02 січня 2020 року Справа № 280/6530/19 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Максименко Л.Я., перевіривши матеріали
адміністративного позову Заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 (вул. Добролюбова, 14, м. Запоріжжя, 69002)
в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012)
до Товариства з додатковою відповідальністю «АВТОПАРК» (69123, м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, 3, код ЄДРПОУ 00184939)
про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,
27 грудня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури №3 (далі - прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю «АВТОПАРК» (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Автопарк» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2 з квітня 2019 року по вересень 2019 року, у розмірі 76 475,75 грн. на розрахунковий рахунок 25603301001107 в філії Запорізьке обласне управління АТ «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ 20490012, МФО 313957.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим кодексом.
Перевіривши матеріали адміністративного позову, судом встановлено, що наявні підстави для повернення позовної заяви, з огляду на наступне.
Зокрема, ч.4 ст. 5 КАС України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Разом з тим, частиною третьою статті 23 Закону України “Про прокуратуру” визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Таким чином, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Перший “виключний випадок” передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
“Не здійснення захисту” виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
“Здійснення захисту неналежним чином” виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
“Неналежність” захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №0440/6738/18, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 07.12.2018 у справі №924/1256/17.
Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру” наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Аналіз частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру” дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.
Так, в мотивувальній частині позову прокурор посилається на те, що несплата відповідачем коштів з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призводить до порушення інтересів держави щодо своєчасного та повного надходження коштів до Пенсійного Фонду України. Суд з цим погоджується та не піддає сумніву вказану обставину.
В той же час, у вступній частині позовної заяви прокурор визначає позивачем Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Відтак, прокурор звертається до суду в порядку п. 1 частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру”, а саме - прокурор може представляти інтереси держави в суді лише якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Разом з тим, прокурор не зазначає про те, що ГУ ПФУ у Запорізькій області не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження щодо стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «АВТОПАРК» заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2 з квітня 2019 року по вересень 2019 року та не надає на підтвердження вказаних обставин будь-яких доказів.
Натомість прокурор зазначає, що про наявність заборгованості за ТДВ "АВТОПАРК" йому стало відомо з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 17061/07 від 04.10.2019.
Із долученого до матеріалів позовної заяви листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 17061/07 від 04.10.2019 судом встановлено, що останнє повідомляє керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 Прихожанова В. про те, що у платника ТДВ "АВТОПАРК" станом на 03.10.2019 існує заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 в сумі 76 475,75 грн. З посиланям на положення ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" надсилає докладний розрахунок боргу та копії документів з метою звернення до суду для захисту інтересів держави.
Відтак, вказаний лист не доводить факт невиконання чи неналежного виконання позивачем обов'язків із захисту інтересів держави та не є безумовною підставою наявності у прокурора повноважень не звернення до суду з позовом в інтересах Управління.
Суд зауважує, що сама по собі обставина не звернення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з позовом протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.
Таким чином, у даному позові прокурором не доведено наявності обов'язкових підстав для представництва, визначених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, щодо застосування вказаних норм права, викладеною в Постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17.
Відповідно до п.7 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що підстави для звернення прокурора з позовною заявою до суду в інтересах держави наразі не доведені, тому вказана позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись п.1 ч.7 ст.169, ст.ст.241, 248, 256 КАС України, суддя, -
Позовну заяву Заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до Товариства з додатковою відповідальністю «АВТОПАРК» про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, - повернути.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати заявнику разом із позовною заявою і усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити заявнику, що повернення позовної заяви, згідно ч.8 ст.169 КАС України, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її постановлення.
Суддя Л.Я. Максименко