Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
03 січня 2020 р. Справа №200/19/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Аляб'єв І.Г. розглянувши матеріали позовної заяви керівника Волноваської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави до Волноваської районної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Старогнітавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Волноваської районної ради Донецької області, Старогнатівська сільська рада Волноваського району Донецької області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
Керівник Волноваської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави (далі - Позивач), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Волноваської районної ради (далі - Відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Старогнітавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Волноваської районної ради Донецької області, Старогнатівська сільська рада Волноваського району Донецької області в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Волноваської районної ради Донецької області щодо тривалого не оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться Старогнітавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Волноваської районної ради Донецької області, що розташована за адресою: Донецька область, Волноваський район, с.Старогнатівка, вул.Шкільна, б.37;
- зобов'язати Волноваську районну раду Донецької області вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, площею 2,39 га, на якій знаходиться Старогнітавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Волноваської районної ради Донецької області, що розташована за адресою: Донецька область, Волноваський район, с.Старогнатівка, вул.Шкільна, б. 37.
Відповідно до ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
У ході з'ясування питання, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України, судом встановлено наступне.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За змістом ч. ч. 1, 3, 4 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
За приписами частин 3-5 ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про Прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Загальні підходи до підстав представництва прокурором інтересів держави в адміністративному судочинстві були сформульовані Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17.
У цій постанові Суд звернув увагу, що зміст п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
У постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17 Верховний Суд дійшов висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
За змістом позовної заяви позивач посилається на те, що використання земельної ділянки дошкільним навчальним закладом здійснюється із порушенням чинного законодавства: шляхом користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без державної реєстрації права постійного користування.
Також підставами звернення прокурора до суду стало порушення вимог земельного законодавства, що створює передумови для зловживань щодо розпорядження земельною ділянкою, ризики для нормального функціонування дошкільного навчального закладу, що може призвести до негативних наслідків та порушити інтереси дітей. Охорона дитинства в Україні є стратегічним завданням держави.
Крім того, недотримання вимог земельного законодавства зачіпає інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель.
За цим позовом прокурор набуває статус позивача, оскільки орган уповноважений здійснювати функції нагляду за виконанням зобов'язання оформити належним чином право користування земельною ділянкою - відсутній.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Частиною 1 ст.143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97 (далі Закон № 280/97) встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Частиною 5 ст. Закону № 280/97 передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Прокурор зазначає, що підставою звернення до суду є відсутність уповноваженого органу у сфері контролю за належним користування землі комунальної власності.
Суд не погоджується із таким висновком та звертає увагу прокурора на положення Земельного кодексу України та Закону № 280/97, де зазначені функції уповноважені здійснювати відповідні органи місцевого самоврядування, в даному випадку - Волноваська районна рада Донецької області.
Для реалізації наданих повноважень органи місцевого самоврядування мають право, зокрема, звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України
Отже, забезпечення законності на відповідній території є першочерговим завданням саме місцевої ради. Конституційний статус прокуратури не передбачає нагляду за законністю (загального нагляду).
У разі виявлення прокурором ознак, які свідчать про порушення закону, що зачіпає інтереси держави/громади, прокурор звертається до відповідної місцевої ради та/або іншого органу місцевого самоврядування, до сфери повноважень якого входить контроль та реагування на виявлені порушення закону, для вжиття відповідних заходів, серед яких може бути і звернення до суду з позовом, що зокрема передбачено ст. 23 Закону «Про прокуратуру».
Якщо відповідний орган місцевого самоврядування, отримавши звернення прокурора, протягом розумного строку не вживає відповідних заходів на захист інтересів держави, або здійснює їх неналежно, прокурор, з'ясувавши причини та умови, що цьому сприяли, як виняток, може звернутися до суду на захист інтересів держави.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №813/661/17 та суд вважає їх релевантними до застосування, про розгляді даної позовної заяви.
Натомість за матеріалами позовної заяви керівник Волноваської місцевої прокуратури про вказані обставини суду не повідомляє.
Позаяк, за змістом спірних правовідносин вбачається, що не вчинення Волноваською районною радою дій щодо не оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташована Старогнатівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів призводить до порушення прав саме останнього.
Даний заклад є юридичною особою, має рахунки в установах банку, власний бланк, печатку зі своїм найменування, про що зазначає позивач із посиланням на положення Старогнатівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Волноваської районної ради Донецької області, затвердженого рішенням Волноваської районної ради від 07 травня 2015 року № 6/31-525.
В свою чергу частинами 1, 3 ст. 43 КАС України встановлено, що здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за … підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Тобто, в даному випадку правом звернення до суду наділена саме Старогнатівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Волноваської районної ради Донецької області.
Вказані обставини, прокурором у позовній також не висвітлено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокурором не підтверджено підстав для здійснення представництва.
Таким чином, суд вважає за необхідне залишити без руху позовну заяву керівника Волноваської місцевої прокуратури Донецької області та надати час останньому підтвердити повноваження на звернення до суду з даним позовом, враховуючи викладені обставини.
Згідно з частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з приписами частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву керівника Волноваської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави до Волноваської районної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Старогнітавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Волноваської районної ради Донецької області, Старогнатівська сільська рада Волноваського району Донецької області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду підтвердження підстав для здійснення представництва, із відповідним обґрунтуванням та доказами.
Роз'яснити заявнику, що в разі, якщо він не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява буде йому повернута.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Ухвала прийнята в нарадчій кімнаті, оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.Г. Аляб'єв