копія
11 грудня 2019 року Справа № 160/9625/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши в порядку письмового провадження у м.Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛ ТЕРРА» до Державної податкової служби України про зобов'язання вчинити певні дії, -
02.10.2019 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛ ТЕРРА” до Державної податкової служби України, в якій позивач просить:
Зобов'язати відповідача зареєструвати податкові накладні позивача в Єдиному
реєстрі податкових накладних:
№17 від 28.09.2017 p., обсяг постачання 450063,79 грн., ПДВ 75010,63 грн.;
№19 від 30.09.2017 p., обсяг постачання 664713,31 грн., ПДВ 110785,55 грн.;
№19 від 25.10.2017 p., обсяг постачання 314029,51 грн., ПДВ 52338,25 грн.;
№20 від 26.10.2017 p., обсяг постачання 526339,91 грн., ПДВ 87723,32 грн.;
№21 від 28.10.2017 p., обсяг постачання 359765.22 грн., ПДВ 59960,87 грн.;
№22 від 31.10.2017 p., обсяг постачання 939361,79 грн., ПДВ 156560,30 грн.
В обґрунтуванні позовних вимог вказано, що вимоги даного позову є пов'язаними з вимогами, які розглядалися у справі №0440/7140/18, за результатами розгляду якої скасовані рішення про відмову в реєстрації вказаних вище ПН/РК. Для ефективного способу захисту порушеного права підприємство вимушене звернутися до суду з вимогами про зобов'язання ДПС України зареєструвати спірні накладні. Такий спосіб захисту, на думку позивача, матиме наслідком остаточне вирішення спору.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду матеріали справи №160/9625/19 передані до розгляду судді Віхровій В.С.
Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. ч.1, 2 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 р. позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін до судового засідання, яке призначено на 22.11.2019 р. об 11:00 год.
У судове засідання 22.11.2019 р. представник відповідача не прибув, надав клопотання про продовження строку для надання відзиву по справі, у зв'язку із чим судовий розгляд справи було відкладено до 11:40 год. 11.12.2019 р.
У судове засідання 11.12.2019 р. представник відповідача не прибув.
Представником позивача подано клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
Враховуючи законодавчо визначені гарантії щодо розгляду справи належним судом у розумний строк, а також те, що суду надано достатньо часу для подання сторонами у справі доказів в обґрунтування та заперечення позову, вжито усі необхідні заходи щодо реалізації прав осіб на доступ до правосуддя і судовий захист, клопотання позивача про розгляд справи без його участі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення справи, у зв'язку із чим вважає за можливе здійснити розгляд даної справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, за наявними матеріалами справи, право суду на яке передбачено ст.205 КАС України.
Станом на поточну дату, відзиву від позивача до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2019 р. (з урахуванням виправлень згідно ухвали суду від 02.07.2019 р.) по справі №0440/7140/18 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛ ТЕРРА” до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково; а саме:
визнано протиправними та скасовані рішення комісії ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №784556/37730536від 13.06.2018 р. про відмову у реєстрації податкової накладної №17 від 28.09.2017 року, №784555/37730536від 13.06.2018 р. про відмову у реєстрації податкової накладної №19 від 30.09.2017 року, №694557/37730536 від 11.05.2018 р. про відмову у реєстрації податкової накладної №19 (№19') від 25.10.2017 року, №672101/37730536 від 02.05.2018 р. про відмову у реєстрації податкової накладної №20 від 26.10.2017 року, №694555/37730536 від 11.05.2018 р. про відмову у реєстрації податкової накладної №21 від 28.10.2017 року, №690800/37730536 від 10.05.2018 р. про відмову у реєстрації податкової накладної №22 від 31.10.2017 року, складені Товариством з обмеженою відповідальністю “АЛ ТЕРРА” (51033, Дніпропетровська обл., Царичанський р-н., селище Молодіжне, вул. Кооперативна, буд.3);
стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛ ТЕРРА” (код ЄДРПОУ 37730536) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Дніпропетровській області Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) судові витрати у розмірі 21144 грн.00 коп. (двадцять одна тисяча сто сорок чотири грн. 00 коп.).
В задоволенні вимог в частині зобов'язання ГУ ДФС у Дніпропетровській області зареєструвати податкові накладні позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних: від 28.09.2017 р. №40; від 30.09.2017 р. №42; від 25.10.2017 р. №60; від 26.10.2017 р. №61; від 28.10.2017 р. №62; від 31.10.2017 р. №63 - відмовлено.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019 р. апеляційну скаргу ГУ ДФС у Дніпропетровській області повернуто заявнику.
З огляду на положення статті 256 КАС України, рішення набрало законної сили.
На виконання рішення суду позивач листом від 15.08.2019 р. за вих .№15-08/2 звернувся до Державної фіскальної служби України, в якому просив зареєструвати спірні податкові накладні в ЄРПН.
До листа долучено копію рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2019 р.
У відповідь ДПС України листом від 2086/6/99-00-08-04-01-15 від 17.09.2019 р. повідомила, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2019 р. не містить будь-яких зобов'язань до ДФС України по реєстрації зазначених у листі податкових накладних ЄРПН, складених ТОВ «АЛ ТЕРРА».
Отже, наразі рішення суду по справі №0440/7140/18 залишається не виконаним, податкові накладні за таким рішенням не зареєстровані.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.
Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Згідно підпунктів «а», «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми п.187.1 ст. 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п.188.1 ст. 188 ПК України).
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (абз. 1 п. 201.7 ст. 201 ПК України).
Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29.12.2010 №1246 (надалі - Порядок №1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно п. 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до п. 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Аналогічні приписи містить п.201.16 ст. 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
У зв'язку із виникненням податкових зобов'язань (за правилом першої події) ТОВ «АЛ ТЕРРА» були складені та подані на реєстрацію податкові накладні: №17 від 28.09.2017 p., №19 від 30.09.2017 p., №19 від 25.10.2017 p., №20 від 26.10.2017 p., №21 від 28.10.2017 p., №22 від 31.10.2017 p.
За наслідками розгляду додатково надісланих документів достатніх для реєстрації ПН/РК в ЄРПН, податковим органом прийняті рішення про відмову в реєстрації даних накладних, які були оскаржені позивачем до суду.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2019 р. (з урахуванням виправлень згідно ухвали суду від 02.07.2019 р.) по справі №0440/7140/18 позовну заяву задоволено в частині визнання протиправними та скасування рішення комісії ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №784556/37730536 від 13.06.2018 р. про відмову у реєстрації податкової накладної №17 від 28.09.2017 року, №784555/37730536 від 13.06.2018 р. про відмову у реєстрації податкової накладної №19 від 30.09.2017 року, №694557/37730536 від 11.05.2018 р. про відмову у реєстрації податкової накладної №19 (№19') від 25.10.2017 року, №672101/37730536 від 02.05.2018 р. про відмову у реєстрації податкової накладної №20 від 26.10.2017 року, №694555/37730536 від 11.05.2018 р. про відмову у реєстрації податкової накладної №21 від 28.10.2017 року, №690800/37730536 від 10.05.2018 р. про відмову у реєстрації податкової накладної №22 від 31.10.2017 року, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛ ТЕРРА».
В силу положень ст. 255 КАС України, рішення набрало законної сили 05.08.2019 р. за наслідками повернення апеляційної скарги за ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019 р.
Суд зазначає, що у відповідності до приписів ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини встановлені даним судовим рішенням мають приюдиційне значення при вирішенні даної справи по суті.
Під час розгляду судової справи встановлено, що рішення про відмову в зупиненні ПН є необґрунтованими, оскільки платником податків ТОВ “АЛ ТЕРРА” було надано всі необхідні документи, які засвідчують підставу для реєстрації податкової накладної, а отже відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних №17 від 28.09.2017 року, №19 від 30.09.2017 року, №19 (№19) від 25.10.2017 року, №20 від 26.10.2017 року, №21 від 28.10.2017 року, №22 від 31.10.2017 року, у зв'язку із чим такі рішення підлягають скасуванню.
В задоволенні вимог в частині зобов'язання ГУ ДФС у Дніпропетровській області зареєструвати податкові накладні позивача було відмовлено оскільки, позивач просив суд зобов'язати контролюючий орган зареєструвати такі податкові накладні, рішення про відмову в реєстрації яких прийнято не було. Також позивач не надав до матеріалів справи копії таких податкових накладних.
Таким чином, судом встановлено, що суд рішенням від 28.01.2019 р. встановив наявність порушеного права позивача, проте такі права наразі неможливо поновити без встановлення окремого порядку його виконання у судовому рішенні.
Суд наголошує, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, повинні містити конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.
У постанові від 16.09.2015 р. (справа №21-1465а15) Верховний Суд України вказав, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Положенням п.п. 19, 20 Порядку №1246, визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).
У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (п. 20 Порядку №1246).
Отже, наразі чинним законодавством обов'язок щодо реєстрації ПН після зупинення покладено на Державну податкову службу України, яка є правонаступником усіх прав та обов'язків реорганізованої ДФС України.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Зі змісту вищенаведеної процесуальної норми вбачається, що судовому захисту підлягає лише порушене право. В контексті наведеної норми КАС України має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу позивача суб'єктом владних повноважень на момент звернення до суду. Крім цього, платник податків на власний розсуд визначає, чи порушені його права - рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Зокрема, в силу норм п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч. 3 ст. 245 цього Кодексу).
За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: «Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom), пп.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10 липня 2003року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення № 6-зп від 25 листопада 1997 року; пункт 1 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25 грудня 1997 року; та пункт 1 резолютивної частини Рішення № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року).
У рішенні № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. З Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Системне тлумачення ст. 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що ч. 2 цієї статті гарантує кожному захист "своїх прав", які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Адже саме в такому контексті сформульовано ч.ч. 3, 5 та 6 ст. 55 Конституції України.
Судом враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Приписами ч. 2 ст. 6 КАС України, передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За наведених обставин у сукупності, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення вимог позову у обраний позивачем спосіб.
Таке рішення, на переконання суду, матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства та звернене на відновлення порушених прав позивача.
В порядку розподілу судових витрат в порядку ст.139 КАС України за наслідками розгляду даної справи документально підтверджені судові витрати у розмірі 9605,00 грн. (платіжне доручення №4575 від 17.10.2019 р.) підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛ ТЕРРА» до Державної податкової служби України про зобов'язання вчинити певні дії, -задовольнити;
Зобов'язати відповідача зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛ ТЕРРА» в Єдиному реєстрі податкових накладних:
№17 від 28.09.2017 p., обсяг постачання 450063,79 грн., ПДВ 75010,63 грн.;
№19 від 30.09.2017 p., обсяг постачання 664713,31 грн., ПДВ 110785,55 грн.;
№19 від 25.10.2017 p., обсяг постачання 314029,51 грн., ПДВ 52338,25 грн.;
№20 від 26.10.2017 p., обсяг постачання 526339,91 грн., ПДВ 87723,32 грн.;
№21 від 28.10.2017 p., обсяг постачання 359765.22 грн., ПДВ 59960,87 грн.;
№22 від 31.10.2017 p., обсяг постачання 939361,79 грн., ПДВ 156560,30 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛ ТЕРРА» документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9605,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) В.С. Віхрова
Рішення не набрало законної сили 11.12.19
Суддя В.С. Віхрова
Згідно з оригіналом
Помічник судді Ю.Ю. Ковтун