; стягнути з відповідача невиплачену надбавку за вислугу років у розмірі 40 відсотків посадового окладу, виходячи зі стажу роботи на посаді судді, обчисленого до набрання чинності Законом України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції від 12.02.2015, починаючи з 01.06.2015 по 31.10.2015 включно, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що положення Закону України від 12.02.15 №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», який набрав чинності 28.03.2015, у тому числі положення щодо умов виплати і набуття права на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 40 відсотків посадового окладу, у взаємозв'язку із статтею 58 Конституції України застосовуються до тих відносин, що виникли після набуття чинності таким Законом. На думку позивача, нові умови виплати щомісячної доплати за вислугу років, як складової частини суддівської винагороди, застосовуються до відносин з оплати праці тих суддів, які отримали право на суддівську винагороду після 28.03.2015 року, тобто після набуття чинності вказаним законом. Оскільки позивач отримав право на суддівську винагороду і вже реально її отримував до 28.03.2015, підстави для позбавлення його права на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 40 відсотків посадового окладу на підставі вказаного закону відсутні.
У період з 24.11.2015 до 15.01.2019 справа знаходилась в провадженні судді ОСОБА_2
Ухвалою судді від 25.12.2015 було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 12.01.2016.
Ухвалою від 12.01.2016 зупинено провадження у справі до 26.01.2016 у зв'язку з витребуванням додаткових доказів.
Ухвалою від 26.01.2016 було поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 28.01.2016.
Протокольною ухвалою від 28.01.2016, з урахуванням заяв сторін про розгляд справи у їх відсутність, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 02.02.2016 поновлено судовий розгляд у справі та призначено судове засідання на 04.02.2016.
Ухвалою суду від 04.02.2016 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі №810/5590/15.
Ухвалою суду від 25.05.2016 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 25.05.2016.
У судовому засіданні від 25.05.2016, протокольною ухвалою суду вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Також, ухвалою суду від 25.05.2016 зупинено провадження у справі до винесення Конституційним судом України рішення у справі щодо розгляду конституційного подання ВСУ щодо відповідності (конституційності) положень ч.3 та ч.10 ст. 133 ЗУ "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІ в редакції ЗУ "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 № 192-VІІІ положенням ч.1 ст.8, ч.1 ст. 126 Конституції України.
15.01.2019, справа була передана на розгляд судді Брагіній О.Є. у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 26.12.2018 № 4018/0/15-18.
Ухвалою суду від 20.12. 2019 було відновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 20.12.2019.
У судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи, повідомлені належним чином, від представника відповідача ТУ ДСА у Київській області надійшла заява про розгляд справи без його участі, в порядку письмового провадження.
Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі сторін, у порядку письмового провадження, за наявними у справі доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:
судом встановлено, що Указом Президента України від 23.04.2008 № 392/2008 "Про призначення суддів" ОСОБА_1. призначено на посаду судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області строком на п'ять років (а.с. 14-18).
Наказом голови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.05.2008 № 94 позивача визнано таким, що приступив до виконання обов'язків судді Білоцерківського міськрайонного суду (а.с. 20).
Наказом в.о. начальника ТУ ДСА в Київській області № 99/к від 04.08.2008, судді Білоцерківського міськрайонного суду ОСОБА_1 з 20.08.2008 встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 20 відсотків загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас (стаж роботи, що дає право на надбавку, становить повних 10 років), відповідно до ст.44 Закону України «Про статус суддів» (а.с. 21).
Наказом в.о. голови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області № 7-08 від 20.01.2012 судді Білоцерківського міськрайонного суду ОСОБА_1 з 02.01.2012 встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (стаж роботи, що дає право на надбавку становить понад 10 років) (а.с. 22-23).
Наказом в.о. голови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області № 49-08 від 10.09.2013 судді Білоцерківського міськрайонного суду ОСОБА_1 з 06.09.2013 встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 40 відсотків посадового окладу (стаж роботи, що дає право на надбавку становить повних 15 років) (а.с. 24).
Однак, на виконання Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 12.02.2015 № 192-УІІІ, наказом голови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2015 № 11/ос/г позивачу встановлено з 01.06.2015 надбавку за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу та зазначено що стаж роботи, що дає право на доплату станом на 01.06.2015 становить 6 років 9 місяців 18 днів (а.с. 26-27).
В подальшому, наказом в.о. голови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.09.2015 № 20/ос/г скасовано попередній наказ від 04.06.2015 № 11/ос/г та встановлено здійснити перерахунок надбавки за вислугу років за період з 01 червня 2015 (а.с. 33).
Проте, листом заступника начальника ТУ ДСА в Київській області від 26 жовтня 2015 відмовлено суддям Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, в тому числі, і ОСОБА_1 , у виконанні наказу в.о. голови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області № 20/ос/г від 15.09.2015 в частині донарахування та виплати суддівської винагороди відповідно до попередньо встановлених надбавок (а.с. 11-13).
Згідно копії розрахункових листів за період з червня по жовтень 2015 включно (а.с. 35, 39) розмір суддівської винагороди ОСОБА_1 складав:
у червні 2015 - 15357 грн. із розрахунку 20 календарних днів (у тому числі: оклад судді - 12180 грн., вислуга років - 2436 грн., індексація доходів - 741,76 грн.);
у липні 2015 - 15400,39 грн. із розрахунку 23 календарних днів (у тому числі: оклад судді - 12180 грн., вислуга років - 2436 грн., індексація доходів - 784,39 грн.);
у серпні 2015 - 41178,97 грн. із розрахунку 11 календарних днів (у тому числі: оклад судді - 6699 грн., вислуга років - 1339,80 грн., матеріальна допомога на оздоровлення - 12180 грн., індексація доходів - 431,41 грн., суддівська винагорода - 6577,20 грн., суддівська винагорода -13951,56 грн.);
у вересні 2015 - 2028,98 грн. із розрахунку 5 календарних днів (у тому числі: оклад судді - 3045 грн., вислуга років - 609 грн., індексація доходів - 196,10 грн., суддівська винагорода - (мінус) 3654 грн., оклад судді - 1252,73 грн., вислуга років - 250,55 грн., суддівська винагорода - 329,60 грн. );
у жовтні 2015 - 15748,57 грн. із розрахунку 20 календарних днів (у тому числі: оклад суддям - 13123,81 грн., вислуга років - 2624,76 грн.).
Вказані розрахунки свідчать про те, що за період з 01.06.2015 по 31.10.2015 позивачу було нараховано та виплачено доплату за вислугу років з розрахунку 20 відсотків посадового окладу.
В той же час, згідно копії розрахункового листа за листопад 2015 розмір суддівської винагороди ОСОБА_1 становив - 19292 грн. із розрахунку за 21 робочі дні, у тому числі оклад судді - 13780,00 грн., вислуга років 5512,00 грн. Вказаний розрахунок свідчить про те, що за листопад 2015 позивачу було нараховано та виплачено доплату за вислугу років з розрахунку 40 відсотків посадового окладу.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного:
згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, 28.03.2015 набув чинності Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 № 192-VIII, яким Закон України "Про судоустрій і статус суддів" викладено у новій редакції.
Розмір суддівської винагороди, її складові, а також визначення стажу роботи судді, у тому числі посади, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді, врегульовані статтями 133 і 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Частиною 1 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 цієї ж статті суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат (частина 3 статті 133 Закону).
Згідно з абзацом першим частини 5 статті 133 Закону, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
На час призначення позивача на посаду судді діяв Закону України «Про статус суддів», ст.44 якого передбачала встановлення надбавки за вислугу років у розмірі 20 відсотків загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас (стаж роботи, що дає право на надбавку станом на 04.08.2008 становив повних 10 років).
Після набрання законної сили Закону України «Про судоустрій і статус суддів" № 2453-УІ від 07.07.2010, щомісячної доплати за вислугу років становила у розмірі за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу (частина 5 статті 129).
Спірним у даній справі є питання обмеження прав позивача у отриманні з дня набрання чинності закону України № 192-VІІІ, доплати за вислугу років в розмірі, яку він отримував до набрання чинності вказаним законом.
Відповідно до положень частини другої статті 127 Конституції України та статті 53 Закону України "Про судоустрій і статус суддів " обмеженням щодо реалізації особою, яка є суддею, гарантованих Конституцією України прав, є зокрема відсутність права обіймати будь-які інші, крім посади судді, оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Також суддя не має права поєднувати свою діяльність із підприємницькою або адвокатською, не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках. Відповідно держава встановлює для суддів компенсаційні трудові гарантії, а також гарантує достатній рівень, соціального забезпечення.
Враховуючи зазначене, частиною 5 статті 129 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" було, зокрема встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 40 відсотків - за наявності стажу роботи більше 15 років.
Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 № 192-VIII, не містять положення стосовно збереження за суддями щомісячної доплати за вислугу років, яку вони отримували відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом.
Відсутність такої норми є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією і законами України, оскільки, як зазначено вище, зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.
Крім того, у рішенні Конституційного суду України № 1-7/2018 (4062/15) від 04.12.2018 зазначено, що гарантії незалежності суддів неодноразово були предметом розгляду Конституційного Суду України, який сформулював низку юридичних позицій з цього питання. Так, зокрема, Конституційний Суд України зазначав:
- "однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів" (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99);
- "гарантії незалежності судді, включаючи заходи щодо його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами. Це положення узгоджується з вимогами статті 130 Конституції України" (абзац третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002);
- "особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя" (абзац дев'ятий пункту 7 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005);
- "визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом" (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013);
- "конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя" (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016).
Обов'язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів.
Конституційний Суд України у рішенні від 24 червня 1999 року № 6-рп/99 у справі про фінансування судів вказав, що важливим механізмом забезпечення особливого порядку фінансування судів є встановлений частиною першою статті 130 Конституції України обов'язок держави забезпечувати таке фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів, які б обмежили будь-який вплив на суд та забезпечили гарантування судової діяльності на основі принципів і приписів Конституції України (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини).
Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов'язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність.
Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше - на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність.
Тому, суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу, яка згідно з частиною другою статті 133 Закону № 2453 у редакції Закону № 192 складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.
Враховуючи викладене, зважуючи на приписи ст.8 Конституції України, за якою вона має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, а також з огляду на роз'яснення, надані Пленумом Верховного Суду України в постанові «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 № 9, за якими, зокрема судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй, суд доходить до висновку, що судді які вже отримували щомісячну доплату за вислугу років у визначеному розмірі, із набуттям чинності вказаним законом, право на отримання такої щомісячної доплати не втрачають, та мають право її отримувати.
Таким чином, рішення ТУ ДСА України в Київській області від 26.10.2015 про відмову у здійсненні перерахунку суддівської винагороди є таким, що не відповідає критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, наведених в ч.3 ст.2 КАС України.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 у справі №810/5590/15 за позовом судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_3. до ТУ ДСА в Київській області, третя особа - ТУ ДСА України, визнано протиправним рішення ТУ ДСА України в Київській області від 26.10.2015 про відмову у здійсненні перерахунку суддівської винагороди. Постанова набрала законної сили 10.03.2016.
Відтак з огляду на положення статті 78 КАС України, зазначені вище обставини мають силу преюдиції та не підлягають повторному доказуванню у цій справі, тому суд повторно їх не встановлював та досліджував.
За наведених умов, позовна вимога ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення ТУ ДСА, викладеного у листі № 06-08/4735 від 26.10.2015, не може бути задоволена, оскільки оскаржуване рішення вже визнано протиправним вищезазначеною постановою суду від 21.12.2015 і ця постанова набрала законної сили.
Стосовно стягнення невиплаченої надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків посадового окладу за період з 01.06.2015 по 31.10.2015 включно, суд зазначає наступне:
відповідно до положень частини другої статті 9 КАСУ, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
У разі помилкового обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права чи неналежного формулювання позовних вимог, адміністративні суди мають право, на підставі частини другої статті 9 КАСУ, вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.
Положення ст. 9 КАСУ цілком кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 01.06.2015 по 31.10.2015, позивач отримував доплату за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу.
З 01.11.2015 ТУ ДСА України у Київській області продовжило належним чином виплачувати позивачу доплату за вислугу років у розмірі 40 відсотків посадового окладу, що підтверджується розрахунковим листом за листопад 2015 та письмовими поясненнями позивача.
Зважаючи на зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що у даному випадку належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання ТУ ДСА у Київській області нарахувати та виплатити позивачеві доплату за вислугу років, виходячи зі стажу роботи на посаді судді, обчисленого до набрання чинності ЗУ "Про судоустрій та статус суддів" в редакції від 12.02.2015, починаючи з 01.06.2015 по 31.10.2015 включно, з урахуванням фактично здійснених виплат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно квитанції від 16.12.2015 № 104 позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 487,20 грн. за вимогу немайнового характеру, а саме - про визнання рішення заступника начальника ТУ ДСА України в Київській області від 26.10.2015 в частині нарахування та виплати суддівської винагороди у відповідності до вимог ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" в редакції 2010 протиправним (а.с. 46). В іншій частині позовних вимог, позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір».
Оскільки, саме в частині позовних вимог про визнання рішення протиправним, суд відмовляє у задоволенні позову, то сплачений позивачем судовий збір у розмірі 487,20 грн. не підлягає відшкодуванню.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 371 КАСУ негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць. Тому, суд вважає можливим допустити негайне виконання рішення у межах суми стягнення за один місяць.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області (ЄДРПОУ 26268119, м.Київ, вул. Жилянська, буд. 58-Б, 01601) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) доплату за вислугу років у розмірі 40 відсотків посадового окладу виходячи зі стажу роботи на посаді судді, обчисленого до набрання чинності Законом України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції від 12.02.2015, починаючи з 01.06.2015 по 31.10.2015 включно, з урахуванням фактично виплачених сум.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми стягнення за один місяць.
У задоволенні решти позовних вимог,- відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Брагіна О.Є.