28 грудня 2019 року № 320/6010/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області та просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2019 №Ф-298402-50/8177 на суму 23785,08 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
У судовому засіданні, яке призначено на 20.11.2019, представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області на його правонаступника - Головне управління Державну податкову службу у Київській області.
Протокольною ухвалою суду від 10.12.2019 замінено відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області на його правонаступника - Головне управління Державну податкову службу у Київській області.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що не погоджується із оскаржуваною вимогою, вважає її безпідставною та необґрунтованою, такою, що не базується на нормах чинного законодавства України та фактичних матеріалах справи, складеною контролюючим органом з перевищенням повноважень та не у спосіб, закріплений в Законі України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що є підставою для її скасування.
Позивач зазначає, що ним припинено здійснення підприємницької діяльності, та дохід від такої діяльності не отримував.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що згідно з даними інтегрованої картки позивача по єдиному соціальному внеску контролюючим органом в автоматичному режимі здійсненні нарахування, у зв'язку з чим у позивача утворилась недоїмка у розмірі 23785,08 грн. Відповідач стверджує, що вимога про сплату боргу з єдиного соціального внеску сформована та надіслана позивачу у відповідності до норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Позивач в судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, про причину неявки суд не повідомив.
В судове засідання відповідач не з'явився, явку свого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, про причину неявки суд не повідомив.
Представник відповідача 20.11.2019 подав до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Протокольною ухвалою від 10.12.2019, на підставі ст. 194, ст. 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 26.08.2008 номер запису про проведення державної реєстрації 23530000000019272. Вид господарської діяльності: код КВЕД 60.21.1 діяльність автомобільного регулярного транспорту.
Державним реєстратором припинено державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 , номер запису 23530060002019272 від 18.10.2019.
Відповідачем встановлено, що станом на 31.07.2019 згідно інформаційної картки платника по коду класифікації доходів бюджету 71040000 "для фізичних осіб підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність" за позивачем рахувалась заборгованість у сумі 23785,08 грн. як недоїмка за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, витяги з якої долучені до матеріалів справи.
Надалі, Головним управлінням ДФС у Київській області сформовано та направлено на адресу позивача вимогу від 14.08.2019 №Ф-298402-50/8177 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 31.07.2019 в розмірі 23785,08 грн., з якої недоїмка складає 23785,08 грн.
Вважаючи безпідставним нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, а вимогу про сплату такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України) та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно п. 299.1 ст. 299 ПК України, реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Пунктом 299.2 ст. 299 ПК України, передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
Згідно з п. 299.7 ст. 299 ПК України, до реєстру платників єдиного податку вносяться такі відомості про платника єдиного податку, зокрема, щодо дати анулювання реєстрації.
Відповідно до п. 299.13 ст. 299 ПК України, з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією, щоденно оприлюднюється для безоплатного та вільного доступу дані з реєстру платників єдиного податку, зокрема щодо дати виключення з реєстру платників єдиного податку.
Таким чином, якщо особа перебувала на спрощеній системі оподаткування, відомості про останню в обов'язковому порядку вносяться до реєстру платників єдиного податку.
Однак, як вбачається з реєстру платників єдиного податку, інформація щодо позивача відсутня, а відтак ФОП ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування.
Судом встановлено, що згідно даних ITC «Податковий блок» ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець з 26.08.2008 по 18.10.2019 та перебував на загальній системі оподаткування.
Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі - Закон №2464).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відтак визначено, що саме Закон №2464 є спеціальним по відношенню до встановлення та адміністрування ЄСВ і його норми фактично мають пріоритет у застосуванні над нормами будь-яких інших нормативно - правових актів (окрім Конституції України).
Статтею 4 Закону №2464 визначено суб'єктний склад платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п. 4 ст. 4 Закону №2464 окремо виділено таку категорію платників, як фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Починаючи з 01.01.2017 фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування, які не отримували дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці року, зобов'язані сплачувати єдиний внесок за себе не менше мінімального страхового внеску за місяць: у 2017 році не менше 704 грн. за місяць, у 2018 - не менше 819,06 грн. за місяць.
Отже, не зважаючи на те, що позивач не отримувала дохід у звітному році або окремому місяці, останній як ФОП зобов'язана сплачувати ЄСВ, не зважаючи на те, що ОСОБА_1 фактично не здійснював підприємницьку діяльність.
Граничний термін перерахування єдиного внеску за 2017 рік - 09.02.2018 та відповідно до внесених змін з 01.01.2018 єдиний внесок сплачується щоквартально по строку.
Сума єдиного внеску для ФОП - платників єдиного податку у 2018 році не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (22% від мінімальної заробітної плати: 3723 грн. х 22% = 819,06 грн.).
Звільнення від сплати єдиного внеску за себе передбачено: у 2017 році для ФОП, якщо вони є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу; у 2018 році для ФОП, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
При цьому, суд зазначає, що для платників, які застосовують загальну систему оподаткування, впроваджено автоматичні щоквартальні нарахування єдиного внеску, тобто ФОП на загальній системі оподаткування зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3ч. 8 ст. 9 Закону №2464).
Судом встановлено, що згідно з даними інтегрованих карток платника податків позивача по єдиному соціальному внеску автоматично здійсненні наступні нарахування:
- ЄСВ за 2017 рік - 704 грн. х 12 = 8448 грн., сума боргу склала 8448,00 грн.;
- ЄСВ за І квартал 2018 (граничний термін сплати 19.04.2018) - 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 10 905,18 грн.;
- ЄСВ за II квартал 2018 (граничний термін сплати 19.07.2018) - 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 13 362,36 грн.;
- ЄСВ за III квартал 2018 (граничний термін сплати 19.10.2018) - 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 15 819,54 грн.;
- ЄСВ за IV квартал 2018 (граничний термін сплати 21.01.2019) - 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 18 276,72 грн.;
- ЄСВ за І квартал 2019 (граничний термін сплати 19.04.2019) - 918,06 грн. х 3 = 2457,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 21 030,90 грн.;
- ЄСВ за II квартал 2019 (граничний термін сплати 19.07.2019) - 918,06 грн. х 3 = 2457,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 23 785,08 грн.
Відтак загальна сума боргу склала - 23 785,08 грн.
Щодо формування вимоги відповідачем, щодо позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 розділу 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Судом встановлено, що у зв'язку з наявністю в ІКПП позивача за кодом бюджетної класифікації 71040000 заборгованості зі сплати ЄСВ та відповідно до ст. 25 Закону №2464 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.08.2019 №Ф-298402-50/8177.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно з вимогами п. 3 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї інструкції (для платника - фізичної особи).
Із зазначеного слідує, що обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №826/11623/16.
Отже, контролюючий орган мав всі передбачені законодавством підстави для винесення спірної вимоги та направлення її на адресу позивача. Спірне рішення відповідає всім критеріям, визначеним Законом № 2464 та Інструкцією №449, як по формі, так і по змісту, було належним чином вручене платнику (що не заперечується позивачем), а тому підстави для її скасування відсутні.
З вищенаведеного можна зробити висновок, що позовні вимоги є безпідставними та немає жодних законних підстав для задоволення позову.
Водночас, інших підстав для скасування вказаної вимоги про сплату боргу позивач не зазначив.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.