28 грудня 2019 року 320/5839/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 25.04.2019 №UA125000/2019/000342/2.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/406984 від 16.04.2019, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту).
Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України, підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, а подані документи не містять розбіжностей.
Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.
Позивач не погодився із рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов'язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що надані до митного оформлення документи містили розбіжності, а також в них були відсутні всі відомості, що підтверджували б числові значення складових митної вартості.
Посадовою особою митниці було направлено декларанту позивача електронне повідомлення з письмовою вимогою надати протягом 10 календарних днів додаткові документи, однак надані додаткові документи не усунули виявлених розбіжностей.
Відповідач зазначив, що позивачем не надано на вимогу митниці каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару та висновки про якісні вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
Крім того, відповідач зауважив, що позивачем не підтверджено, що товар є стоковим, а відтак дії посадових осіб митного органу є правомірними, так як основні та додаткові документи, подані декларантом, не містили об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості товарів і належним чином не були підтверджені.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте органом доходів і зборів з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Позивач надав відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначив, що ним надавалися відповідачу усі необхідні та наявні в нього документи, які вимагаються законом, для підтвердження митної вартості товару та обраного ним методу визначення митної вартості товару, які містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, що, в свою чергу, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Відтак, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" (місцезнаходження: 03194, м. Київ, бульв. Кольцова, буд. 17В, ідентифікаційний код 34483946) зареєстроване в якості юридичної особи 15.08.2006, номер запису 10721020000007898 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що 01 жовтня 2015 року між Kausar Processing Industries (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан, (далі - продавець), та ТОВ "Віта-Текс" (далі - покупець) був укладений Договір купівлі-продажу №КРІ/786/0110/15 (далі - договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини виробництва Ісламської Республіки Пакистан.
Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід'ємною частиною договору, якщо інше не передбачено цим договором.
Товар відвантажується морським транспортом на умовах СFR Україна (відповідно до Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. При цьому продавець і позивач погодили, що морський порт на митній території України, до якого продавець зобов'язується поставити товар позивачу, буде узгоджуватися сторонами окремо.
Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка, маркування й доставка.
Оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом сплати виставленого продавцем інвойсу на товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.
28.09.2018 продавець та позивач уклали додаткову угоду №4 до договору (далі - додаткова угода 4), якою, зокрема продовжили строк дії договору до 31 грудня 2022 року.
Відповідно до пункту 2 додаткової угоди 4 продавець та позивач внесли зміни до пункту 4.1 договору, згідно з яким оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом передоплати виставленого продавцем інвойсу на товар або сплати такого інвойсу протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору
17.12.2018 продавець та позивач уклали додаток №КРІ/786/069 до договору (далі - додаток), відповідно до пункту 1 якого продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов'язався оплатити на умовах додатку наступний товар, а саме: тканина вибивна полікотон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 30x30/76x68, завширшки 220 см, в кількості 28127,5 кг, 104566 погонних метрів, за ціною 3,50 долари США за 1 (один) кг; країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан (далі - товар).
Відповідно до пунктів 2-3 додатку оплата за товар у загальному розмірі 98446,25 доларів США відповідно до Інвойсу №КРІ/786/8794/2018 буде здійснюватися позивачем відповідно до пункту 4.1 договору.
Продавець зобов'язаний поставити товар позивачу морським транспортом на умовах СFR м. Одеса, Україна. Вантажовідправником товару є продавець.
18.12.2018 продавець на виконання пункту 2 додатку виставив позивачу до сплати Інвойс №КРІ/786/8794/2018 (далі - Інвойс) на загальну суму 98446,25 доларів США.
01.02.2019 позивач з метою переміщення товару через митний кордон України подав попередню митну декларацію ІМ40ЕЕ №UA125000/2019/905059.
15.02.2019 Одеська митниця ДФС провела митний огляд товару та склала акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/0779, яким, зокрема, підтвердила те, що товар є стоковим.
16.04.2019 позивач подав до Київської митниці ДФС додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/406984, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, митна вартість якого склала 98446,25 доларів США.
Поставка товару відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна і була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту).
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:
- (0271) пакувальний лист продавця на товар від 18.12.2018;
- (0380) рахунок-фактура (інвойс) №КРІ/786/8794/2018 від 18.12.2018;
- (0705) коносамент №COSU6193869790 від 25.12.2018;
- (0730) автотранспортна накладна №15090 від 15.02.2019;
- (0862) декларація про походження товару №РТЕА/СО/19-04329 від 26.12.2018;
- (m1505) висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005703-0656 від 07.12.2018;
- (m1505) висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005703-0680 від 28.12.2018;
- (1505) висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142008700-0234 від 25.02.2019;
- (1505) висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142008700-0896 від 19.12.2018;
- (1721) акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/0779 від 15.02.2019;
- (m3014) прайс-лист продавця від 18.12.2018;
- (4103) додаткова угода від 28.09.2018 №4 до договору;
- (m4103) додаток від 17.12.2018 №КРІ/786/069;
- (m4104) договір від 01.10.2015 №КРІ/786/0110/15;
- (9000) весовая від 15.02.2019;
- (9107) акт про взяття проб (зразків) товарів №165 від 15.02.2019.
Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої у митній декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/406984 від 16.04.2019 митної вартості товару, митний орган направив позивачу електронне повідомлення, в якому зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості було встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
На вказаний запит 25.04.2019 позивачем було надано додаткові документи разом із супровідним листом №2504/19-01 від 25.04.2019, який відповідач отримав 25.04.2019.
Так, позивач надав відповідачу наступні документи та інформацію:
1) щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 2 аркушах фотокопію листа продавця №КРІ/786/2404/19/01 від 24.04.2019 (далі - лист продавця) та його перекладу з англійської на українську мову.
Позивач звернув увагу відповідача, що в листі продавця є актуальний прайс-лист продавця станом на дату підписання додатку, а також міститься підтвердження продавця, що товар є стоковим, що окрім Інвойсу, який є первинним документом бухгалтерського обліку, є достатнім для ідентифікації товару.
Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що прайс-лист видається не позивачем, а його продавцем, який формує його відповідно до законодавства Ісламської Республіки Пакистан та своєї комерційної політики;
2) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару - позивач звернув увагу відповідача, що у нього були відсутні банківські платіжні документи, так як товар не був оплаченим станом на день підписання листа.
Водночас, позивач звернув увагу відповідача, що відповідно до пункту 2 додаткової угоди 4 позивач та продавець виклали пункт 4.1 договору в наступній редакції: "Оплата за Товар будет производиться путем предоплаты Покупателем выставленного инвойса на Товар Продавцом или оплаты такого инвойса в течение 60 (шестидесяти) календарних дней со дня получения Товара Покупателем или его уполномоченным представителем на таможенной территории Украины, если иное не предусмотрено соответствующим приложением к настоящему Договору".
Як наслідок, позивач зауважив, що позивач та продавець надали позивачу можливість здійснювати оплати інвойсів як на умовах передоплати, так і на умовах постоплати, а тому позивач не може погодитися з позицією інспектора відповідача Денисенка Максима Анатолійовича про неможливість встановлення умов оплати за Товар;
3) щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 3 аркушах фотокопії наступних документів бухгалтерського обліку позивача щодо повару: прибуткової накладної №ВТ-0000023 від 19.02.2019, складеної позивачем; видаткової накладної №ВТ-0000025 від 19.02.2019, складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текссол-С"; податкової накладної №25 від 19.02.2019, складеної позивачем;
4) щодо виписки з бухгалтерської документації - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 5 аркушах первинні документи бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують те, що митна вартість товару відповідає звичайному рівню цін на подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися позивачем на митну територію України, а саме фотокопії: митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/400826 від 29.01.2019; Інвойсу №КРІ/786/8732/2018 від 31.10.2018, виставленого продавцем; видаткової накладної №ВТ-0000107 від 22.12.2018, складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текссол-С"; податкової накладної №107 від 22.12.2018, складеної позивачем;
5) щодо копії митної декларації країни відправлення - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 2 аркушах фотокопію експортної декларації №НМВ-2018-0000149050 від 18.12.2018 та її перекладу з англійської на українську мову;
6) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини - позивач звернув увагу відповідача, що у нього був відсутній станом на день підписання листа будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов'язок щодо надання експертного висновку лише за умови його наявності в позивача.
25.04.2019 відповідач направив позивачу повідомлення в спеціалізованій системі обміну електронними документами, в якому повідомив позивачу про неможливість застосування будь-якого методу визначення митної вартості товарів, окрім шостого (резервного).
25.04.2019 Київською митницею ДФС було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості №UA125000/2019/000342/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/406984 від 16.04.2019 скоригував до рівня 105751,78 доларів США.
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, тобто надані позивачем документи, на думку Київської митниці ДФС, не містять належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості товару, а додатково надані документи не усунули виявлених розбіжностей, що зумовило неможливість підтвердити заявлену позивачем митну вартість товару відповідно до частини другої статті 58 МК України.
Відповідач зазначив, що за результатами опрацювання наданих до митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що в інвойсі від 18.12.2018 №КРІ/786/8794/2018 вказано, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим у період попиту, або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що, в свою чергу, впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження того факту, що товар є стоковим, відсутні.
Також відповідач зазначає, що прайс-лист виробника складений на конкретних умовах поставка, а саме СFR Одеса та за своєю суттю є комерційною пропозицією та не містить дати складання.
Відповідач у спірному рішенні зазначає, що згідно п. 4.1 Договору від 01.10.2015 №КРІ/786/0110/15 зі змінами внесеними Додатком від 26.11.2018 №КРІ/786/066, оплата за товар здійснюється відповідно до умов, визначених у зовнішньоекономічному інвойсі. У той же час у наданому інвойсі від 18.12.2018 № КРІ/786/8794/2018 умови оплати відсутні.
Крім того, відповідач зазначає, що згідно п. 5.2 договору разом з товаром Продавець надає копію декларації країни відправлення, проте до митного оформлення вищевказаний документ не надано, а тому відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
Також відповідачем у спірному рішенні вказано, що декларантом на вимогу митного органу не надано додаткові документи: прайс-лист виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
При цьому надані додатково документи не усувають виявлені розбіжності та не підтверджують об'єктивно та достовірно заявлену митну вартість.
За результатами проведених консультацій Київською митницею ДФС встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору, та відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних за характеристиками товарів, вироблених у тій же країні, що і спірний товар (стаття 61 МК України). При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів.
Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому за умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 14.03.2019 №UA500040/2019/2955 (вартість за 1 кв.м. складає 0,4597 доларів США).
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00169 від 25.04.2019.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову тимчасову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/408071 від 03.05.2019 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 39721,50 грн.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК України) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу
Згідно з частинами першою - третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Так, судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000342/2 від 25.04.2019 встановлено, що в ньому відповідач не конкретизував жодним чином яка складова або які складові митної вартості не підтверджені зі сторони позивача, що свідчить про формальний підхід відповідача до аналізу наданих позивачем документів для підтвердження митної вартості товару.
Відносно доводів відповідача, що позивачем документально не підтверджено, що товар є стоковим, то суд звертає увагу на те, що і в Додатку, і в Інвойсі, який є первинним документом бухгалтерського обліку, позивач та продавець чітко та однозначно узгодили, що товар є стоковим.
Аналогічне підтвердження приналежності товару до стокового підтвердив і сам продавець у своєму листі продавця.
Більше того, факт того, що товар є стоковим також підтверджує й Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поеклажі та багажу від 15.02.2019 №UA500030/2019/0779.
З приводу не врахування відповідачем надану продавцем інформацію про ціни на його продукцію за період з 01 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року включно та копію митної декларації країни, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України надання прайс-листа позивачем у відповідь на запит ставиться законодавцем у пряму залежність від його наявності в позивача, тобто обов'язок щодо надання прайс-листа виникає в позивача лише за умови його наявності в позивача.
Відтак, якщо відповідача не влаштовує наданий прайс-лист продавця, то це не може бути підставою для винесення оскаржуваного рішення, адже іншого прайс-листа в розпорядженні позивача немає.
Більше того, суд не погоджується з позицією відповідача, адже продавець у своєму листі підтвердив ціни на свою продукції, яку він реалізовував у період з 01 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року включно всім покупцям, а не виключно позивачу.
Водночас, як зазначено відповідачем в оскаржуваному рішенні, позивач не надав експортну декларацію до митного оформлення. Однак, такі твердження є безпідставними, оскільки позивач у своєму листі надавав відповідачу для ознайомлення на 2 аркушах фотокопію експортної декларації №НМВ-2018-0000149050 від 18.12.2018 та її перекладу з англійської на українську мову.
Відтак, вказані в рішенні відповідачем мотиви його прийняття не відповідають дійсності.
З приводу доводів відповідача, що із наданих договору, додатку та Інвойсу неможливо встановити умови та терміни оплати Інвойсу, суд звертає увагу на наступне.
Як уже зазначалося вище та на чому наголошував позивач у листі, відповідно до пункту 2 Додатку оплата за товар згідно з Інвойсом здійснюється відповідно до пункту 4.1 Договору, який, у свою чергу, згідно з пунктом 2 Додаткової угоди 4 передбачає наступне: "Оплата за Товар будет производиться путем предоплаты Покупателем выставленного инвойса на Товар Продавцом или оплаты такого инвойса в течение 60 (шестидесяти) календарних дней со дня получения Товара Покупателем или его уполномоченным представителем на таможенной территории Украины, если иное не предусмотрено соответствующим приложением к настоящему Договору".
Таким чином, так як умови додатку не визначають інші умови для оплати товару згідно з Інвойсом, то застосовуватися в спірному випадку повинні положення пункту 4.1 Договору.
Водночас, як повідомляв позивач відповідачу в листі, у позивача були відсутні банківські платіжні документи, так як товар не був оплаченим станом на день підписання листа.
Відтак, вищевказане зі сторони відповідача є нічим іншим, як передчасною підставою для винесення оскаржуваного рішення, яка не має нічого спільного з обставинами поставки товару та документами, наданими позивачем у якості підтвердження заявленої митної вартості товару.
З приводу не надання позивачем висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, то суд зазначає наступне.
Як уже було зазначено вище та як зазначив позивач відповідачу у листі, відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Отже, законодавець ставить обов'язок позивача надати відповідачу висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини у пряму залежність від наявності таких документів у позивача.
Таким чином, так як у позивача як на дату надання листа, так і станом на день розгляду справи в суді, відсутні будь-які висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, то ненадання позивачем відповідачу таких документів не може слугувати підставою для прийняття останнім оскаржуваного рішення.
Щодо не врахування відповідачем наданої позивачем виписки з бухгалтерської документації, мотивуючи це тим, що надані документи бухгалтерського обліку не дають можливість ідентифікувати їх з оцінюваним товаром, то суд звертає увагу на те, що разом із листом позивач у відповідь на запит у якості виписки з бухгалтерської документації надав відповідачу фотокопії: митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/400826 від 29.01.2019; Інвойсу №КРІ/786/8732/2018 від 31.10.2018, виставленого продавцем; видаткової накладної №ВТ-0000107 від 22.12.2018, складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текссол-С"; податкової накладної №107 від 22.12.2018, складеної позивачем.
Так, відповідно до граф 22, 44 митної декларації №UA125110/2019/400826 поставка товару загальною митною вартістю 98087,50 доларів США відбулася згідно з Інвойсом №КРІ/786/8732/2018 від 31.10.2018, виставленим продавцем.
У той же час, відповідно до граф 31,40 митної декларації №UA125110/2019/400826 попереднім документом до неї була тимчасова митна декларація ІМ40ТН №UA125110/2018/425324 від 22.12.2018, за якою позивач увіз на митну територію України, зокрема товар №1 у загальній кількості 98956 погонних метрів вибивної тканини (код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - "УКТ ЗЕД") 5513410000), сток, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан, виробник: Продавець, які позивач продав 22 грудня 2018 року (в день випуску імпортованого позивачем товару у вільний обіг відповідно до вищезазначеної тимчасової митної декларації) Товариству з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" відповідно до видаткової накладної №ВТ-0000107 від 22.12.2018 та податкової накладної №107 від 22.12.2018.
Більше того, позивач разом із листом у відповідь на запит у якості інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надав відповідачу фотокопії: прибуткової накладної №ВТ-0000023 від 19.02.2019, складеної позивачем; видаткової накладної №ВТ-0000025 від 19.02.2019, складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текссол-С"; податкової накладної №25 від 19.02.2019, складеної позивачем.
Відповідно до граф 31, 40 митної декларації №UA125110/2019/406984 попереднім документом до неї була тимчасова митна декларація ІМ40ТН №UA125110/2019/402952 від 19.02.2019, за якою позивач увіз на митну територію України, зокрема 104566 погонних метрів вибивної тканини (код товару згідно з УКТ ЗЕД 5513410000), сток, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан, виробник: Продавець, які відповідно до прибуткової накладної №ВТ-0000023 від 19.02.2019, складеної позивачем, були взяті позивачем на бухгалтерський облік за ціною 2810169,42 грн. без ПДВ та реалізовані 19 лютого 2019 року за ціною 2838966,90 грн. без ПДВ Товариству з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" (у день випуску імпортованого позивачем товару у вільний обіг відповідно до вищезазначеної тимчасової митної декларації) відповідно до видаткової накладної №ВТ-0000025 від 19.02.2019 та податкової накладної №25 від 19.02.2019.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення відповідача №UA125000/2019/000342/2 від 25.04.2019 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією від 14.03.2019 №UA500040/2019/2955, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларацій, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19 червня 2018 року у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації від 14.03.2019 №UA500040/2019/2955 є протиправним.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та суду не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом (резервним) та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
За таких обставин позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 25.04.2019 №UA125000/2019/000342/2 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності свого рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 21.10.2019 №2288.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці ДФС.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 25.04.2019 №UA125000/2019/000342/2.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" (код ЄДРПОУ 34483946) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947) судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Балаклицький А. І.