21 листопада 2019 року Справа № 804/6345/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. при секретарі судового засідання Дубовику Г.Е., за участю представників позивача - Клименко Р.Ю. та Швеця С.М., представника відповідача - Шахової І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Щит-Інвест» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду з Верховного Суду надійшла на новий розгляд адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Щит-Інвест» до Головного управління ДФС у Дніпропетровської області.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2016 у справі №804/6345/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Щит-Інвест» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.07.2016 №0003251401 та №0003261401.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 у справі №804/6345/16 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2016 у справі №804/6345/16 та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Щит-Інвест».
Постановою Верховного Суду від 16.04.2019 касаційну скаргу ТОВ «Щит-Інвест» задоволено частково. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2016 у справі №804/6345/16 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав на наступне: «В процесі нового розгляду копії долучених до матеріалів справи документів мають відповідати вимогам, встановленим до письмових доказів статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року».
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Маковській О.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 справу №804/6345/16 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 23.07.2019.
В підготовче засідання 23.07.2019 сторони не з'явились, розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача на 06.08.2019.
Від позивача до суду 23.07.2019 надійшли належним чином завірені документи на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2019.
В підготовчому засіданні 06.08.2019 представником позивача заявлено клопотання про виклик свідка.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 клопотання позивача задоволено викликано свідка ОСОБА_1 .
Розгляд справи відкладено на 12.09.2019.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі №804/6345/16 на 30 днів.
В підготовче засідання 12.09.2019 з'явився представники позивача, представники відповідача та свідок. Представник відповідача надав пояснення, також в засіданні був допитаний свідок, який надав відповідні пояснення. Судом направлено запит до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська щодо надання документів, які зазначені в Постанові Верховного Суду від 16.04.2019.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 провадження у справі №804/6345/16 зупинено до моменту надання відповіді на запит суду.
До суду 16.10.2019 від Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська надійшов вирок зазначений в Постанові Верховного суду від 16.04.2019, протокол допиту свідка ОСОБА_2 суду не надано, інформації щодо протоколу не зазначено, тобто запит виконанно частково.
Судом 17.10.2019 направлено запит до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська про надання інформації щодо протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 25.02.2015.
Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська 31.10.2019 надана відповідь на запит від 17.10.2019 в якій зазначено, що протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 25.05.2015 не було долучено до матеріалів кримінальної справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 поновлено провадження у справі №804/6345/16. Розгляд справи призначено на 18.11.2019.
В підготовче судове засідання 18.11.2019 з'явилися представники позивача та представники відповідача. На обговорення сторін поставлено питання щодо закриття підготовчого судового засідання. Представники позивача та відповідача не заперечували про що надали письмову згоду про закриття підготовчого судового засідання.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 закрито підготовче провадження у справі №804/6345/16 та призначено справу до судового розгляду по суті одразу після закінчення підготовчого засідання.
В судовому засіданні 18.11.2019 сторони надали пояснення по суті позовних вимог. Розгляд справи відкладено на 19.11.2019.
В судове засідання 19.11.2019 з'явились представники позивача та представники відповідача. Розгляд справи відкладено на 21.11.2019.
В судове засідання 21.11.2019 з'явились представники позивача та представник відповідача. Представники позивача просили позов задовольнити, представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Щит-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016, за результатами якої складено акт від 14.06.2016 №279/04-36-14-01-07-30443407 (далі - акт перевірки).
За висновками акту перевірки відповідачем було встановлено, зокрема, порушення ТОВ «Щит-Інвест»:
- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 824 820 грн. в т.ч. за 2013 рік - 1 468 964 грн., за 2014 рік - 264 600 грн., за 2015 рік - 91 256 грн.;
- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 240 268 грн., у т.ч. за січень 2013 року - 11 565 грн.; лютий 2013 року - 7 919 грн.; березень 2013 року - 25 245 грн.; квітень 2013 року - 33 785 грн.; травень 2013 року - 5 098 грн.; червень 2013 року - 12 395 грн.; липень 2013 року - 829 грн.; серпень 2013 року - 5 220 грн.; вересень 2013 року - 6 309 грн.; жовтень 2013 року - 8 113 грн.; листопад 2013 року - 8 113 грн.; грудень 2013 року - 10 829 грн.; січень 2014 року - 3 317 грн.; лютий 2014 року - 17 242 грн.; березень 2014 року - 15 001 грн.; квітень 2014 року - 13 254 грн.; травень 2014 року - 9 922 грн.; червень 2014 року - 20 117 грн.
Такі висновки податковий орган обґрунтовує тим, що в ході проведеної перевірки встановлено здійснення взаємовідносин без мети реального настання правових наслідків та відсутність об'єктів оподаткування по ланцюгу постачання від контрагентів постачальників ТОВ «Сієра-Дніпро», ТОВ «Ферро-Сервіс», ТОВ «Антарекс-Плюс», ТОВ «Арсенал ТС» на адресу ТОВ «Щит-Інвест».
На підставі акта перевірки, з урахуванням розгляду заперечення ТОВ «Щит-Інвест», ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.07.2016 №0003251401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 824 820 грн. та 433 391 грн. штрафних санкцій; №0003261401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 156 656 грн. та 39 164 грн. штрафних санкцій.
Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки контролюючим органом були зроблені протиправні висновки щодо нереальності здійснення господарських операцій, в акті не наведено об'єктивних доводів, не викладено належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. На думку позивача, ним у повному обсязі були надані відповідачу під час перевірки всі необхідні первинні документи на підтвердження реальності проведених господарських операцій, що не заперечувалось і самим відповідачем в акті перевірки. Тому, висновки податкової інспекції щодо не підтвердження реальності взаємовідносин ТОВ «Щит-Інвест» з контрагентами за перевіряємий період є безпідставними, а винесені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за період охоплений перевіркою контролюючого органу, позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з наступними контрагентами - ТОВ «Ферро-Сервіс», ТОВ «Антарекс-Плюс», ТОВ «Сієра-Дніпро» та ТОВ «Арсенал ТС».
Так, між позивачем та ТОВ «Ферро-Сервіс» укладено договір поставки брухту чорних металів від 01.01.2011 №010111-01, під час виконання якого (згідно з актами приймання-здачі та податковими накладними від 31.01.2013 №468, від 20.02.2013 №448) ТОВ «Щит-інвест» отримано брухт чорних металів на загальну суму 7 022 160,3 грн., без ПДВ.
Контролюючий орган, приймаючи рішення про завищення витрат за 2013 рік на суму 7 022 160 грн. виходив з того, що згідно баз даних ДФС та у ході аналізу податкової звітності ТОВ «Ферро-Сервіс» встановлено, що стан платника податків - 16 «припинено (ліквідовано, закрито)», свідоцтво платника ПДВ анульовано 05.12.2013, податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 рік не подано, податок на прибуток за 2013 рік не сплачено, основні засоби відсутні. Відповідно до даних податкової звітності з ПДВ за січень та лютий 2013 року у підприємства відсутні задекларовані обсяги придбання товарів, звільнених від оподаткування.
Також, відповідач зазначає, що у контрагента позивача відсутнє придбання товарів (послуг) необхідних для ведення господарської діяльності: паливно-мастильних матеріалів, навантажувальних та розвантажувальний послуг та інше.
Між позивачем та ТОВ «Антарекс - Плюс» укладено договори поставки від 28.01.2013 №280113/01, від 17.12.2012 №171212/01, від 03.05.2012 №030512/01, під час виконання яких (згідно з видатковими та податковими накладними) ТОВ «Щит-Інвест» отримано металопрокат та дизельне пальне на загальну суму 209 912,5 грн., сума ПДВ 40 582,49 грн.
Висновки акту перевірки контролюючим органом обгрунтовуються тим, що згідно баз даних ДФС та в ході аналізу податкової звітності ТОВ «Антарекс-Плюс» встановлено, що стан платника податків - 16 «припинено (ліквідовано, закрито)», свідоцтво платника ПДВ анульовано 01.11.2013, податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 рік не подано, податок на прибуток за 2013 рік не сплачено, основні засоби відсутні. В акті зазначено, що до перевірки не надано документи на транспортування товарів, отриманих від ТОВ «Антарекс-Плюс», не надано документи на навантажувальні та розвантажувальні роботи та неможливо, на думку контролюючого органу, встановити як відбувалось транспортування.
Між позивачем та ТОВ «Сієра-Дніпро» укладено договори поставки лому чорних металів та металопрокат від 25.03.2013 №250313/01, від 30.12.2013 №301213/01, під час виконання яких (згідно з актами приймання-здачі та податковими накладними) ТОВ «Щит-Інвест» отримано брухт чорних металів на загальну суму 950 065 грн., сума ПДВ 94 012,21 грн.
Контролюючий орган, приймаючи рішення про завищення витрат за 2013 рік на суму 470 065 грн. та за 2014 рік на суму 480 000 грн. виходив з того, що згідно баз даних ДФС та в ході аналізу податкової звітності ТОВ «Сієра-Дніпро» встановлено, що стан платника податків - 16 «припинено (ліквідовано, закрито)», свідоцтво платника ПДВ анульовано 15.04.2014, податкові декларації з податку на прибуток за 2013 та 2014 роки не подано, податок на прибуток за 2013 та 2014 роки не сплачено, основні засоби відсутні. Також, в акті перевірки зазначається про те, що позивачем не надано документи на транспортування товарів.
Між позивачем та ТОВ «Арсенал ТС» укладено договір поставки лому чорних металів від 11.08.2014 №110814/1, під час виконання якого (згідно з актами приймання-здачі та податковими накладними) ТОВ «Щит-Інвест» отримано брухт чорних металів на загальну суму 3 457 817,28 грн. без ПДВ.
Контролюючий орган, приймаючи рішення про завищення витрат за 2014 рік на суму 990 000 грн. та за 2015 рік на суму 506 976 грн. виходив з того, що згідно баз даних ДФС та в ході аналізу податкової звітності ТОВ «Арсенал ТС» встановлено, що стан платника податків - 7 «до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей», свідоцтво платника ПДВ анульовано 02.09.2015, податкові декларації з податку на прибуток за 2014 рік та 2015 рік не подано, податок на прибуток за 2014 рік та 2015 рік не сплачено, основні засоби відсутні, податкову звітність за 2015 рік не подано.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не встановили результати кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014040000000104.
Так, на виконання вимог постанови Верховного Суду, Дніпропетровським окружним адміністративним судом було отримано з Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська копію вироку від 16.06.2017 по кримінальній справі №201/8082/16-к відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Як вбачається з вироку від 16.06.2017, в рамках кримінального провадження №32014040000000104 не досліджувались взаємовідносини ТОВ «»Щит-Інвест» з ТОВ «Арсенал ТС». Крім того, жодних фактів, які б свідчили про здійснення даним підприємством нереальної господарської діяльності, зокрема за правовідносинами із позивачем, вироком не встановлено. Зокрема, вказаним вироком не встановлена вина уповноваженої особи контрагента позивача - ТОВ «Арсенал ТС», яка здійснювала підписання первинних документів протягом перевіряємого періоду.
Суд зазначає, що відповідно до положень частин 6 та 7 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
З акту перевірки судом встановлено, що розрахунки між підприємствами проводились в безготівковій формі. При цьому, з контрагентами ТОВ «Сієра-Дніпро», ТОВ «Ферро-Сервіс», ТОВ «Антарекс-Плюс» у позивача заборгованість відсутня, а з контрагентом ТОВ «Арсенал ТС» заборгованість станом на 31.03.2016 складала 797 817,28 грн. (з урахуванням сплати 2 660 000 грн.), що свідчить про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв'язку із здійсненням оплати за отриманий товар.
Позивач, в своїх поясненнях щодо господарських взаємовідносин з вказаними вище контрагентами вказав, що реальність господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами, які досліджувались під час перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи. Вказані документи, на думку позивача, підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та існування зв'язку між фактом придбання товарів (послуг). Укладені договори мали на меті настання реальних наслідків та виконані сторонами в повному обсязі.
Вирішуючи питання по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (на час виникнення спірних взаємовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.
Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно статті 1 Закону №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно розділу ІІІ ПК України (пункт 177.4 статті 177 ПК України).
Так, згідно пункту 139.1.9 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що до витрат операційної діяльності включаються витрати, які визначаються пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті.
Згідно пункту 138.6 статті 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Собівартість виготовлених і реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пункт 138.8 статті 138 ПК України).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, господарські операції для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
За відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або лише за умови сплати грошових коштів.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності зазначених підприємств, безтоварності господарських операцій, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок.
Відповідачем не доведено та не надано доказів, які б підтверджували, що зміст укладених угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.
Суд критично ставиться до посилань відповідача на порушення вимог чинного законодавства України контрагентами позивача (не встановлено придбання товарів контрагентами згідно Єдиного реєстру податкових накладних, порушення податкової дисципліни щодо ведення податкового обліку та звітності) при здійсненні своєї господарської діяльності, оскільки чинним законодавством України не передбачено обов'язку суб'єкта господарювання перевіряти ділову репутацію та податкову дисципліну контрагента під час укладення та виконання договорів між ними.
Суд зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо узгоджених дій позивача з його контрагентом, які б вказували на вчинення умисного порушення податкового законодавства, так само як і відсутні докази того, що позивач міг знати про порушення, які вчиняються його контрагентом.
Суд критично ставиться до посилань контролюючого органу на ті обставини, що у контрагентів позивача анульовані свідоцтва платників ПДВ, оскільки, як на час укладення правочинів позивача із контрагентами, так і під час їх виконання, сторони були належним чином зареєстрованими в ЄДРПОУ та були платниками податку на додану вартість; ні установчі документи контрагентів позивача, ні їх свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість на момент здійснення спірних господарських операцій не визнавались в установленому порядку недійсними. Вказане відповідачем не спростоване.
За змістом статті 61 Конституції України межі юридичної відповідальності кожного платника податків мають індивідуальний характер та поширюються на діяння, що визначаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків. При цьому, не передбачено юридичної відповідальності суб'єкта права за порушення податкової дисципліни іншими особами згідно із законом.
З огляду на викладене, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням контрагентами контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами його контрагента податкових зобов'язань.
Суд також критично ставиться до висновків відповідача про нереальність господарських операцій у зв'язку з ненаданням документів, що підтверджують транспортування товару, оскільки відсутність товарно-транспортних накладних не є беззаперечним висновком, який би надавав підстави стверджувати про відсутність у платника податків права на формування своїх даних податкового обліку, зокрема податкового кредиту/валових витрат. Суд зазначає, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерством транспорту України від 14.10.1997 №363, не встановлюють правил податкового обліку, а тому, на думку суду, не можуть бути підставою для позбавлення платника права на податковий кредит та формування витрат.
Також, суд погоджується з доводами позивача про те, що відсутність сертифікатів якості не є підставою для визнання операцій з постачання товару нереальними, оскільки такі сертифікати не є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Суд вважає за необхідне зазначити, що сертифікати якості на товар та товарно-транспортні документи не є тими обов'язковими первинними документами, які підтверджують право на податковий кредит позивача. Вказані документи також не відображають зміст господарських операцій з поставки товару, а лише є додатковими доказами підтвердження обставин фізичного переміщення придбаного товару, отже відсутність таких документів не може нести негативні податкові наслідки для платника податків у вигляді позбавлення права на податковий кредит.
Суд зазначає, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту та витрат на обрахування податку на прибуток.
В той же час, позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер. Факт того, що придбані товари використовувалися в господарській діяльності позивача, відповідачем в акті перевірки та під час судового засідання не заперечується.
Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 72-74, 77, 78, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Щит-Інвест» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.07.2016 №0003251401.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.07.2016 №0003261401.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 26.11.2019.
Суддя О.В. Маковська