16 грудня 2019 року Справа № 280/3850/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Лазаренка М.С.,
за участю секретаря судового засідання Дєткова Р.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_3
представника позивача Луньова С.М.,
представників відповідача Корольова О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)
про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
08 серпня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14488-49 від 13.05.2019 зі сплати єдиного внеску у сумі 21030,90 грн.
Ухвалою суду від 12 серпня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 28 серпня 2019 року.
Ухвалою суду від 28 серпня 2019 року відкладено підготовче судове засідання на 30 вересня 2019 року.
Ухвалою суду від 30 вересня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
Протокольною ухвалою суду від 29 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 грудня 2019 року.
16 грудня 2019 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно та не обґрунтовано прийнято оскаржувану вимогу у зв'язку з наступним. Вказаною вимогою ГУ ДФС у Запорізькій області позивачу сформовано податковий борг у розмірі 21030,90 грн. Позивач з лютого 2007 року працював в ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод», в подальшому він також працював ПАТ «Мотор-Січ», ПП «Михасик», ТОВ «Зазоснастка», ТОВ «Форесрер-М», ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» та на цей час працює у ФОП ОСОБА_4 . Одночасно, ОСОБА_3 був зареєстрований як фізична особа підприємець 13.10.2010 № 2 103 000 0000 060848. Але у зв'язку з великою завантаженістю на основній роботі позивач не веде господарську діяльність як фізична особа-підприємець, а тому вважає, що відповідач дійшов хибних висновків про наявність реального здійснення ним господарської діяльності та нарахування позивачу боргу (недоїмки) відповідно до ст..25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Крім того, зазначає, що згідно з відомостями за Формою ОК-5 за 2007-2019 роки за гр. ОСОБА_3 (РОНКПП НОМЕР_1 ) як за найманого працівника його податковими агентами підприємствами-роботодавцями постійно сплачувався єдиний соціальний внесок, в т.ч. за останні три роки (2017-2019 роки). Вважає вимогу, винесену контролюючим органом протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві (вх. 36894 від 06 вересня 2019 року), відповідно до якого зазначає, що за даними інформаційної системи органу доходів і зборів 13.10.2010 року внесено запис щодо державної реєстрації підприємницької діяльності ОСОБА_3 ( НОМЕР_1 ) у Департаменті реєстраційних послуг Запорізької міської ради. 15.10.2010 року платника взято на облік у ГУ ДФС у Запорізькій області, Олександрівського управління у м. Запоріжжі, Олександрівська ДПІ (Шевченківський район). До Єдиного державного реєстру департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради 20.05.2019 року внесено запис щодо рішення фізичної особи - підприємця про припинення підприємницької діяльності. Таким чином, з 15.10.2010 року по 20.05.2019 року ОСОБА_3 , перебував на обліку у ГУ ДФС у Запорізькій області, Олександрівське управління у м. Запоріжжі, Олександрівська ДПІ (Шевченківський район), як діюча фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування. 09.02.2018 року автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці платника податків ФОП ОСОБА_5 , у сумі 8448,00 грн. (мінімальна заробітна плата 2017 року 3200 х 22 відсотки = 704 грн. в місяць) як приватному підприємцю на загальній системі оподаткування відповідно програмного забезпечення розробленого на підставі діючого чинного законодавства. Враховуючи вищевикладене, ГУ ДФС у Запорізькій області вважає, що податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ №Ф-14488-49 від 13.05.2019 на суму 21030,90 грн., є такою, що винесена відповідно до норм діючого законодавства, а адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
ОСОБА_3 перебував на обліку як фізична особа-підприємець з 15.10.2010 року у Головного управління ДФС у Запорізькій області, Олександрівського управління у м.Запоріжжя, Олександрівської ДПІ (Шевченківському районі м. Запоріжжя).
До Єдиного державного реєстру департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради 20.05.2019 року внесено запис щодо рішення фізичної особи - підприємця про припинення підприємницької діяльності.
ОСОБА_3 перебував на спрощеній системі оподаткування.
В період з 13.10.2010 року по 31.03.2019 ФОП Тулуман згідно внутрішніх наказів (розпоряджень) перебував в простої з вини керівника (працівника) ФОП ОСОБА_3 , тому відповідно й облік робочого часу та нарахування заробітної плати відповідно ОСОБА_3 не здійснювалися.
З 2010 року не подає податкової та іншої звітності, оскільки, як стверджує, не здійснював підприємницьку діяльність.
Згідно з відомостями за Формою ОК-5 за 2007-2019 роки за ОСОБА_3 (РОНКПП НОМЕР_1 ) як за найманого працівника його податковими агентами підприємствами-роботодавцями постійно сплачувався єдиний соціальний внесок, в т.ч. за останні три роки (2017-2019 роки).
13 травня 2019 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф14488-49, відповідно до якої сума боргу (недоїмки) ОСОБА_3 становить 21030,90 гривень.
Зазначене рішення направлено 15.05.2019 року на адресу ОСОБА_3 листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно якого було вручено 17.05.2019 року.
Не погоджуючись із винесеною вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф14488-49 від 13 травня 2019 року, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із вказаним адміністративним позовом до суду.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон №2464 (далі - Закон) .
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини 2 статті 6 Закону №2464).
Приписами пункту 2 частини 1 статті 7 Закону встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, зазначені платники податків мають обов'язок сплачувати внесок у розмірі, який встановлено законом, незалежно від отримання доходу (прибутку).
До переліку цих платників податків не відносяться фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 7 Закону встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Закон не містить застереження для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, стосовно сплати внеску незалежно від отримання доходу.
Внесок нараховується виключно на визначену самостійно суму доходу і обмежений мінімумом і максимумом.
Отже, у фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність), не виникає обов'язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі.
Судом встановлено, що в період, за який нараховано внесок від здійснення підприємницької діяльності, позивач не займався останньою.
Відповідачем не надано до суду доказів, які б спростовували цей факт.
Такі докази могли б бути отримані під час проведення перевірки.
Більше того, 20 травня 2019 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
У зв'язку з тим, що в період з 13.10.2010 року по 31.03.2019 року ФОП ОСОБА_3 перебував на підставі наказів від 13.10.2010 № 1 від 30.12.2016 № 12, від 31.01.2017 № 1, від 28.02.2017 № 2, від 31.03.2017 № 3, від 28.04.2017 № 4, від 31.05.2017 № 5, від 30.06.2017 № 6, від 31.07.2017 № 7, від 31.08.2017 № 8. від 29.09.2017 № 9, від 31.10.2017 № 10, від 30.11.2017 № 11, від 29.12.2017 № 12, від 31.01.2018 № 1, від 28.02.2018 № 2, від 30.03.2018 № 3, від 30.04.2018 № 4, від 31.05.2018 № 5, від 29.06.2018 № 6, від 31.07.2018 № 7, від 31.08.2018 № 8, від 28.09.2018 № 9, 31.10.18 № 10, від 30.11.2018 № 11, від 31.12.2018 № 12, від 31.01.2019 № 1, від 28.02.2019 № 2 в простої з вини керівника (працівника) ФОП ОСОБА_3 відповідно облік робочою часу та нарахування заробітної плати відповідно до ст..113 КЗпП України та ст.. 30 Закону України «Про оплату праці» ОСОБА_3 не здійснювалося.
В цей же час згідно з відомостями за Формою ОК-5 за 2007-2019 роки за гр. ОСОБА_3 (РОНКПП НОМЕР_1 ) як за найманого працівника його податковими агентами підприємствами-роботодавцями постійно сплачувався єдиний соціальний внесок, в т.ч. за останні три роки (2017-2019 роки), а саме:
- з травня по грудень 2017 року - ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» (код ЄДРПОУ 36911851), в т.ч. за травень 2017 р. із заробітної плати 3588,98 грн., за червень 2017 р. - 4623,61 грн., липень 2017 р. - 4051,29 грн., серпень 2017 р. - 4849,84 грн., за вересень 2017 р.- 4886,88 грн., за жовтень 2017 року - 5543,86 грн., за листопад 2017 р. - 5451,58 грн., за грудень 2017 р.-5841,57 грн.
- з січня по грудень 2018 року - ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» (код ЄДРПОУ 36911851), в т.ч. за січень 2018 р. із заробітної плати 6384,55грн., за лютий 2018 р. - 4845,57 грн., за березень 2018 р. - 6059,55 грн., за квітень 2018 р. - 5205,29 грн., за травень 2018 р. - 6297,21 грн., за червень 2018 р. - 5210,26 грн., липень 2018 р. - 5969,15 грн., серпень 2018 р. - 6491,79 грн., за вересень 2018 р.- 6374,26 грн., за жовтень 2018 року - 6551,10 грн., за листопад 2018 р. - 6335,43 грн., за грудень 2018 р. - 6259,55 грн.
- з січня по квітень 2019 року - ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» (код ЄДРПОУ 36911851), в т.ч. за січень 2019 р. із заробітної плати 6551,94 грн., за лютий 2019 р. - 6237,83 грн., за березень 2019 р. - 6753,23 грн., за квітень 2019 р. - 9387,19 грн., а також з травня по червень 2019 р - ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за травень 2019 р. - 3974,20 грн., за червень 2019 р. - 4 173,00 грн.
Окремо суд вважає за доцільне зупинитись на підставах нарахування єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Частинами 3 та 4 ст.25 Закону № 2464-VI передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно частини четвертої статті 8 Закону № 2464-VI, порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469) (далі - Інструкція № 449).
Згідно пункту 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповідно до Інтегрованої картки платника податків, заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску у розмірі 21030,90 грн. виникла на підставі наступного:
За 1 квартал 2018 року по строку 19.04.2018 року - 2457,18 грн.( мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 х 22 відсотки = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 грн. х 3 =2457,18 грн.). За 2 квартал 2018 року по строку 19.07.2018 року - 2457,18 грн. За 3 квартал 2018 року по строку 19.10.2018 року - 2457,18 грн. За 4 квартал 2018 року по строку 21.01.2019 року - 2457,18 грн.
Таким чином, нараховано за 4 квартали 2018 року - 2457,18 грн. х 4 = 9828,72 грн. За 1 квартал 2019 року по строку 19.04.2019 року - 2754,18 грн.( мінімальна заробітна плата 2019 року 4173 х 22 відсотки = 918,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 918,06 грн. х 3 =2754,18 грн.) Сума боргу зазначена у вимозі № Ф-14488-49 від 13.05.2019 року про сплату боргу (недоїмки) року дорівнює 21030,90 грн. : нарахування за 2017 рік у сумі 8448,00 грн., нарахування за 2018 рік у сумі 9828,72 грн. та нарахування за 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.
В той же час, згідно ч.3 статті 9 Закону № 2464-IV, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Приписами частин 2 та 3 статті 9 Закону встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Отже, ГУДФС у Запорізькій області мало право нарахувати внесок, прийнявши вимогу про його сплату, на підставі: акту перевірки; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону нараховується внесок.
Проаналізувавши пояснення відповідача, суд зробив висновок про відсутність цих підстав.
Так, позивач не подавав звітність, відповідач не проводив перевірку стосовно позивача, не витребовувались та не надавались до відповідача бухгалтерські та інші документи.
Оспорювана вимога винесена відповідачем на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Але, суд зазначає, що відомості з інтегрованої картки платника внеску та з Реєстру не входять до переліку «інших документів», оскільки не підтверджують суми виплат (доходу).
Такі відомості є підставою призначення перевірки, під час проведення якої у платника внеску виникає право надати пояснення, котре становить мінімальний стандарт права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Дотримання такого стандарту зобов'язує припис пункту 9 частини 2 статті 2 КАС України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини 1 та 2 статті 76 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 784 гривень 80 копійок, що підтверджується квитанцією від 01 серпня 2019 року №0.0.1425432503.1.
На користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області підлягає стягненню судовий збір у розмірі 784 гривень 80 копійок.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79,139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14488-49 від 13.05.2019 на суму 21030,90 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 784,80 грн. (сімсот вісімдесят чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізького області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі 24.12.2019.
Суддя М.С. Лазаренко