Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 січня 2020 р. Справа№200/13155/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання неправомірним та скасування рішення від 03.10.2019 № Б-225-5.1-6.2 про відмову у поновленні виплати допомоги при народженні другої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу при народженні другої дитини та досягнення нею трирічного віку з липня 2014 року.
В обґрунтування вимог позивач зазначила, що з липня 2014 року не отримувала допомогу при народженні другої дитини та досягнення нею трирічного віку через початок бойових дій у Донецькій області. До липня 2014 року позивачу виплачувалась допомога органом соціального захисту населення у м. Макіївці. Позивач вказує, що виплату допомоги їй припинено незаконно. Вказує, що ці виплати за своєю суттю є допомогою самій дитині та не може бути обмежена.
Відповідач надав до суду відзив на позов, де виклав заперечення проти задоволення позову. Вказав, що 24.09.2019 позивач звернулась до управління із письмовою заявою про надання роз'яснень щодо виплати допомоги при народженні дитини, на що отримала відповідь у порядку Закону України «Про звернення громадян». Відповідач також зазначив, що станом на теперішній час позивач не перебуває на обліку в управлінні як одержувач будь-яких виплат, за призначенням допомоги при народженні дитини не зверталась, рішень про відмову у призначенні таких виплат управлінням не приймалось.
У запереченнях на відзив позивачем зазначено, що за будь-якими роз'ясненнями вона до відповідача не зверталась, а надала йому заяву про поновлення їй виплати допомоги при народженні другої дитини та досягнення нею трирічного віку. Вказану заяву управлінням отримано, про що на її копії проставлено відмітку спеціалістом управління. Відповідач не перевірив факт призначення та отримання позивачем допомоги після народження другої дитини 18.04.2012, а фактично відмовив позивачу у призначенні допомоги, яка раніше вже була призначена.
Ухвалою від 18.11.2019 позов залишено без руху. Ухвалою від 02.12.2019 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно довідки від 24.09.2019 № 1425-5000200132 позивач взята на облік як внутрішньо переміщена особа (ВПО) Управлінням соціального захисту населення Костянтинівської міської ради (відповідач), фактичним місцем проживання позивача згідно довідки визначено: АДРЕСА_2 .
04.02.2016 позивач народила сина - ОСОБА_3 , а 18.04.2012 другого сина - ОСОБА_2 .
25.09.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою про поновлення виплати недоотриманої допомоги при народженні другої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку позивач не отримала через початок бойових дії на Донбасі. У заяві просила надати письмову відповідь.
У відповідь позивач отримала від відповідача лист від 03.10.2019 № Б-225-5.1-6.2, сформований відповідно до Закону України «Про звернення громадян», де вказано, що позивач станом на 30.09.2019 не перебуває на обліку як отримувач будь-якої допомоги. Вказано також, що згідно звернення позивача, в останній раз допомога при народженні дитини виплачена у 2014 році у Макіївці. У той же час, згідно з листом Мінсоцполітики України № 682/5/75/16 від 18.04.2016 допомога при народженні дитини поновлюється у разі звернення особи протягом 12 місяців після припинення її виплати. Враховуючи пропуск цього строку позивачем відсутні підстави для поновлення їй виплати. Зазначено, що станом на 30.09.2019 позивач із заявою про призначення допомоги при народженні дитини не зверталась.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері соціального захисту сімей з дітьми, регулюються Законом України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон № 2811-XII).
За приписами ст. 1 Закону № 2811-XII громадяни України в сім'ях, в яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Статтею 10 Закону № 2811-XII визначено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону № 2811-ХІІ (у редакції, чинній на час народження позивачем другої дитини) допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму, - на другу дитину; кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму, - на третю і кожну наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом наступних 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 11 цього Закону виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; у разі виникнення інших обставин.
При цьому абзац, згідно з яким «виплата допомоги при народженні дитини припиняється "у разі виникнення інших обставин"» рішенням Конституційного Суду № 3-рп/2016 від 08.06.2016 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
У цьому Рішенні вказано, що існування в Законі нечітко визначеного переліку підстав для припинення виплати допомоги при народженні дитини і наявність у органів соціального захисту населення таких дискреційних повноважень без визначення їх меж у Законі може призвести до порушення права особи на отримання допомоги при народженні дитини, свавільного втручання органів державної влади у право особи на її отримання. Законодавче врегулювання підстав для припинення виплати допомоги при народженні дитини, передбачене в статті 11 Закону, свідчить про недотримання принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, гарантованого частиною першою статті 8 Основного Закону України.
Статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, положення ст. 11 Закону № 2811-ХІІ, якими було визначено, що виплата допомоги при народженні дитини припиняється «у разі виникнення інших обставин» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 08.06.2016.
У якості підстав, з яких позивачу відмовлено у поновленні виплати, відповідач у листі від 03.10.2019 № Б-225-5.1-6.2, сформованому відповідно до Закону України «Про звернення громадян», вказав, що в останній раз допомога при народженні дитини виплачена у 2014 році у Макіївці, водночас, згідно з листом Мінсоцполітики України № 682/5/75/16 від 18.04.2016 допомога при народженні дитини поновлюється у разі звернення особи протягом 12 місяців після припинення її виплати. Враховуючи пропуск цього строку позивачем відсутні підстави для поновлення їй виплати. Зазначено, що станом на 30.09.2019 позивач із заявою про призначення допомоги при народженні дитини не зверталась.
Разом із цим, у заяві про поновлення виплати допомоги позивач не повідомляла обставини припинення виплат, доказів здійснення відповідачем заходів щодо з'ясування цього факту суду не надано. Також відповідач не перевіряв чи призначалась позивачу така допомога взагалі, не визначав суму заборгованості тощо. Крім цього, відповідачем не наведено нормативно правових актів, які б обмежували поновлення виплати допомоги при народженні дитини зверненням особи про поновлення виплати в межах 12-місячного строку від дня припинення її виплати.
Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.
Лист Мінсоцполітики України № 682/5/75/16 від 18.04.2016, на який посилається відповідач, не є нормативно-правовим актом. Крім цього, цей лист відповідачем суду не надавався.
Відповідно до п. 9.1, 9.3, 9.4 Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 19.09.2006 № 345, у разі переїзду отримувача соціальної допомоги в іншу місцевість виплата допомоги за старим місцем проживання (реєстрації) припиняється. За новим місцем проживання (реєстрації) допомога призначається (подовжується її виплата) на підставі заяви та документів, визначених у відповідних нормативно-правових актах.
Заява про припинення виплати (зняття з обліку) або продовження виплати допомоги за новим місцем проживання (реєстрації) отримувача допомоги (прийняття на облік) подається особисто особою, яка претендує на отримання допомоги.
Координатором (головному спеціалісту), що опрацьовує заяву, готується рішення про продовження виплати соціальної допомоги. У журналах реєстрації прийнятих рішень і видачі довідок та повідомлень провадяться відповідні записи.
Водночас, відповідне рішення щодо продовження виплати позивачу допомоги (або відмови у її поновленні) відповідачем не прийнято.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Лист від 03.10.2019 № Б-225-5.1-6.2 несе інформаційний характер, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України не є індивідуальним актом та рішенням суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи факт того, що відповідачем рішення з приводу продовження виплати позивачу допомоги не прийняв, а його лист від 03.10.2019 № Б-225-5.1-6.2 не є таким рішенням, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні вимог про визнання його неправомірним та скасування.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, беручи до уваги те, що заява позивача про поновлення виплати допомоги належним чином відповідачем не вирішена, відповідне рішення з цього приводу ним не прийнято, суд з метою повного та ефективного захисту прав позивача дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про поновлення виплати допомоги при народженні дитини та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Зважаючи на наведене, вимоги позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити допомогу при народженні другої дитини та досягнення нею трирічного віку є передчасними, а отже задоволенню не підлягають.
Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на таке, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати, пов'язані із розглядом цієї справи, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Враховуючи наведене вище, сплачений позивачем судовий збір у сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
З огляду на викладене вище, на підставі Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 291, 371 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради (код ЄДРПОУ 03197428, адреса: 85113, Донецька обл., місто Костянтинівка, вулиця Громова, будинок 14) про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.09.2019 про поновлення виплати допомоги при народженні дитини і прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.С. Михайлик