04 січня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3038/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування пункту 8 протокольного рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 01 березня 2019 року №28 щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”; зобов'язання прийняти рішення про призначення й виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності у порядку, встановленому чинним законодавством України.
В обґрунтування позову вказав, що 30 березня 2018 року йому була встановлена II група інвалідності внаслідок захворювання, отриманого при виконанні обов'язків військової служби в Чехії. На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року у справі №803/1052/18 ІНФОРМАЦІЯ_1 склав та направив Міністерству оборони України висновок щодо можливості призначення й виплати одноразової грошової допомоги в порядку і розмірах, визначених Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975). Протокольним рішенням від 01 березня 2019 року №28 Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, старшому лейтенанту в запасі ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні й виплаті одноразової грошової допомоги з посиланням на пункт 6 статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та підпункт 3 пункту 6 Порядку №975 тих підстав, що інвалідність встановлено понад тримісячний термін з дня звільнення з військової служби. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідач помилково відніс його військову службу до строкової служби, не зваживши на наявність у нього офіцерського військового звання. На думку ОСОБА_1 , він належить до категорії осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, а не до категорії військовослужбовців строкової служби, що має значення для правильного визначення підстав та розміру виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою від 05 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - третя особа, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - а.с.1-1а.
Відповідач у відзиві на позов його вимоги заперечив (а.с.57-59). В обґрунтування цієї позиції вказав, що 29 березня 2018 року під час первинного огляду медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) позивача визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (Чехія). Військові дії на території Чехословаччини відбувалися в період з 21 серпня по 11 вересня 1968 року; зі строкової військової служби ОСОБА_1 було звільнено 17 грудня 1970 року, відтак очевидним є той факт, що захворювання набуте ним саме під час перебування на строковій військовій службі та ніяким чином не пов'язане зі вступом в подальшому на інший вид військової служби та присвоєння йому офіцерського звання.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (в редакції, що діяла на дату встановлення інвалідності - 29 березня 2018 року) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві. Аналогічна норма міститься у підпункті 3 пункту 6 Порядку №975. Відповідач вважає, що право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 вказаного Закону у ОСОБА_1 відсутнє, оскільки інвалідність вперше встановлена 29 березня 2018 року, більше ніж через 48 років після звільнення зі строкової військової служби (17 грудня 1970 року).
Відтак, з наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
У письмовому поясненні представник третьої особи вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні (а.с.36-37). Вказав, що відповідно до Порядку №975 обласний військовий комісаріат як уповноважений орган оформляє та надсилає документи для прийняття рішення про виплату одноразової допомоги. Рішення про можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги приймає комісія з питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, яка знаходиться в Департаменті фінансів Міністерства оборони України. ІНФОРМАЦІЯ_2 та підпорядкованим Камінь-Каширським районним військовим комісаріатом (далі - Камінь-Каширський РВК) заява ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності разом із підтверджуючими документами була скерована на розгляд компетентної комісії Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття рішення. За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, було прийняте протокольне рішення від 01 березня 2019 року, пунктом 8 якого позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з відсутністю у заявника належних і достатніх правових підстав для призначення й виплати одноразової грошової допомоги. Про прийняте рішення заявник був повідомлений встановленим порядком засобами поштового зв'язку.
З наведених підстав представник третьої особи вважає, що жодних протиправних дій чи бездіяльності за результатами розгляду вищезгаданої заяви ОСОБА_1 та підпорядкованим Камінь-Каширським РВК не вчинялось.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 у період з 11 листопада 1968 року по 17 грудня 1970 року проходив військову службу в Збройних Силах Союзу РСР на посадах рядового і сержантського складу, про що свідчать відомості військового квитка НОМЕР_1 (а.с.24-25). З довідки Камінь-Каширського РВК від 08 січня 2019 року №3 слідує, що ОСОБА_1 з 01 грудня 1968 року по 17 грудня 1970 року брав участь в бойових діях на території Чехословацької Соціалістичної Республіки (а.с.48).
Відповідно до висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 21 липня 2016 року №1875/Ж у 1968 році під час проходження військової служби у Чехословаччині позивач отримав осколкові поранення голови, обох верхніх кінцівок (записано зі слів ОСОБА_1 ); рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних поранень, що могли бути спричиненні під час проходження військової служби у 1968 році (а.с.49-50). Згідно з копією витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол від 06 березня 2018 року №630), захворювання молодшого сержанта у відставці ОСОБА_1 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.53).
З 29 березня 2018 року обласною МСЕК Волинського обласного бюро медико-соціальної експертизи за результатами первинного огляду ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності довічно внаслідок захворювання, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби (Чехія), що підтверджується копією довідки серії 12 ААА № 758782 від 30 березня 2018 року (а.с.27).
20 грудня 2018 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням ІІ групи інвалідності, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії (а.с.40).
Як слідує із пункту 8 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 01 березня 2019 року №28, розглянувши подані документи, Комісія дійшла висновку про відмову в призначені одноразової грошової допомоги громадянину ОСОБА_1 , якого 17 грудня 1970 року звільнено зі строкової військової служби та 29 березня 2018 року під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія 12ААА № 758782 від 29 березня 2018 року). Вказано, що ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а також підпунктом 3 пункту 6 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим зі строкової служби, якщо інвалідність настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби. Заявнику інвалідність встановлено понад тримісячний термін (а.с.29).
Листом від 26 березня 2019 року ВСЗ/434 (а.с.28) Волинський ОВК повідомив ОСОБА_1 , що Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, 01 березня 2019 року прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги та надіслано (протокол №28).
Позивач не погоджується із рішенням про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення ІІ групи інвалідності, що стало підставою для його звернення із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу” (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №2011-ХІІ дія даного Закону поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ України, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Порядок №975).
Пунктом 3 Порядку №975 (в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги) передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Матеріалами справи підтверджено, що за результатами первинного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з 29 березня 2018 року (довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №758782 від 30 березня 2018 року - а.с.27). Отже, станом на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права на отримання грошової допомоги є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, а саме станом на 29 березня 2018 року.
Частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пунктів 4 - 6 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:
- встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
- встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
- встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Важливою умовою для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону №2011-XII є розуміння видів військової служби, визначених Законом №2232-ХІІ.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Згідно з частиною шостою статті 2 Закону №2232-ХІІ існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.
В контексті спірних правовідносин саме частина шоста статті 16 Закону №2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема: особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби; визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби; відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.
Аналогічне правило закріплено у підпункті 3 пункту 6 Порядку №975, зокрема, військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Системний аналіз наведених правових норм (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
З копії довідки Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 04 травня 2006 року, наявної в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в військовій частині № НОМЕР_2 (з 01 грудня 1968 року військова частина № НОМЕР_3 ) в період з 14 листопада 1968 року по 17 грудня 1970 року на посаді командира відділення в військовому званні “молодший сержант”; з 01 грудня 1968 року дана військова частина дислокувалась на території Чехословаччини (Червена-Вода) (а.с.52). Відповідно до довідки Камінь-Каширського РВК від 08 січня 2019 року №3 з 01 грудня 1968 року по 17 грудня 1970 року ОСОБА_1 брав участь в бойових діях на території Чехословаччини (а.с.48).
Відтак, на думку суду, захворювання, пов'язані з проходженням військової служби, набуті ОСОБА_1 внаслідок поранення, що мали місце в період проходження ним строкової військової служби.
З моменту звільнення ОСОБА_1 зі строкової військової служби минуло майже 48 років, відтак право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ у позивача відсутнє.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2019 року в справі №816/1458/18, від 15 квітня 2019 року в справі №2540/2558/18, від 26 червня 2019 року №750/5074/17, від 25 квітня 2019 року в справі №806/2508/18, від 25 квітня 2019 року в справі №806/2192/18.
У цих постановах Верховний Суд вказав, що до моменту набрання чинності Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII) право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби. Проте з 01 січня 2017 року, після набрання чинності Законом №1774-VIII, для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги.
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, статтею 16 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на час настання інвалідності позивача - 29 березня 2018 року) не передбачено можливість отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.
Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що відповідачем помилково віднесено позивача до військовослужбовців строкової військової служби, а не до осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, з огляду на таке.
Військові звання “молодший лейтенант”, “лейтенант” та “старший лейтенант” позивачу присвоєно у 1980, 1983 та 1987 роках відповідно.
Частиною п'ятою статті 11 Закону №2232-ХІ встановлено, що громадянам України, які мають освітній ступінь вищої освіти не нижче бакалавра, пройшли повний курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу, склали встановлені іспити та атестовані до офіцерського складу, присвоюється відповідне первинне військове звання офіцера запасу. У разі потреби вони за наказом Міністра оборони України підлягають призову для проходження військової служби осіб офіцерського складу.
Військова служба за призовом осіб офіцерського складу - це окремий вид військової служби, що регулюється Законом №2232-ХІІ, Указом Президента України від 10 грудня 2008 року “Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України”, наказом Міністерства оборони України від 10 квітня 2009 року №170 “Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України”.
Порядок призову і проходження військової служби за призовом осіб офіцерського складу встановлений наказом Міністерства оборони України від 10 квітня 2009 року №170 “Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України”. Розділом X зазначеної Інструкції визначено особливості проходження військової служби за призовом осіб офіцерського складу. Так пунктом 10.1 розділу X встановлено, що громадяни України віком до 43 років, які пройшли повний курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу, склали встановлені іспити, мають вищу освіту за освітнім ступенем не нижче бакалавра та яким присвоєно відповідне первинне військове звання офіцера запасу, відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” у разі потреби наказом Міністра оборони України підлягають призову на військову службу за призовом осіб офіцерського складу. Строк військової служби для осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, становить до 18 місяців.
Військову службу за призовом осіб офіцерського складу у період з 01 грудня 1968 року по 17 грудня 1970 року позивач не міг проходити (з огляду на присвоєння йому первинного офіцерського звання лише у 1980 році). Відомості про продовження позивачем військової служби після 17 грудня 1970 року ні військовий квиток, ні інші матеріали справи не містять. З військового обліку ОСОБА_1 знятий Камінь-Каширським РВК 05 січня 2001 року (а.с.25 зворот).
Згідно із частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Рішення відповідача, що є предметом спору, перевірялося судом на відповідність критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України.
Аналіз матеріалів справи підтверджує, що відповідач при ухваленні спірного рішення діяв згідно з приписами частини другої статті 2 КАС України: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем правомірності прийнятого рішення та відсутність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя Ж.В. Каленюк