02 січня 2020 року м. Житомир справа № 240/10935/19
категорія 112030100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошовою допомоги у зв'язку з встановлення інвалідності II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум від 19.07.2019 №95.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно подати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю ОСОБА_1 , який визнаний інвалідом II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини (додаток 13 до Положення, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 530) та належним чином оформити пакет документів, наданий позивачем разом з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю у відповідності до Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призначені на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчисленням вислуги років для призначення пенсії військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530.
- зобов'язати Міністерство оборони України після отримання відповідного висновку ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю ОСОБА_1 , який визнаний інвалідом II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини (додаток 13 до Положення, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 530) вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги військовослужбовцю ОСОБА_1 , який визнаний інвалідом II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» в Порядку, затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013, та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014.
В обґрунтування позову зазначає, що звернувся до Міністерства оборони України через Житомирський об'єднаний міський військовий комісаріат із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, однак відповідач відмовив йому у призначенні такої допомоги у зв'язку з тим, що групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Вважає дії відповідача протиправними.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 залишено позовну заяву без руху.
До суду 22.10.2019, на виконання вимог ухвали від 10.10.2019, надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 .
Ухвалою судді від 24.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відділом документального забезпечення суду 07.11.2019 за вх. №25993/19 зареєстровані пояснення до позову Житомирського обласного військового комісаріату. У поясненні представник третьої особи просить залишити позовні вимоги без задоволення та зазначає, що згідно пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці МСЕК. Вказує, що у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності, позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у сумі 206700,00 грн.
Відповідач надіслав до суду відзив, що надійшов 15.11.2019. У відзиві представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку з тим, що положенням п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також - Закон) не передбачено можливості її виплати у разі зміни групи інвалідності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. Зазначає, що обмеження у вигляді можливості виплати одноразової грошової допомоги у більшому розмірі виключно за умов встановлення вищої групи інвалідності протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, діяли як на момент встановлення Позивачу 3 групи інвалідності - 04.08.2015, так і на момент встановлення вищої групи інвалідності - 19.10.2018.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 залишено позовну заяву без руху.
До суду 29.11.2019 на виконання вимог ухвали від 20.11.2019 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 03.12.2019 продовжено розгляд справи №240/10935/19.
Ухвалою суду від 03.12.2019 залучено до участі у адміністративній справі в якості співвідповідача Житомирський обласний військовий комісаріат.
Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, з'ясувавши обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з таких підстав.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову (строкову) службу у період з травня 1986 року по травень 1988 року, а військову службу за контрактом у період з березня 2006 по 06.04.2015.
Як вбачається з витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1971 від 02.06.2015 захворювання ОСОБА_1 , так, пов'язане із захистом Батьківщини (а.с. 27).
З матеріалів справи вбачається, що згідно Довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №211317 позивачу із 04.08.2015 встановлено третю групу інвалідності. Причина інвалідності: захворювання, так, пов'язане із захистом Батьківщини. (а.с. 23)
Сторонами не заперечувалось, що ОСОБА_1 призначено та виплачено одноразову грошову допомогу, у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності на дату встановлення інвалідності в сумі 206700,00 грн.
При повторному огляді 07.09.2016 та 02.10.2017, позивачу встановлювалась третя група інвалідності без зміни причини інвалідності (а.с. 24, 25)
Під час повторного огляду 19.10.2018 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності. Причина інвалідності: захворювання, так, пов'язане із захистом Батьківщини. Дані обставини підтверджуються Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №119445, копія якої міститься в матеріалах адміністративної справи (а.с.26).
Позивач у позові вказує та представником відповідача не заперечувалось, що у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, ОСОБА_1 звернувся із заявою до Міністерства оборони України через Житомирський обласний військовий комісаріат щодо виплати одноразової грошової допомоги.
Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №95 від 19.07.2019, Комісія, розглянувши подані документи, дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги солдату у запасі ОСОБА_1 . Вказано: "Згідно з абзацом другим пункту 4 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Зміна групи інвалідності у заявника відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. Допомога у зв'язку з встановленням ПІ групи інвалідності виплачена в сумі 206700 грн.". (а.с. 20)
Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2011- XII) та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975).
Частиною 1 ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ч.1 ст.16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога.
Так, відповідно до п.4 ч.2 ст.16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Частиною 4 статті 16-3 Закону №2011-XII (в редакціях, станом на 04.08.2015 та на 19.10.2018) визначено: якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
З метою реалізації норм статті 16-3 Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок №975, який набрав чинності з 24.01.2014.
Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з пунктом 8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Отже, обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності є підставою для виплати особі одноразової грошової допомоги, введені лише починаючи з 01.01.2014.
Згідно з частиною 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, яка набрала чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
За таких умов норми частини 4 статті 16-3 Закону №2011-XII застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014.
Згодом, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (який набрав чинності з 01.01.2017) частину 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".
Тому, в разі якщо інвалідність особі була вперше встановлена до 01.01.2014, а зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності відбулись після січня 2014 року, то обмеження строком до таких правовідносин не застосовується.
Аналогічна позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, від 22.08.2019 у справі №806/2180/18, від 30.10.2019 у справі №806/815/16, від 24 грудня 2019 року у справі №826/11299/18, від 17 грудня 2019 року у справі №641/5360/16-а.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу з 04 серпня 2015 року під час первинного огляду органами МСЕК встановлено III групу інвалідності, а з 19 жовтня 2018 року встановлено ІІ групу інвалідності, у зв'язку із захворюванням, так, пов'язане із захистом Батьківщини (акт огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ №119445 від 12.11.2018).
Тобто інвалідність позивачу була вперше встановлена з 04.08.2015, а зміна групи інвалідності відбулась 19.10.2018, тобто обидві події відбулись після 01.01.2014.
Суд відмічає, що у період із 04.08.2015 по 19.10.2018 позивачу не змінювалась група інвалідності, не змінювалась причина інвалідності, а також відсутні докази зміни ступеня втрати працездатності у вказаний період.
Враховуючи правові висновки Верховного Суду, суд вважає, що право позивача на одноразову грошову допомогу підлягає часовим обмеженням і залежати від дворічного терміну з часу первинного огляду і встановлення інвалідності.
Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому відсутні підставі для їх задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук