Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 січня 2020 р. Справа№805/1758/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., при секретарі Прохоровій О.С., за участю представника Відповідача Буяновського В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Донецької області про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії та зобов'язання надати довідку про розмір заробітної плати начальника відділу прокуратури Донецької області за всіма складовими, на які нараховуються страхові внески, -
13.03.2018 на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до прокуратури Донецької області (далі - Відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії та зобов'язання надати довідку про розмір заробітної плати начальника відділу прокуратури Донецької області за всіма складовими, на які нараховуються страхові внески.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 01.06.2002 року йому призначена пенсія за вислугу років у відповідності до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». 17.11.2017 року, у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 постанови "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", звернувся до відповідача з заявою про видачу йому довідки про розмір заробітної плати за останнім місцем роботи в органах прокуратури з урахуванням нових схем посадових окладів станом на 06.09.2017 року, з метою перерахунку його пенсії. Проте відповідач відмовив у видачі вказаної довідки, оскільки умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури КМУ не визначені, а також відсутня форма довідки для перерахунку пенсії. Вважаючи відмову відповідача у видачі довідки протиправною, позивач з звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 16 березня 2018 року відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачем 10.04.2018 року до суду надано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що неможливо видати довідку про заробітну плату на певну дату особі, яка вже не працює, з заяви позивача не зрозуміло, за якою посадою він бажає отримати заробітну плату. Отже у прокуратури відсутні правові підстави та порядок видачі довідок для перерахунку пенсії. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Провадження у справі зупинялося з 02 квітня 2018 року по 20 листопада 2019 року о набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №825/506/18.
В судове засідання Позивач не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Представник Відповідача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на адміністративний позов. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.06.2002 року отримує пенсію за вислугу років (а.с. 11).
17.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Прокуратури Донецької області з заявою про видачу довідки для перерахунку пенсії станом на 06.09.2017 (а.с.12).
Листом прокуратури Донецької області від 30.11.2017 року № 18-844вих-17 повідомлено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури КМУ не визначені, а також відсутня форма довідки для перерахунку пенсії. З огляду на викладене, вказано, що підстав для надання довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії немає (а.с.13-14).
Вважаючи таку відмову Прокуратури Донецької області неправомірними, позивач оскаржив її до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з приписами ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
16.04.2018 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийнято рішення у зразковій справі №825/506/18, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій прокуратури Чернігівської області щодо відмови видати довідку про заробітну плату та зобов'язання видати довідку про заробітну плату у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівникам прокуратури" станом на 01 вересня 2017 року, відмовлено.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.04.2018 залишено без змін.
Верховним Судом, в межах розгляду зразкової справи №825/506/18, визначено ознаки типових справ: 1) позивач - фізична особа, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1789-ХІІ; 2) відповідач - орган прокуратури; 3) позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу довідки про заробітну плату за посадою, з якої йому було призначено пенсію, для пред'явлення до органів Пенсійного фонду України у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури згідно з постановою № 657; 4) предмет спору: визнання неправомірними дій прокуратури Чернігівської області щодо відмови у видачі довідки про заробітну плату за посадою, з якої пенсіонеру було призначено пенсію, для пред'явлення до органів Пенсійного фонду України у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури згідно з постановою № 657, та зобов'язання видати таку довідку.
Обставинами зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм визначено: звернення пенсіонера, якому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1789-ХІІ, після 15 липня 2015 року (з дня набуття чинності Законом № 1697-VІІ) до органу прокуратури із заявою про надання довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії, тобто в період протягом якого Уряд не прийняв відповідного нормативно-правового акта і не визначив умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури відповідно до вимог статті 86 Закону № 1697-VІІ. При цьому, суд описав варіанти правової оцінки дій та рішень суб'єкта владних повноважень за цими правовідносинами.
До обставин, які можуть вплинути на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, Верховним Судом віднесено - прийняття Урядом відповідних нормативно-правових актів, якими буде визначено умови і порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Враховуючи, що адміністративна справа №805/1758/18-а відповідає ознаками типової справи, які наведені Верховним Судом у зразковій справі №825/506/18, суд вважає, що в силу приписів ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у цій справі, слід враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду такої зразкової справи, які полягають у наступному.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури до 15.07.2015 визначалися ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ).
Згідно із ч.13 вказаної статті Закону №1789-ХІІ, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (ч.18 ст.50-1 Закону № 1789-ХІІ).
01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII (далі - Закон №76-VIII), яким, зокрема, ч.18 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01.01.2015 делегував Кабінету Міністрів України.
15.07.2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ), згідно з пп.1 п.3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, Закон № 1789-ХІІ, крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.
Відповідно до ч.20 ст.86 Закону №1697-VІІ, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, на час прийняття постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівникам прокуратури" від 30.08.2017 №657 (далі - Постанова №657), з якою позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час його звернення до органу прокуратури із заявою про видачу довідки про заробітну плату з метою її надання до органу ПФУ для перерахунку пенсії, ч.13 та 18 ст.50-1 Закону № 1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсії працівникам прокуратури, втратили чинність, а визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. При цьому Уряд України відповідний нормативно-правовий акт не прийняв і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначив.
Крім цього, Верховний Суд вказував на те, що 11.10.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VІІІ (далі - Закон №2148-VІІІ), яким викладено у новій редакції, зокрема, п.13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, відповідно до якого у разі якщо особі призначено пенсію, зокрема, відповідно до Закону України "Про прокуратуру", її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", не переглядається та пенсія не індексується. Різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно зі ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Верховний Суд зауважив, що в даному випадку порушення ст.22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин відсутнє, адже ні Закон №76-VIII, яким, зокрема, ч.18 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ викладено у новій редакції, ні ч.20 ст.86 Закону № 1697-VІІ не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у п.2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.12.2011 №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Крім того, Верховним Судом зазначено, що за висновком Конституційного Суду України, викладеним у вказаному вище Рішенні, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці ЄСПЛ. Так, у рішенні від 07.07.1989 у справі "Сьорінґ проти Сполученого Королівства" (Soering v. United Kingdom) ЄСПЛ зазначив, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини". У рішенні від 17.10.1986 у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" (Rees v. United Kingdom) ЄСПЛ зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".
ЄСПЛ у рішенні від 09.10.1979 у справі "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland) констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" (Kjartan Аsundsson v. Iceland) від 12.10.2004.
У рішенні від 03.06.2014 у справі "Великода проти України" ЄСПЛ, розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19.01.2010 після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку ЄСПЛ дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не відповідно до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.
У цьому рішенні ЄСПЛ також вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.
В Рішенні від 02.03.1999 №2-рп/99 Конституційний Суд України визначив, що згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту. Здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України. Як і політика ціноутворення, політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, і забезпечення її проведення, відповідно до п.3 ст.116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, Верховний Суд дійшов до висновку, що Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Крім того, в Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 визначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Враховуючи, що Закон №76-VIII є чинним, а також те, що відповідно до Закону №1697-VII визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій покладено на Кабінет Міністрів України, беручи до уваги наведені вище правові висновки Конституційного Суду України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність звуження прав та соціальних гарантій позивача, оскільки саме Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходи щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту, а наслідки внесення змін до законодавства, що врегульовували правовідносини, пов'язані з пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, не відносяться до компетенції відповідача та органів Пенсійного фонду України.
Наказом від 03.12.2003 №319/144 Міністерство праці та соціальної політики України й Головне управління державної служби України затвердили Порядок видачі довідок про заробітну плату для перерахунку пенсій державним службовцям у разі ліквідації органів, з яких особа вийшла на пенсію, а також перейменування (відсутності) посад (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.12.2003 року за № 1134/8455; далі - Порядок № 319/144), у якому, зокрема, встановлено форму, зміст та зразок довідки, визначено, які елементи складу заробітної плати належить включати до неї, на підставі якого нормативного положення вона видається і для яких цілей.
Наказом від 19.07.2010 №195 Міністерство праці та соціальної політики України затвердило Порядок видачі довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим особам, що відряджалися для виконання службових обов'язків до органів державної влади, місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, ліквідованих без визначення правонаступника, та були звільнені зі служби у зв'язку з виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони перебували, або у разі перейменування (відсутності) посад (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.08.2010 за № 675/17970). Пунктом 3 цього Порядку визначено, що якщо на момент виникнення права на перерахунок пенсії посада, з якої особа звільнена зі служби у зв'язку з виходом на пенсію, відсутня у схемах посадових окладів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України для відповідного органу державної влади, до якого відряджалися особи для виконання службових обов'язків, довідки видають ці органи державної влади в порядку, визначеному пунктом 6 Порядку № 319/144.
Постановою правління ПФУ від 04.09.2013 №15-1 "Про виконання рішень Окружного адміністративного суду міста Києва по справах № 2а-8893/12/2670, № 2а-4753/09/2670" затверджено форму довідки про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка (винагорода) за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.09.2013 за № 1661/24193).
Як установлено Верховним Судом, за наявності права на перерахунок пенсії за вислугу років пенсіонерам органів прокуратури на підставі ст.50-1 Закону № 1789-ХІІ органами прокуратури України визнавалися і застосовувалися вказані вище порядки як універсальні для забезпечення права на перерахунок пенсії за вислугу років пенсіонерам органів прокуратури.
Проте постановою правління ПФУ від 04.07.2016 №15-2 "Про внесення змін до постанови правління Пенсійного фонду України від 04 вересня 2013 року № 15-1" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.07.2016 за № 1020/29150) з пункту 1 цієї постанови виключений, зокрема, абзац третій щодо затвердження форми довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію.
Постанови правління ПФУ від 04.09.2013 № 15-1 та 04.07.2016 №15-2 втратили чинність на підставі постанови правління ПФУ від 17.01.2017 №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за № 180/30048).
Згідно з наказом Міністерства соціальної політики України, Національного агентства України з питань державної служби від 23.03.2017 № 454/64 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за №767/30635), наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Головного управління Державної служби України від 03.12.2003 №319/144 визнаний таким, що втратив чинність. Наказ набрав чинності з 21.07.2017 року.
Таким чином, Верховним Судом зроблено висновок, що на час звернення позивача до Прокуратури Чернігівської області із заявою про видачу довідки про заробітну плату, складові якої відповідають заробітній платі працюючого працівника органів прокуратури, який обіймає посаду, подібну до тієї, що обіймав позивач, для здійснення перерахунку пенсії за вислугу років на підставі Закону №1789-ХІІ та Постанови №657 станом на 01.09.2017, положення нормативно-правових актів, якими затверджувалась форма такої довідки та визначався порядок її заповнення, втратили чинність, а іншого нормативного-правового акта, який би регламентував підстави, форму, зміст, механізм та суб'єкта видачі відповідної довідки, немає.
За таких обставин, а також ураховуючи відсутність правових підстав для перерахунку пенсії позивача, у відповідача не було підстав для видачі позивачу відповідної довідки, у зв'язку із чим відмова в її видачі з одночасним роз'ясненням при цьому суті змін до пенсійного законодавства України не порушила прав та законних інтересів позивача.
З огляду на встановлені обставини та висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №825/506/18, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідки про заробітну плату станом на 06.09.2017 року, враховуючи відсутність правових підстав для видачі такої довідки для перерахунку пенсії.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до вимог ст. 139 КАС України, - відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до прокуратури Донецької області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, 6, код в ЄДРПОУ 25707002) про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії та зобов'язання надати довідку про розмір заробітної плати начальника відділу прокуратури Донецької області за всіма складовими, на які нараховуються страхові внески - відмовити повністю.
Рішення складене в повному обсязі та проголошено в судовому засіданні 03 січня 2020 року.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системиапеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.В. Череповський