04 січня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3048/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів,
ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Волинської митниці ДФС (далі - Волинська митниця, відповідач) у якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA205110/2019/000900/2 від 25.07.2019;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205110/2019/99894.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.07.2019 позивач через свого представника придбала транспортний засіб - легковий автомобіль марки Volkswagen Passat, у Федеративній Республіці Німеччина за ціною 1300,00 Євро, що підтверджується договором купівлі-продажу №25а від 05.07.2019.
15.07.2019 декларантом позивача (ПП «Рікас») з метою митного оформлення придбаного транспортного засобу було подано до Волинської митниці ДФС митну декларацію (далі - МД) у якій митна вартість товару була визначена за ціною договору купівлі-продажу у розмірі 1300,00 Євро.
Відповідач не погодився із визначеною декларантом митною вартістю та 25.07.2019 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/000900/2, з тих підстав, що подані документи для підтвердження заявленої митної вартості товару не містять усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв'язку із спрацюванням системи ризиків АСАУР «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення митної вартості за VIN-кодом НОМЕР_1, валюта - євро, вартість - 3900,00 Євро». Відтак, у зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв'язку з спрацюванням ризиків АСАУР ДФС України митну вартість товару відповідачем було визначено за резервним методом за ціною 3900,00 Євро.
Крім того, 26.07.2019 Волинська митниця ДФС прийняла картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205110/2019/99894.
В свою чергу позивач скористалося своїм правом, передбаченим статтею 55 МК України, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу, а саме шляхом сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів та зборів.
Проте, позивач вважає рішення про коригування митної вартості та картку відмови неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово (а.с.1).
У відзиві на позов (а.с.86-90) представник відповідача позовні вимоги заперечив.
В обґрунтування своєї позиції вказав, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами. У свою чергу митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення декларантом митної вартості має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Під час опрацювання поданих декларантом документів відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР). За результатом опрацювання згенерованих профілів ризику посадовою особою митниці здійснено відповідні митні формальності та виявлено, що вартість транспортного засобу, нижча наявної цінової інформації, отриманої із зовнішніх джерел. Обов'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN-кодом НОМЕР_1, валюта - Євро, вартість - 3900,00 Євро.
Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість на рівні 1300,00 Євро.
При визначенні декларантом числового значення заявленої митної вартості товару, не було подано жодних доказів щодо понесених витрат на доставку автомобіля до кордону України, зокрема, витрат на транспортування та страхування. Окрім цього, згідно поданого декларантом витягу з довідника Schwacke Net вартість транспортного засобу становить 1300,00 євро. Однак витяг з каталогу Schwacke містить різну цінову інформацію по авто, зокрема 29100 Євро, 4841 Євро, 1700 Євро. Вказана вартість є значно більшою, ніж та, яка вказана в митній декларації. При цьому, декларантом не подано жодних пояснень щодо таких розбіжностей. Також декларантом не подано жодного банківського платіжного документа на підтвердження оплати за товар, незважаючи на обов'язковість його подання.
З огляду на викладене відповідач вважає прийняте рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA205110/2019/000900/2 від 25.07.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205110/2019/99894 такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
З наведених підстав у задоволенні позову просив відмовити.
Інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Судом встановлено, що 05.07.2019 ОСОБА_1 через свого представника за довіреністю Струбіцького І.М. у Федеративній Республіці Німеччина в м. Берлін у ОСОБА_3 придбала транспортний засіб - легковий автомобіль марки Volkswagen, модель Passat, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік випуску - 2005, тип двигуна - бензиновий, об'єм двигуна - 1984 см3, потужність - 110 kW за ціною 1300,00 Євро, що підтверджується договором купівлі-продажу №25а від 05.07.2019 (а.с. 18, 25-27, 51, 60-62, 74 з перекладом).
15.07.2019 декларантом - ПП «Рікас» з метою митного оформлення придбаного транспортного засобу було подано до Волинської митниці ДФС митну декларацію №UA205090/2019/086001, у якій митна вартість товару була визначена за рерервним методом у розмірі 1300,00 Євро (графа 42, 43, 45 МД) (а.с. 15, 48).
Для підтвердження митної вартості декларантом до митної декларації додано такі документи (графа 44 та доповнення №1): договір купівлі-продажу №25а від 05.07.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA20903/2019/45069 від 06.07.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № B-S-1-186/19-01003; копії паспортів громадянина України та для виїзду за кордон; витяг з довідника Schwacke Net, довіреність на представництво інтересів, договір про надання послуг митного брокера, фото, платіжні доручення №0.0.1408673333.1 від 15.07.2019 та №51 від 05.07.2019 (а.с. 18-30).
16.07.2019 посадовою особою митниці направлено електронне повідомлення декларанту наступного змісту: «Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість на рівні 1702,00 Євро. Згідно з статтею 54 МК України митниця ДФС під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов'язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У звязку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у звязку з спрацюванням ризиків АСАУР «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодом НОМЕР_1, валюта - EUR, вартість - 3790,00 Євро» та згідно наказу ДФС України № 780 від 28.11.2018 «Про забезпечення моніторингу за митним оформленням транспортних засобів, бувших у користуванні» та згідно з статтями 53, 54 МК України декларанту запропоновано надати в 10-денний строк наступні документи: банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за товар та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; інші платіжні документи або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару - рахунки про здійснення платежів третім особам-власникам, зазначеним в технічному паспорті, висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, страхові, транспортні документи, що містять відомості про вартість страхування та перевезення, а також інші наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (а.с.105,106).
25.07.2019 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205110/2019/000900/2 (а.с.13,44). Підставою для прийняття рішення є аргументи, аналогічні тим, що були викладені у запиті про надання додаткових документів, а саме: "Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товарів, не містять усіх даних необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість на рівні 1300,00 Євро. Згідно з статтею 54 МК України митниця ДФС під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов'язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв'язку з спрацюванням ризиків АСАУР «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодом НОМЕР_1, валюта - EUR, вартість - 3790,00 Євро» та згідно ст. 53, ст. 54, ст.361-263 МК України, керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, та керуючись вимогами ч.6 ст. 54 МКУ передбачено, що у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст. 53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості.
У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме: методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом була проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації наданої моніторинговою групою. Рівень митної вартості становить 3790,00 євро. Також декларанта було повідомлено про можливість випуску задекларованого товару у вільний обіг у разі його незгоди з прийнятим рішенням за умови надання гарантій відповідно до розділу X та статті 55 Митного кодексу України.
Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205110/2019/99894 (а.с. 14, 46). У цій же картці відмови митний орган роз'яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після приведення рівня митної вартості товару у графах 12, 45 МД відповідно до рішення про коригування митної вартості від 25.07.2019 №UA205110/2019/000900/2.
30.07.2019 декларантом позивача подано митну декларацію № UA205090/2019/091156 за якою автомобіль випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (у графі 48 МД «відстрочення платежів» визначено по 25.10.2019).
Позивач, не погоджуючись із рішенням Волинської митниці від 25.07.2019 № №UA205110/2019/000900/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205110/2019/99894 оскаржила їх в судовому порядку.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Як уже зазначалося, декларант позивача надав згідно із частиною другою статті 53 МК України наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару і обраний ним метод її визначення, а саме: договір купівлі-продажу №25а від 05.07.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA20903/2019/45069 від 06.07.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № B-S-1-186/19-01003; копії паспортів громадянина України та для виїзду за кордон; витяг з довідника Schwacke Net, довіреність на представництво інтересів, договір про надання послуг митного брокера, фото, платіжні доручення №0.0.1408673333.1 від 15.07.2019 та №51 від 05.07.2019.
Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - автомобіля марки Volkswagen Passat, за ціною 1300,00 Євро та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
При цьому позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості у зв'язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи, а також у зв'язку зі спрацюванням системи ризиків АСАУР: «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN кодами: НОМЕР_1, валюта - EUR, вартість - 3790,00 Євро». Цими обставинами відповідач обґрунтовував необхідність подання декларантом додаткових документів. Оскільки декларантом не було надано всіх витребуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 3790,00 євро.
Проте суд із такими доводами відповідача не погоджується із таких підстав.
З наявних в матеріалах справи документів, зокрема, завіреного перекладу договору купівлі-продажу №25а від 05.07.2019, вбачається, що ОСОБА_2 (представник позивача за довіреністю) придбав автомобіль Volkswagen Passat, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік випуску - 2005, за ціною 1300,00 Євро. Даний транспортний засіб є технічно несправний. Згідно з умовами договору, оплату покупець вносить готівкою під час підписання договору. Доставка відразу після оплати. Вказаний договір підписаний продавцем та покупцем.
Отже, вказаним документом підтверджується факт сплати позивачем коштів в зазначеній сумі в готівковій формі за придбаний транспортний засіб та не містить в собі будь-яких розбіжностей в числових значеннях, вартості автомобіля.
Тому висновки відповідача з даного приводу є необґрунтованими та ґрунтуються на його припущеннях.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач при купівлі вищевказаного автомобіля в договірні відносини з третіми особами, крім продавця, зазначеного у договорі купівлі-продажу №25а від 05.07.2019 не вступала, страхування автомобіля не здійснювала.
Разом з тим, як слідує із рішення відповідача, він поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв'язку зі спрацюванням системи ризиків АСАУР: «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN кодами: НОМЕР_1, валюта - EUR, вартість - 3790,00 Євро».
Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки із завіреного перекладу договору купівлі-продажу №25а від 05.07.2019 вбачається, що довіритель позивача здійснив оплату транспортного засобу, чим підтверджено факт сплати позивачем коштів в зазначеній сумі в готівковій формі продавцю за придбаний транспортний засіб.
На думку суду, договір купівлі-продажу №25а від 05.07.2019 є документом, який засвідчує дійсну вартість придбаного автомобіля в сумі 1300,00 Євро.
Інших додаткових витрат, пов'язаних з купівлею цього автомобіля, що можуть бути включені до митної вартості імпортованого товару згідно з статтею 58 МК України, понесених позивачем, матеріали справи не містять.
Разом з тим суд враховує, що відповідно до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 06.07.2019 та згідно наряду замовлення №ZZ0001593/Н0002199 від 19.07.2019 виявлено, що легковий автомобіль марки Volkswagen Passat, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік випуску - 2005 має наявні пошкодження: несправність 6 передачі, необхідно проводити ремонт коробки передач, Р-0122 - вихід з ладу потенціометра дросельної заслонки, 01324 - помилка по блоку.
Таким чином, ціна цього автомобіля, з врахуванням його технічного стану та пробігу становить на рівні тієї ціни, яка сплачена позивачем за вищевказаний автомобіль.
Відтак, наявними в матеріалах справи документами спростовується позиція Волинської митниці про те, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів, оскільки подані декларантом документи підтверджують ціну товару, яка підлягала сплаті за такий автомобіль.
Крім цього суд зазначає, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визнання митної вартості.
Отже, на думку суду позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного автомобіля за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей зазначених в частині третій статті 53 МК України і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Суд не заперечує права органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п'ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною десятою статті 58 МК України визначено перелік витрат, понесених покупцем, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Відтак, відповідно до статті 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Разом з тим, ні в запиті про надання додаткових документів, ні в спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації (хоча ціна, зазначена у документах, відповідає ціні, зазначеній у митній декларації); не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах (хоча подані документи чітко визначають, що розрахунок за автомобіль було здійснено позивачем в день його передачі, за ціною 1300,00 Євро).
Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Разом з тим, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. За правилами частини третьої, восьмої згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п'яти.
Разом з тим, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб матеріли справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 25.07.2019 №UA205110/2019/000900/2, у ньому зазначено лише про неможливість застосування другого-п'ятого методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п'ятим. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем суду не надано.
Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв'язку зі спрацюванням ризиків АСАУР «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN кодами: НОМЕР_1, валюта - EUR, вартість - 3790,00». Документи, які б підтверджували цю вартість, відповідач суду не надав.
При цьому, слід зазначити, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Отже, підстави вважати, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 25.07.2019 №UA205110/2019/000900/2 є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України відсутні.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Суд також зазначає, що неподання декларантом усіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості за ціною 3790 Євро.
На думку суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу.
Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 3790,00 Євро внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом. Виявлені митним органом у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжності жодним чином не вливають на числові значення складових митної вартості товарів.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом в розмірі 3790,00 Євро, суд дійшов висновку, що рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 25.07.2019 №UA205110/2019/000900/2 та як наслідок картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205110/2019/99894 є необґрунтованими та безпідставними, а тому, виходячи із наданих статтею 245 КАС України повноважень, їх необхідно визнати протиправними та скасувати.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Як визначено частинами першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 при зверненні до суду сплатила судовий збір в загальній сумі 1536,80 грн., що підтверджується квитанціями № 0.0.1487056796.1 від 08.10.2019 та № 0.0.1509079520.1 від 30.10.2019 (а.с. 2, 42а).
Відтак на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 1536,80 грн.
Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правову допомогу, в сумі 5000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання правничої допомоги від 03.10.2019 №20/19, квитанції до прибуткового касового ордера №20 від 03.10.2019) позивач сплатив на рахунок адвоката Деркача Д.В. 2500,00 грн. на оплату правової допомоги, яка відповідно до орієнтовного розрахунку витрат за даним позовом складається з: підготовкою та подачею позовної заяви до суду - 4000,00 грн. та представництвом в суді першої інстанції - 1000,00 грн.
Представник відповідача у клопотанні про зменшення витрат на оплату правової допомоги адвоката (а.с.107-108) зазначає, що в попередньому розрахунку витрат немає чіткого посилання та справу та договір, та під час вивчення даного документа було встановлено, що загальна сума орієнтованих витрат становить 5768,40 грн., при цьому оплата позивачем згідно касового ордеру №20 від 03.10.2019 становить 2500,00 грн.
З метою забезпечення балансу між правами позивача та інтересами відповідача просить зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правовою допомогою адвоката, суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності, судові засідання у даній справі не проводились, при цьому, позивачем не надано доказів про оплату послуг адвоката в загальній сумі 5000,00 грн., як це зазначено у попередньому (орієнтовному) розрахунку витрат за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці, а тому, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 2500,00 грн. Відтак, решту витрат повинен понести позивач.
Керуючись статтями 2, 72-77, 134, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA205110/2019/000900/2 від 25.07.2019;
Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205110/2019/99894.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС (44350, Волинська обл., Любомльський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 39472698) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС (44350, Волинська обл., Любомльський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 39472698) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) витрати на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський