28 грудня 2019 року м.Київ № 320/4206/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення № 1045 від 24.05.2019 про пенсії за вислугою років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" у зв"язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури";
зобов"язати здійснити з 17.05.2018 перерахунок та виплату пенсії за вислугою років без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 86 % від суми місячної заробітної плати, яка визначена у висновку № 1360 судової економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса (Полтавське відділення) від 15.08.2018 та складає 222 014,98 грн. без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що звернувся до пенсійного органу з заявою та усіма відповідними документами про призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 86% суми місячного заробітку, однак йому було відмовлено, у зв'язку з тим, що станом на день звернення право для перерахунку відсутнє, оскільки відсутня відповідна постанова Кабінету Міністрів України щодо механізму проведення такого перерахунку.
Позивач вважає, що має право на призначення пенсії за вислугою років на підставі Закону України «Про прокуратуру», а тому на його думку рішення про відмову у призначенні такої пенсії є протиправним та таким, що порушує права та свободи.
02 жовтня 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просить суд відмовити у задоволенні даного позову, оскільки на час звернення позивача за перерахунком Кабінетом Міністрів України не прийнято нормативно - правовий акт, яким би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 22.10.2010 є пенсіонером органів прокуратури України та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу призначено пенсію за вислугою років довічно, відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789) в діючий на час призначення пенсії редакції вказаного Закону у розмірі 86% від суми заробітної плати, а також видано відповідне посвідчення.
17 травня 2019 року у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури у відповідності до прийнятої 30.08.2017 Кабінетом Міністрів України постанови № 657 «Про внесення змін до деяких постанови Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про проведення з 17.05.2018 перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугою років разом з документами, які підтверджують право на такий перерахунок.
Однак, рішенням Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 24.05.2019 № 1045 йому було відмовлено у перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до Закону № 1789 та зазначено, що для призначення пенсії по вислузі років згідно Закону № 1789 законних підстав немає, оскільки Кабінетом Міністрів України не прийнято відповідного акту, який має передбачати умови та порядок проведення перерахунку.
Вважаючи зазначене рішення неправомірним та таким, що не відповідає приписам законодавства України, позивач звернувся з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.
Відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789 прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам визначались ч.ч. 12 та 17 ст. 50-1 Закону 1789 відповідно до яких обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком, а призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Згідно з вимогами ч. 12 вищевказаної ст. Закону № 1789 обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Законодавчими актами, які набрали чинності вже після призначення позивачу пенсії, тобто після 22.10.2010 було змінено порядок призначення пенсій працівникам прокуратури.
Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ (п. 5 Прикінцевих положень) визначено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до окремих Законів України, у томі числі за Законом № 1789.
Також, 15.07.2015 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ, згідно з п. 3 Прикінцевих положень якого попередній Закон № 1789 із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, ч. 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1.
Статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2015 № 1697-VІІ передбачене пенсійне забезпечення працівників прокуратури та відповідно до ч. 2 зазначеної статті, пенсія призначається у розмірі 60 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне страхування, а до 01.01.2011 страхову внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Крім того, відповідно до абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ (в редакції Законів України № 911-VІІІ від 24.12.2015 та № 1774-VІІІ від 06.12.2016) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740,00 грн.
Положення про встановлення тимчасового обмеження на періоди з 01.01.2016 по 31.12.2016 та з 01.01.2017 по 31.12.2017 максимального розміру пенсії у розмірі 10 740,00 грн. визначено Законом України від 24.12.2015 № 911- року VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Законом України від 06.12.2016 № 1774- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Однак, як слідує з п. 1 та 2 Прикінцевих положень Закону України № 911- VIII від 24.12.2015, цей Закон набирає чинності з 01.01.2016 та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016. Крім того, відповідно до п. 1 Прикінцевих Положень Закону України від 06.12.2016 №1774-УІІІ цей Закон набрав чинності з 01.01.2017.
Таким чином, суд дійшов висновку, що законодавець чітко визначив коло суб'єктів, на яких поширюється дія даної норми, до якого позивач не входить, так як у даних правовідносинах має місце перерахунок раніше призначеної пенсії вже непрацюючому в органах прокуратури пенсіонеру, а не призначення пенсії вперше.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціальної захищеності з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у правоохоронних органах, у тому числі, органах прокуратури. Вказані питання закріплені у рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій.
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
У зв'язку з зазначеним, при вирішенні питання про застосування закону в часі (ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ та ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІІ, слід зазначити, що відповідно до ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 8 Основного Закону, в Україні визнається й діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип очікування суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми й забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 № 5 - рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23- рп/2010, від 11.11.2011 № 10-рп/2011).
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.11.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (п. 61). Також у рішенні від 13.12.2001 у справі «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі, в разі необхідності, регулювати його положеннями свою поведінку.
Відповідно до п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Пунктом 4 рішення від 11.10.2005 у справі № 1- 21/2005 Конституційний Суд України вказав, що в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів. Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом ст.ст. 1, 3, 6, 8, 19, 22, 23, 24 Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Крім того у абз. 14 п. 5 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 у справі № 1-21/2005 також вказано, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99, від 20.03.2002 № 5- рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20- рп/2004).
Так, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо ("рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
З урахуванням висловленого в рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, до яких віднесено і працівників органів прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Так, у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив, що «звуження змісту і обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена».
Наведені висновки Конституційного Суду України в повній мірі узгоджуються з положеннями п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», згідно з якими в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя (ст. 8 Конституції України).
Враховуючи наведене, у спірних правовідносинах не можуть бути застосовані положення Закону, які призводять до звуження існуючих прав і свобод.
Аналогічна правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постановах від 10.12.2013 (справа № 21-348а13) та від 17.12.2013 (справа № 21-445а13).
Також суд звертає увагу, що умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих раніше було визначено ст. 50-1 Закону № 1789.
Приписи ст. 50-1 Закону №1789, на підставі яких позивачу було призначено пенсію, передбачали, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Таким чином, законодавством, на підставі якого позивачу призначена пенсія за вислугою років, було встановлено право осіб, яким органами Пенсійного Фонду України призначена пенсія згідно Закону України «Про прокуратуру», на її перерахунок.
Положеннями ч. 30, 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-УІІ, що набрав чинності 15.07.2015, які діяли та діють на час звернення позивача за перерахунком пенсії - 17.05.2019, передбачено, що пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
На час спірних правовідносин зазначені умови і порядок перерахунку вже призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.
Отже, чинним на момент звернення позивача до пенсійного органу - 17.05.2019, законодавством передбачена можливість перерахунку раніше призначених пенсій, а відтак - встановлене право, так як позивач отримує раніше призначену відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» пенсію за вислугу років, на її перерахунок за певних умов та в порядку, які на даний час Урядом України не визначені.
При цьому норми ст. 50-1 Закону № 1789, які безпосередньо визначали умови перерахунку пенсії, були виключені із цього Закону, а питання визначення умов та порядку перерахунку таких пенсій віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України - з набранням чинності Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII (набрав чинності 01.01.2015).
Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 26.12.2014 № 76-VІІІ зобов'язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом, тобто до кінця січня 2015 року, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону, у тому числі щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
На момент виникнення спірних відносин - 17.05.2019, а саме на момент звернення позивача до пенсійного органу з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії та на сьогодні, наведений обов'язок Кабінетом Міністрів України не виконаний, умови і порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України не визначено.
Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2018 у справі № 826/15466/16 за позовом до Кабінету Міністрів України, Прем'єр-міністра України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, яке набрало законної сили на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 було визнано протиправну бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невиконання п. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 26.12.2014 № 76-VIII.
На думку суду, протиправна бездіяльність з боку Кабінету Міністрів України щодо не встановлення умов та порядку перерахунку раніше призначених пенсій, не може бути підставою для відмови у проведенні перерахунку пенсії.
Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові Верхового Суду від 15.02.2018 у справі № 820/6514/17.
Крім того, суд звертає увагу, що рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 у справі № 3 - 209/2018 (2413/18, 2807/19) було визнано такими, що не відповідає Конституції України положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначеннях пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Оскільки на час звернення позивача до пенсійного органу, Кабінетом Міністрів України не вжито заходів на реалізацію вищенаведеної норми, виходячи із приписів ч. 1 ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, та ст. 22 Конституції України, згідно з якою закріплені Конституцією України права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані, а також враховуючи, що положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII визнано такими, що не відповідають Конституції України, суд вважає, що позивач має право на перерахунок пенсії на підставі ст. 50-1 Закону № 1789 у розмірі 86 % від місячного заробітку і що при такому перерахунку мають застосовуватися норми, які визначали умови та порядок перерахунку пенсії, що діяли на момент її призначення позивачу. При цьому має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що відповідач повинен був провести перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років на підставі заяви позивача від 17.05.2019 та документів, які були подані та пенсійної справи та у відповідності до Закону України "Про прокуратуру" (з урахуванням підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанови Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури») з розрахунку 86% від суми місячного заробітку без обмеження граничного розміру пенсії, а тому рішення відповідача про відмову йому у перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» то останньою були підвищені розміри посадових окладів працівників органів прокуратури України та надбавки за класні чини.
Так, у відповідності з зазначеною Постановою розмір посадового окладу позивача, як заступника Генерального прокурора України (додаток № 7 до Постанови), визначено у розмірі 32 000,00 грн., а розмір надбавки до посадового окладу за класний чин - державний радник юстиції ІІ класу (додаток № 8 до Постанови), визначено у розмірі - 2 800,00 грн.
У частині визначення розміру заробітної плати, з якої має бути проведено перерахунок пенсії, слід зазначити наступне.
Позивачем 12.06.2018 з метою перерахунку пенсії до Генеральної прокуратури України було подано звернення про надання довідки про заробітну плату заступника генерального прокурора України - прокурора Автономної Республіки Крим та 26.06.2018 на вказане звернення з Генеральної прокуратури України за підписом виконувача обов'язків Генерального прокурора України, надано довідку № 18-915 про розмір заробітної плати заступника Генерального прокурора України, з зазначенням розміру посадового окладу, виплат за класний чин, надбавки за вислугу років, інших надбавок та доплат.
Крім того, матеріали справи містять висновок судового експерта від 15.08.2018 № 1360, яка проведена Харківським науково-дослідного інституту судових експертиз імені професора М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України (Полтавське відділення).
Відповідно до зазначеної експертизи визначено, що розмір заробітної плати ОСОБА_1 для пенсійного органу складає 222 014, 98 грн., до якої входить: оклад - у розмірі 32 000,00 грн.; надбавка за класний чин - 2 800,00 грн.; надбавка за вислугу років, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1090 від 09.12.2015 - 12 800,00 грн.; інша надбавка та доплата - матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань та для оздоровлення, надбавка за виконання особливо важливої роботи, щомісячна премія - 174 414,98 грн.
У своїх позовних вимог позивач просить суд зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугою років без обмеження її граничного розміру з розрахунку 86 % від суми місячної заробітної плати, яка визначена у висновку № 1360 судової економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені М.С. Бокаріуса (Полтавське відділення) від 15.08.2018 та складає 222 014,98 грн. без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.
Однак, суд вважає, що вказана вимога підлягає частковому задоволенню, з урахуванням того, що визначення розміру пенсії є дискреційними повноваження пенсійного органу.
Відповідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08.11.2005, у разі, «якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними».
Більш того, Європейський суд з прав людини ще у 1974 році у справі «Мюллер проти Австрії» (ухвала щодо прийняття заяви № 6849/72 від 16.12.1974) зазначив, що у зв'язку зі сплатою обов'язкових внесків до пенсійного фонду у застрахованої особи виникає право власності на пенсію.
Також, відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.09.2014 дійшов висновку, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися ст. 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні в матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (квитанція № 1280910001 від 09.08.2018), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, № 1045 від 24.05.2019 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури».
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) здійснити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 17.05.2018 перерахунок та виплату пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», з розрахунку 86 % від суми місячної заробітної плати, згідно документів, які подані та наявні у пенсійній справі, без обмеження її максимального розміру, з урахуванням раніше проведених виплат та враховуючи висновки даного рішення суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548).
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Головенко О.Д.