(про передачу адміністративної справи на розгляд до іншого адміністративного суду)
02 січня 2020 року м. Житомир справа № 240/12545/19
категорія 102010000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши питання про передачу адміністративної справи на розгляд до іншого адміністративного суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, Офісу Президента України про визнання протиправними дій,
встановив:
24 грудня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича та до Офісу Президента України, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Президента України та Офісу Президента України відносно ОСОБА_1 , а саме: щодо незабезпечення по відношенню до нього гарантій дотримання Конституції України, прав людини і громадянина, надання йому необгрунтованої відповіді на його звернення від 18.07.2019, а також незабезпечення його вищезазначених конституційних та інших прав.
Після одержання позовної заяви, суддя, на виконання ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент надходження позову до окружного адміністративного суду, далі - КАС України), з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, та враховує наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що «судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до ч. 5 ст. 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.4 КАС України адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України. Зокрема, глава 2 КАС України визначає правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції, а також розмежовує предметну, інстанційну юрисдикцію та територіальну підсудність різних адміністративних справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;
15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
В свою чергу, питання інстанційної підсудності врегульовано ст. 22 КАС України.
Зокрема, ч. 1 ст. 22 КАС України передбачено, що місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
Натомість, приписами ч. 4 ст. 22 КАС України встановлено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Таким чином, Верховний Суд як суд першої інстанції розглядає справи щодо оскарження дій чи бездіяльності Президента України.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що відповідачами у справі є Президент України Зеленський Володимир Олександрович та Офіс Президента України, а предметом спору є оскарження, на переконання позивача, бездіяльності вищезазначених суб'єктів.
З огляду на положення ч. 4 ст. 22 КАС України, а також беручи до уваги суб'єктний склад та предмет спору у даній справі, суд приходить до висновку, що адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича та до Офісу Президента України про визнання протиправними дій підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції.
Отже, КАС України визначені особливості розгляду даної категорії спорів, яка, в силу наведених вище положень процесуального законодавства, не може бути предметом розгляду Житомирського окружного адміністративного суду.
Прийняття Житомирським окружним адміністративним судом позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, Офісу Президента України про визнання протиправними дій та відкриття провадження в адміністративній справі за вказаною позовною заявою не може вважатись розглядом справи судом, встановленим законом, оскільки позовна заява належить до інстанційної юрисдикції Верховного Суду.
Відповідно до п.2 та п.3 ч.1 ст.29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо:
- при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду;
- після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З системного аналізу наведеної норми вбачається, що однією з підстав для передачі справи на розгляд до іншого адміністративного суду є порушення позивачем правил територіальної юрисдикції (підсудності). При цьому, вирішення питання щодо передачі адміністративної справи на розгляд до іншого адміністративного суду можливо як до, так і після відкриття провадження у справі.
Одночасно, суд враховує, що інстанційна підсудність має імперативний характер, порушення правил якої відповідно до статті 318 КАС України є безумовною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Необхідність дотримання правил підсудності також узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практикою Європейського суду з прав людини.
За змістом положень ч. ч. 5, 6 ст. 29 КАС України питання про передачу адміністративної справи розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні. Питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4 - 6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.
Враховуючи викладене та з метою забезпечення права ОСОБА_1 на доступ до суду, встановленого законом, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для передачі матеріалів вказаної адміністративної справи на розгляд Верховного Суду як суду першої інстанції.
Керуючись статтями 22, 29, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ухвалив:
Передати адміністративну справу № 240/12545/19 за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича та до Офісу Президента України про визнання протиправними дій - на розгляд Верховного Суду .
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.Е.Черняхович