Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 грудня 2019 р. Справа№200/7377/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Дяченка А.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Дзержинська” до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
за участю сторін:
представник позивача - не з'явився
представник відповідача - Вовченко С.П., довіреність
Позивач, Публічне акціонерне товариство “Центральна збагачувальна фабрика “Дзержинська” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Донецькій області № 0036034303, № 0036024303 від 19.02.2019 року про зобов'язання сплати штрафу за затримку сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив про те, що 17 січня 2019 року Костянтинівськім відділом податку на додану вартість Костянтинівсько-Дружківського управління ГУ ДФС у Донецькій області проводилась камеральна перевірка з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2018 року № 9226436123 від 17.10.2018 р., по податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2018 року. 19 лютого 2019 року ГУ ДФС у Донецькій області були надіслані податкові повідомлення-рішення № 0036034303, № 0036024303 про зобов'язання сплати штраф за затримку сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість. 12 березня 2019 року підприємством була подана скарга № 12-103 про скасування ППР № 0036034303, № 0036024303 від 19.02.2019 року, яка згідно рішення № 22340/6/99-99-11-06-01-25 від 15.05.2019 року залишено без задоволення. Також, зазначив, що зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2018 року, за жовтень 2018 року сплачувались своєчасно. При цьому, зарахування контролюючим органом на підставі п. 87.9. ст. 87 Кодексу коштів платника податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення не є сплатою грошового зобов'язання платником податків, відповідно, та не є підставою для застосування до платника податків фінансової відповідальності у формі штрафу на підставі ст. 126 Кодексу. Крім того, підприємство знаходиться в м.Торецьку, тобто в населеному пункті, що розташований на лінії зіткнення, а в силу норм п.38.2 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення Податкового кодексу України» з 01.01.2017 року у Головного управління ДФС України відсутні правові підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне погашення грошових зобов'язань.
Позивач вважає, що дії Головного управління ДФС у Донецькій області не відповідають діючому законодавству, а оскаржувані повідомлення - рішення є протиправними і такими, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Дзержинська” до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання суду оригіналу документу про сплату судового збору у визначеному розмірі, доказів в обґрунтування позовних вимог.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року продовжено Публічному акціонерному товариству “Центральна збагачувальна фабрика “Дзержинська” строк для усунення недоліків за адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, шляхом надання до суду доказів в обґрунтування позовних вимог.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/7377/19-а в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання по справі на 16.10.2019 року.
30 вересня 2019 року через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем надано відзив на адміністративний позов Публічного акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Дзержинська”, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог позивача. В обґрунтування заперечень зазначив про те, що станом на 01.10.2018 року в ІКП платника з податку на додану вартість обліковувалась заборгованість в сумі 160 606,41 грн. Тому, платіжні доручення №59226950 від 25.10.2018 року у сумі 59 169 грн. та №70376076 від 23.11.2018 року у сумі 140 132 грн., які були призначені на сплату податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року (реєстр. №9226436123 від 17.10.2018р.) та податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2018 року (реєстр. № 9254654512 від 16.11.2018р.) з рахунка платника у системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховано до бюджету. У зв'язку з наявністю у ПАТ «ЦЗФ «Дзержинська» станом на 01.10.2018 року податкового боргу перерахована сума ПДВ зараховано в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків згідно вимог пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу, а нараховані по деклараціях з ПДВ за вересень 2018 року у розмірі 59 169 грн. та за жовтень 2018 року 140 132 грн. перейшли до податкового боргу. Окрім того, відповідач у відзиві зазначив про те, що, хоча і місто реєстрації юридичної особи ПАТ "ЦЗФ «Дзержинська» включено до Переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, друга обов'язкова умова, а саме визначення грошових зобов'язань станом на 14.04.2014 року не дотримана, а тому підпункт 38.2 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України застосуванню не підлягає.
Відповідач вважає, що податкові повідомлення - рішення №0036034303 від 19.02.2019 року та №0036024303 від 19.02.2019 року складено у відповідності до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу, у зв'язку з чим просить суд відмовити позивачу у повному обсязі.
У судовому засіданні 16 жовтня 2019 року відкладено розгляд справи на 18 листопада 2019 року.
04 листопада 2019 року через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем надані додаткові пояснення, в яких зазначив про те, що Верховний суд в постанові від 20.08.2019 у справі 200/11376/18-а зазначив, що з 1 січня 2017 року у податкового органу з'явилися підстави для проведення камеральних перевірок платників податків щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються у відповідних інформаційних базах, а з урахуванням положень статті 102 ПК України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання. Окрім того, звернув увагу суду на позицію Верховного суду у справі №820/3544/17 від 10.05.2018 року : «…Відтак, позивачем в порушення положень п.31.1 ст.31 (строки сплати податку і збору), п.57.1 ст.57 (строки сплати податкового зобов'язання) ПК України несвоєчасно сплачене самостійно податкове зобов'язання , що відповідно до п.126.1 ст.126 цього Кодексу тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірах в належності від кількості календарних днів затримки сплати зобов'язання».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року розгляд справи за позовом Публічного акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Дзержинська” до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення призначено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28 листопада 2019 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26 грудня 2019 року о 14:30 год.
У судове засідання, призначене на 26 грудня 2019 року з'явився повноважний представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Разом з цим, 23 грудня 2019 року через відділ документообігу та архівної роботи суду представником позивача надано клопотання про розгляд справи без участі представника підприємства.
У судовому засіданні 26 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.
Суд, заслухавши пояснення відповідача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Публічне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Дзержинська» (85205, Донецька область, м. Торецьк, вул. Історична, буд. 11, код ЄДРПОУ 00176495), є юридичною особою, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що 17.10.2018 року позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2018 року (реєстраційний номер 9226436123) у розмірі податкових зобов'язань з податку на додану вартість 59 169,00 гривень, 16.11.2018 року позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2018 року (реєстраційний номер 9254654512) у розмірі податкових зобов'язань з податку на додану вартість 140 132,00 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи:
- 11 жовтня 2018 року, позивачем сплачено податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 59 600,00 гривень відповідно до платіжного доручення № 781, при цьому в графі «призначення платежу» вказано: *;101;00176495; ПДВ 20% за 09/2018р. ПАТ «ЦЗФ «Дзержинська»,
- 13 листопада 2018 року, позивачем сплачено податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 140 300,00 гривень відповідно до платіжного доручення № 841, при цьому в графі «призначення платежу» вказано: *;101;00176495; ПДВ 20% за 10/2018р. ПАТ «ЦЗФ «Дзержинська».
17 січня 2019 року податковим органом проведено камеральну перевірку ПАТ «ЦФЗ «Дзержинська», за результатами якої складено Акт №05/05-99-43-03 «Про результати камеральної перевірки з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року (реєстр.№9226436123 від 17.10.2018 року), по податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2018 року (реєстр.№9254654512 від 16.11.2018 року)».
За результатами проведеної перевірки встановлено порушення ПАТ «ЦЗФ «Дзержинська» підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати сум узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість по податковій звітності з ПДВ, а саме: згідно податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року (реєстр.№9226436123 від 17.10.2018 року), по податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2018 року (реєстр. № 9254654512 від 16.11.2018р.).
31 січня 2019 року позивачем до ГУ ДФС у Донецькій області були направлені заперечення на Акт №05/05-99-43-03.
05 лютого 2019 року податковим органом до акту перевірки №05/05-99-43-03 були складені та направлені податкові повідомлення-рішення №0025374303 та №0025384303.
За результатом розгляду заперечень від 31.01.2019 року №12-51 ГУ ДФС у Донецькій області було складено висновок №41 від 13.02.2019 року про результати розгляду заперечень до акту камеральної перевірки Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Дзержинська» 17.01.2019 року №05/05-99-43-03, в якому висновки Акта перевірки №05/05-99-43-03 залишено без змін. Окрім того, у висновку зазначено про те, що у зв'язку з надходженням заперечення від 31.01.2019 року №12-51 відповідно пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу рахувати податкові повідомлення-рішення від 05.02.2019 року №0025374303 та №0025384303 недійсними, остаточне застосування податкових повідомлень-рішень буде прийнято, відповідно до норм Кодексу з урахуванням розгляду заперечень до акта перевірки №05/05-99-43-03.
19 лютого 2019 року податковим органом винесено спірне податкове повідомлення рішення № 0036034303, яким до ПАТ «ЦЗФ «Дзержинська» відповідно до акта від 17.01.2019 року №05/05-99-43-03 застосований штраф у розмірі 20% у зв'язку із несвоєчасною сплатою податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9 449,24 гривні.
19 лютого 2019 року податковим органом винесено спірне податкове повідомлення рішення № 0036024303, яким до ПАТ «ЦЗФ «Дзержинська» відповідно до акта від 17.01.2019 року №05/05-99-43-03 застосований штраф у розмірі 10% у зв'язку із несвоєчасною сплатою податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 224,62 гривень.
Відповідно до розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання від 19 лютого 2019 року до позивача застосовані штрафні санкцій у загальному розмірі 9 673,86 гривень у т.ч.:
- податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2018 року (реєстр. № 9226436123 від 17.10.2018 року) на суму податкового зобов'язання у розмір 59 169 гривень з граничним терміном сплати 30.10.2018 року при фактичній сплаті податкового зобов'язання 27.12.2018 року 58 днів затримки сума штрафу 9 449,24 гривні (20%);
- податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2018 року (реєстр. № 9254654512 від 16.11.2018р.) на суму податкового зобов'язання у розмір 140 132,00 гривень з граничним терміном сплати 30.11.2018 року при фактичній сплаті податкового зобов'язання 27.12.2018 року 27 днів затримки сума штрафу 224,62 гривень (10%).
Не погодившись з податковими повідомленнями рішеннями від 19 лютого 2019 року № 0036034303 та №0036024303, позивач 12 березня 2019 року за № 12-103 звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою на спірні податкові повідомлення рішення та просив їх скасувати.
15 травня 2019 року рішенням ДФС України №22340/6/99-99-11-06-01-25 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення рішення від 19 лютого 2019 року № 0036034303 та №0036024303 залишено без змін.
Як зазначає відповідач у відзиві, станом на 01.10.2018 року в ІКП платника з податку на додану вартість обліковувалась заборгованість в сумі 160 606,41 грн., у зв'язку з чим платіжні доручення №59226950 від 25.10.2018 року у сумі 59 169 грн. та №70376076 від 23.11.2018року у сумі 140 132 грн., які були призначені на сплату податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року (реєстр. №9226436123 від 17.10.2018р.) та податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2018 року (реєстр. № 9254654512 від 16.11.2018р.) з рахунка платника у системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховано до бюджету. У зв'язку з наявністю у ПАТ «ЦЗФ «Дзержинська» станом на 01.10.2018 року податкового боргу перерахована сума ПДВ зарахована в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, а нараховані по деклараціях з ПДВ за вересень 2018 року у розмірі 59 169 грн. та за жовтень 2018 року 140 132 грн. перейшли до податкового боргу.
Позивач оскаржує вищевказані податкові повідомлення-рішення, як такі, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.
Щодо питання правомірності проведення податковим органом камеральної перевірки позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Статтею 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, установлених у п.75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу.
Таким чином, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування в платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється. Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення всіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
Водночас, необхідно зазначити, що, враховуючи внесені зміни до ПК України, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VIII питання своєчасності нарахування та сплати податків та зборів можуть бути предметом камеральної перевірки з 01.01.2017р.
З огляду на наведене, суд звертає увагу, що посилання позивача на неможливість здійснення камеральної перевірки з питань своєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань є хибним, оскільки нормами п.п. 75.1.1 п. 75.1 статті 75 ПК України контролюючий орган наділений такими повноваженням.
Щодо посилань позивача на Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» № 1797-VIII від 21.12.2016 року, яким підрозділ 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні Положення» Податкового кодексу України доповнено статтею 38, за приписами пункту 38.2 якою на період проведення антитерористичної операції для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України: зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов'язань, суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім п. 4 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до положень статті 10 Закону № 1669-VII, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
За положеннями статті першої цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Пунктом 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 жовтня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
05 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Пунктом 3 наведеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та від 05 листопада 2014 року № 1079-р.
Відповідно до матеріалів справи, станом на 14 квітня 2014 року, на час проведення перевірки, а також на час розгляду справи місцезнаходженням юридичної особи позивача у справі є м. Дзержинськ (Торецьк) Донецької області, яке включено до Переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.
Крім того, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» № 1085-р від 07 листопада 2014 року м. Торецьк Донецької області знаходиться на лінії зіткнення.
Статтею 38 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об'єднаних сил (ООС), для платників податків, які станом на 14 квітня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) на тимчасово окупованій території, що визнана такою відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", або в населених пунктах на лінії зіткнення, та/або платників податків, які мають об'єкти оподаткування місцевими податками, зборами на цих територіях, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Дія цього пункту не поширюється на територію України, визнану тимчасово окупованою відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Так, відповідно до приписів пункту 38.2 статті 38 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об'єднаних сил (ООС) для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 01 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України:
1) зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов'язань;
2) зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87 - 101 цього Кодексу.
Відлік строку давності, визначений статтею 102 цього Кодексу, зупиняється на період, протягом якого до платників податків, зазначених у цьому підпункті, не застосовувалися заходи стягнення, передбачені статтями 59, 60, 87-101 цього Кодексу.
Норми цього підпункту не застосовуються:
з дати реєстрації зміни місця проживання фізичною особою - платником податків і переселення на іншу територію України на постійне місце проживання, місце проживання внутрішньо переміщеної особи та проведення реєстраційної дії щодо зміни місця проживання фізичної особи - підприємця;
з дати реєстрації зміни місцезнаходження юридичної особи на іншу територію України.
Таким чином, передумовами для застосування абзацу 2 п.п. 38.2 п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України є: 1) місцезнаходження платника податків станом на 14.04.2014р. і до 01.01.2017р. включно на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення; 2) грошові зобов'язання мають бути визначені станом на 14.04.2014р..
Проте, штрафні санкції нараховані за несвоєчасне погашення грошових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість, граничний термін сплати яких настав після 30.10.2018 та 30.11.2018.
Так, з інтегрованої картки платника податків вбачається, що станом на 14.04.2014 обліковувалася заборгованість зі сплати податку на додану вартість в розмірі 36 704,43 грн., яка сплачена 30.04.2014 платіжним дорученням №357 від 30.04.2014 на суму 27 521,00 грн. та платіжним дорученням №360 від 30.04.2014 на суму 9 597,00 грн. Тобто, податковий борг, який існував станом на 14.04.2014, погашено в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що незважаючи на те, що місто реєстрації юридичної особи ПАТ "ЦЗФ "Дзержинська" включено до Переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, друга обов'язкова умова, а саме визначення грошових зобов'язань станом на 14.04.2014 року не дотримана, а тому підпункт 38.2 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України застосуванню не підлягає.
Окрім цього, положення статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року №1669-VII (далі ЗУ 1669-VII) застосовується до спірних правовідносин та є спеціальною нормою закону, яка поширюється на суб'єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на певній території протягом певного періоду в часі, в силу об'єктивних обставин проведення антитерористичної операції, факти про які в свою чергу, підлягають підтвердженню належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб, що відповідно встановлює підстави для звільнення від відповідальності цих платників податків.
Отже, стаття 10 ЗУ 1669-VII передбачає, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставин, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (не належне виконання) своїх податкових зобов'язань є наявність у такого суб'єкта господарювання Сертифікату ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин.
Статтею 14 -1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” (в редакції від 02.09.2014) визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Частиною першою статті 14 вказаного вище Закону визначено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), який набрав чинності з 18.12.2014 та чинний на момент виникнення спірних правовідносин.
Статтею 6.1. вказаного Регламенту передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів (стаття 6.2.)
Якщо сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України/регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Засвідчення форс-мажорних обставин у такому випадку проводиться на загальних засадах відповідно до цього Регламенту.
Аналізуючи вищезазначені норми суд приходить до висновку про обов'язковість наявності відповідного сертифікату та який не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє.
Позивачем до суду не надано сертифікату ТПП, а тому норми ЗУ 1669-VII на нього не розповсюджуються.
Щодо питання правомірності зарахування податковим органом сум ПДВ в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків, згідно вимог пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, суд виходить з наступного.
Підпунктом 87.9 статті 87 ПК України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Позивач зазначає, що кошти, перераховані Казначейством з електронного рахунку Товариства на підставі реєстрів органів Державної фіскальної служби для сплати до бюджету сум узгоджених податкових зобов'язань відповідно до поданої податкової звітності з податку на додану вартість, безпідставно зараховані Державною фіскальною службою в рахунок погашення податкового боргу.
Здійснивши аналіз положень пунктів 87.1, 87.9, статті 87, статті 200 Податкового кодексу України дійшов висновку, що кошти, спрямовані позивачем на сплату платежів до бюджету правомірно зараховані податковим органом у погашення сум податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення.
Суд погоджується з огляду на обов'язок податкового органу зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, який встановлений першим реченням пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.
Слід зазначити, що друге речення пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України є окремою нормою і стосується випадків, коли погашення боргу здійснюється за рішенням суду відповідно до статті 95 цього Кодексу. Крім того, згідно абзацу сьомого пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Аналіз цієї норми свідчить про те, що джерелом погашення податкового боргу з податку на додану вартість можуть бути кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що і було здійснено податковим органом в межах спірних правовідносин.
Суд не приймає доводи позивача, наведені у позові, оскільки вони здійсненні у зв'язку з помилковим тлумаченням норм податкового законодавства. Крім того, позивачем не оскаржувались дії податкового органу щодо неправомірного, на його думку, перерахування з електронного рахунку коштів в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість, що обліковується відповідно до ІКПП.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 805/4337/16-а та 805/385/17.
Відповідно до приписів статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 19 лютого 2019 року № 0036034303, № 0036024303, видані ГУ ДФС у Донецькій області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Дзержинська» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 19 лютого 2019 року № 0036034303, № 0036024303 про накладення штрафу є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо судового збору, згідно вимог ст. 139 КАС України, у зв'язку з тим, що позивачу було відмовлено у задоволенні позову, сплачений судовий збір, не повертається.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Дзержинська” до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Вступну та резолютивну частину рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 26 грудня 2019 року в присутності представника відповідача.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 03 січня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.В. Кочанова