03 січня 2020 року
м. Харків
Справа № 639/725/18
Провадження № 22-ц/818/22/20
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Хорошевський О.М.
суддів Кіся П.В., Яцини В.Б.,
секретаря Брулевича В.В.,
Учасники справи :
Позивач: ОСОБА_1
Відповідач: Інститут тваринництва Національної академії аграрних наук України,
Відповідача: Державне підприємство Міністерства оборони України «Харківська контора матеріально-технічного забезпечення»,
Третя особа: Тимчасово виконуючий обов'язки директора Державного підприємства Міністерства оборони України «Харківська контора матеріально-технічного забезпечення» Роща Олександр Володимирович
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові
апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Харківська контора матеріально-технічного забезпечення» на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 вересня 2019 року, ухвалене суддею Баркова Н.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Харківська контора матеріально-технічного забезпечення», третя особа: ТВО директора Державного підприємства Міністерства оборони України «Харківська контора матеріально-технічного забезпечення» Роща Олександр Володимирович про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, компенсації, середнього заробітку та моральної шкоди,
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який в подальшому неодноразово уточнювала, в останній редакції просила суд скасувати наказ №3 (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) Державного підприємства Міністерства оборони України - Харківська контора матеріально-технічного забезпечення про звільнення 02.01.2018 року її за прогули без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України; поновити її на посаді заступника головного бухгалтера Державного підприємства Міністерства оборони України - Харківська контора матеріально-технічного забезпечення); стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України - Харківська контора матеріально-технічного забезпечення на її користь заробітну плату у сумі 2 023,78 грн., компенсацію за невикористані відпустки у сумі 17 728,92 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.01.2018 року по день ухвалення судового рішення, нараховану виплату по листку непрацездатності 1 344,70 грн., моральну шкоду у сумі 5 000,00 грн. та стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України - Харківська контора матеріально-технічного забезпечення на її користь судові витрати по справі: витрати на правову допомогу у сумі 6 500,00 грн.
Позов мотивований тим, що 18.01.2018 року вона отримала від ДП МОУ ХКМТЗ лист з повідомленням, що на підставі Акту про відсутність на робочому місці, державне підприємство Міністерства оборони України Харківська контора матеріально-технічного забезпечення повідомляє позивача про те, що наказом ТВО директора ДП МОУ ХКМТЗ (наказ №3 від 02.01.2018 року) її було звільнено за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин.
Позивач зазначає, що з наказом її не ознайомлювали, трудову книжку та розрахунок не проводили, із звільненням вона не згодна.
Разом з тим, позивач вказує, що з наказом вона ознайомилась лише 02.04.2018 року коли її представник адвокат Петренко О.В. отримала в суді відзив відповідача, у додатках до якого містився наказ №3 (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) Державного підприємства Міністерства оборони України - Харківська контора матеріально-технічного забезпечення про звільнення 02.01.2018 року ОСОБА_1 за прогули без поважних причин за п.4 ст. 40 КЗпП України.
Також, ДП МОУ ХКМТЗ надало до суду акт №2.1. «Про відсутність на роботі працівника 02.01.2018 року ОСОБА_1 » із змісту якого вбачається, що комісія, в наступному складі, голови комісії: головний бухгалтер ОСОБА_6, членів комісії начальник АГВ ОСОБА_10, комірник ОСОБА_3 та інженер по ОП ОСОБА_4 виявила відсутність на роботі 02.01.2018 року з 9.00 по 12.30 години та з 13.00 до 17.30 години наступного працівника ДП МОУ ХКМТЗ - заступника головного бухгалтера ОСОБА_1 Позивач вказує, що їй не зрозуміло і жодних доказів не надано на якій підставі було створено комісію у вищезазначеному складі і чому наведений акт був затверджений ТВО директора ДП МОУ ХКМТЗ ОСОБА_11. У наведеному акті відсутні дата та час складання. Якщо робочий час працівників з 09 год. до 17.30 год., то яким чином вони могли зафіксувати відсутність ОСОБА_1 саме з 9-17.30 год. на її робочому місці.
У наступному акті №2.2. «Про підтвердження факту прогулу 02.01.2018 року працівника ДП МОУ ХКМТЗ ОСОБА_1 » також відсутні підстави для створення такої комісії, яка визнала факт відсутності на роботі 02.01.2018 року з 9.00 год. по 12.30 години та з 13.00 до 17.30 години працівника ДП МОУ ХКМТЗ - заступника головного бухгалтера ОСОБА_1 прогулом. У висновку комісія пропонує працівника ДП МОУ ХКМТЗ - заступника головного бухгалтера ОСОБА_1 звільнити за прогул в порядку, передбаченому п. 4 ст. 40 КЗпП України. Наведений акт затверджений ТВО директора ДП МОУ ХКМТЗ ОСОБА_11.Однак в акті також відсутні дата та час складання, а також докази повноважень комісії визнавати факти та здійснювати висновки щодо застосування дисциплінарних стягнень до ОСОБА_1 .
Також у позивача є сумніви щодо акту №2.4. «Про відмову ОСОБА_1 в ознайомлення від 03.01.2018 року», який знову ж складено комісію у складі - головного бухгалтеру ОСОБА_6 , членів комісії начальника АГВ ОСОБА_10, комірника ОСОБА_3 та інженера по ОП ОСОБА_4 , яка зафіксувала відмову ОСОБА_1 від надання пояснень щодо причини прогулу на роботі 02.01.2018 року та відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з Актом №2.1. та з Актом №2.2. Чинним законодавством передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (ст. 149 КЗпП України).
Всупереч наведеного, керівник - ТВО директора ДП МОУ ХКМТХ ОСОБА_11 не звертався, будь-яких пояснень не просив надати. Позивач також зазначає, що незаконність її звільнення вбачається з листа Головного Управління Держпраці у Харківській області від 21.03.2018 року. В наведеному листі підкреслено, що створення таких актів адміністрацією підприємства унеможливлює факт зажадання від неї пояснень при відсутності позивача на роботі 02.01.2018 року. Крім того, Головним Управлінням Держпраці у Харківській області встановлено порушення ч. 4 ст. 149 КЗпП України, оскільки адміністрацією підприємства позивача не ознайомлено під підпис з наказом про її звільнення №3 від 02.01.2018 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Порушення також є стосовно повідомлення про нарахування та виплати сум при звільненні, строків їх виплати та повідомлення про отримання трудової книжки, тощо. Позивач вказує, що компенсація за невикористані відпустки, виходячи з даних, наданих відповідачем «Особовій рахункові відомості» становить: за 2013-2014 становить за 31 календарний день 4163,61 грн.; за 2014-2015 становить за 31 календарний день 4163,61 грн.; за 2015 -2016 становить за 31 календарний день 4163,61 грн.; за 2016-2017 становить за 31 календарний день 4163,61 грн.; за 2017-2018 становить за 8 календарних днів 1074,48 грн. У загальній сумі 17 728,92 грн. Заробітна плата за грудень 2017 року за 13 робочих днів становить 2 023,78 грн., а також нарахована виплата по листку непрацездатності 1 344,70 грн. Середній заробіток позивачем розраховано за час затримки розрахунку за період з 02.01.2018 р. по день ухвалення рішення (у письмових поясненнях т.2 а.с.15-18 - до 18.09.2019 р.) за 427 днів, при цьому позивачем при розрахунок береться заробітна плата за жовтень та листопад 2017 р., оскільки в грудні 2017 року позивач не згодна з кількістю робочих днів, зазначених в табелі робочого часу. Отже за розрахунками позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 196,86 грн.х427 днів=84059,22 грн.
Крім того позивач вказує, що дуже страждає через неправомірні дії з боку відповідача щодо незаконного її звільнення, оскільки не мала можливості працевлаштуватися до часу отримання трудової книжки у відповідача, що викликало глибокі душевні страждання, а також фізичне недомагання.
Тому просить суд стягнути компенсацію моральної шкоди у сумі 5 000,00 грн., яка полягає у моральних стражданнях від незаконного звільнення, у не проведенні розрахунків з нею, не видачі своєчасно трудової книжки, в результаті чого позивач не змогла нормалізувати свої життєві зв'язки та працевлаштуватись на іншу роботу, оскільки згідно КЗпП України при прийомі на роботу необхідно надати трудову книжку. Компенсацію моральної шкоди позивач оцінює з урахуванням тривалості моральних страждань у мінімальному розмірі - 5 000,00 грн. З метою захисту своїх прав та інтересів позивач була змушена звернутися до адвоката Петренко О.В., з яким укладено відповідний договір про надання правової допомоги. За отримання такої допомоги (консультації, складання позовної заяви, авансування за участь в судових засіданнях) вона сплатила грошові кошти, які також просить стягнути з відповідача в розмірі 6500 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 23 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано наказ (розпорядження) №3 про припинення трудового договору(контракту) Державного підприємства Міністерства оборони України «Харківська контора матеріально-технічного забезпечення» про звільнення 02.01.2018 року ОСОБА_1 з посади заступника головного бухгалтера за прогули без поважних причин за п.4 ст. 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника головного бухгалтера Державного підприємства Міністерства оборони України «Харківська контора матеріально-технічного забезпечення».
Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України «Харківська контора матеріально-технічного забезпечення» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.01.2018 року по 23.09.2019 року в сумі 75353 (сімдесят п'ять тисяч триста п'ятдесят три) гривні 20 копійок.
Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України «Харківська контора матеріально-технічного забезпечення» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.
У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника головного бухгалтера Державного підприємства Міністерства оборони України «Харківська контора матеріально-технічного забезпечення».
Вирішено питання щодо судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виходячи із встановлених обставин незаконного звільнення позивача, через порушення підприємством процедури прийняття оскаржуваного наказу про звільнення, відсутність пояснень позивача щодо причин її відсутності на роботі, відсутність належних доказів факту прогулу з огляду на неналежне ведення обліку робочого часу на підприємстві, а також враховуючі надані позивачем докази її звернення до лікаря з приводу поганого самопочуття 02.02.2018 року у день звільнення, є підстави для часткового задоволення позовних вимог позивача щодо скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, відшкодування моральної шкоди, яка полягала у необхідності вжиття позивачем зусиль щодо налагодження свого життя після звільнення а також відновлення соціальних зв'язків та місця роботи, проте з урахуванням перенесених моральних страждань, обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції Державне підприємство Міністерства оборони України «Харківська контора матеріально-технічного забезпечення» звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим.
Так, для розірвання трудового договору із працівником з ініціативи роботодавця достатньо прогулу трьох годин робочого часу протягом одного робочого дня без поважних причин. Позивач 02.01.2018 була відсутня на робочому місці з 09.00 до 12.30 та 13.00 до 17.30 години. Даний факт зафіксовано комісією у складі працівників підприємства та відображено в акті № 2.1 від 02.01.2018 про відсутність на роботі працівника ДП МОУ ХКМТЗ ОСОБА_1 03.01.2018 позивачка з'явившись на підприємстві для спілкування із керівництвом відмовилася, однак дізнавшись про складання акту відмовилася відмовилась від надання пояснень та ознайомлення з актом, після чого покинула робоче місце. Таким чином, позивачка була відсутня на роботі протягом 8 годин 02.01.2018 без поважних причин, та відмовилася надавати будь-які пояснення з цього приводу, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП є підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
Документального підтвердження законності (поважності причин) відсутності на робочому місці у період з 02.01.2018 по 05.01.2018 Позивачкою не надано.
Щодо довідки наданої до суду про те, що Позивач 02.01.2018 була на прийомі у лікаря. Вказаний факт не підтверджує факту погіршення стану здоров'я Позивача та неможливості останньої вийти на роботу.
Враховуючи той факт, що незаконність розірвання трудового договору із Позивачем на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП не доведено оскільки є повністю законним, то зазначена частина рішення суду є повністю не обгрунтованим і винесено в результаті неправильного застосування норм матеріального права та оцінки наданих сторонами доказів.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судовим розглядом встановлено, що 02.09.2013 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду заступника головного бухгалтера з 02.09.2013 року з оплатою праці згідно зі штатним розписом, що підтверджується наказом директора ДП МОУ Харківської контори матеріально-технічного забезпечення №60 ОСОБА_8 (т.1 а.с.64).
Відповідно до копії листків непрацездатності з 07.11.2017 року по 13.11.2017 року (стати до роботи 14.11.2017 року) та з 20.12.2017 року по 29.12.2017 року (стати до роботи 30.12.2017 року) позивач ОСОБА_1 перебувала на лікарняному (т.1, а.с.6-7, 22-23).
Відповідно до копії довідки Лікувально-консультаційного центру «Здоров'я» від 02.01.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 02.01.2018 року звернулася за допомогою, у зв'язку з поганим самопочуттям (гіпертонічний криз) та їй була надана медична допомога (т.1, а.с.82).
На підставі доповідних записки головного бухгалтера ДП МОУ ХКМТЗ ОСОБА_6 без дати їх складання (т.1 а.с.55-56) комісією, до складу якої входили головний бухгалтер ДП МОУ ХКМТЗ ОСОБА_6 (голова комісії), начальник АГВ ДП МОУ ХКМТЗ ОСОБА_10 (член комісії), комірник ОСОБА_3 (член комісії), інженер по ОП ДП МОУ ХКМТЗ ОСОБА_4 (член комісії) та задокументовано в акті № 2.1 від 02.01.2018 року відсутність на роботі працівника ДП МОУ ХКМТЗ гр. ОСОБА_1 02.01.2018 року з 09:00 до 12:30 години та з 13:00 до 17:30 години (акт №2.1. - т.1 а.с.59). Також зазначеною вище комісією складено акт №2.2 про підтвердження факту прогулу 02.01.2018 року працівника ДП МОУ ХКМТЗ гр. ОСОБА_1 (т.1 а.с.58) і акт №2.4 від 03.01.2018 року про відмову ОСОБА_1 в ознайомленні з актами і наданні пояснень (т.1 а.с.57).В результаті наказом №3 (розпорядженням) крівника підприємства ОСОБА_11 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнена 02.01.2018 року з посади заступника головного бухгалтера за прогули без поважних причин за п.4 ст. 40 КЗпПУ (підстави звільнення Акт №2.1 та Акт №2.2), дата видачі наказу відсутня (т.1 а.с.60).
Згідно з повідомленням т.в.о. директора ДП МОУ ХКМТЗ ОСОБА_13 від 15.01.2018 року на підставі акту про відсутність на робочому місці, ДП МОУ ХКМТЗ повідомляє, що ОСОБА_1 наказом №3 від 02.01.2018 оку було звільнено за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин. Запропоновано прибути, ознайомитися з наказом та зробити відмітку в наказі про ознайомлення (том №1, а.с.12, 21).
Звернення ОСОБА_1 розглянуті Головним управлінням Держпраці у Харківській області, яке листом від 21.03.2018 року повідомляє про результати такого звернення. Зокрем, в даному листі надана оцінка акту №2.1 від 02.01.2018 р. про відсутність на роботі 02.012018 р. працівника ДП МОУ ХКМТЗ ОСОБА_1 », акту №2.2 від 02.01.2018 року про підтвердження факту прогулу 02.01.2018 року працівника ДП МОУ ХКМТЗ ОСОБА_1 », Акту №2.3 від 02.01.2018 року про відмову ОСОБА_1 в ознайомленні від 02.01.2018 року з актом №2.1 та актом №2.2 , акту №2.4 від 03.01.2018 року про відмову ОСОБА_1 в ознайомленні від 03.01.2018 року» і зроблено висновок про те, що створення вказаних документів унеможливлює факт зажадання від ОСОБА_1 пояснень про відсутність на роботі 02.01.2018 року. Також зазначено про встановлення порушення ч. 4 ст. 149 КЗпІІ України адміністрацією підприємства, яка не ознайомила ОСОБА_1 під підпис з наказом про її звільнення №3 від 02.01.2018 року за п.4 ст. 40 КЗпП України (т.1, а.с.79-81).
Крім того, з відповіді Головного управління Держпраці у Харківській області від 14.06.2018 року, наданої на адвокатський запит від 07.06.2018 року повідомлено, що за зверненням ОСОБА_1 у березні 2018 року Головним управлінням Держпраці у Харківській області проведено захід державного контролю у формі інспекційного відвідування щодо можливого порушення законодавства про працю адміністрацією Державного підприємства Міністерства оборони України - Харківська контора матеріально технічного забезпечення. За результатами проведеного інспекційного відвідування ДП МОУ ХКМТЗ вжито заходи в межах наданих повноважень, а саме: складено акт інспекційного відвідування №ХК0071/286/АВ від 21.03.2018 року; винесено припис про усунення виявлених порушень №ХК0071/286/АВ/П від 26.03.2018 року; на т.в.о. директора Гайворонського М.О. ДП МОУ ХКМТЗ складено протокол №ХК0071/286/АВ/П/ПТ від 26.03.2018 року про адміністративне порушення за ч. 1 ст. 41 КУпАП; винесено постанову про накладання штрафу №ХК0071/286/АВ/П/ІП/ФС від 04.04.2018 року та на ім'я ОСОБА_1 надіслана відповідь (т.1, а.с.146).
З постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 04.04.2018 року, винесеної ГУ Держпраці в Х/о вбачається, що дії МОУ ХКМТЗ особові картки за формою ТП-2 на підприємстві не велися до 2017 року. Відповідно працівники підприємства, в т.ч. ОСОБА_1 , не ознайомлені під підпис із кожним записом, що вноситься до трудової книжки на підставі наказу про призначення на роботу, переведення і звільнення. На ДП МОУ ХКМТЗ не забезпечено достовірний облік виконуваної працівниками роботи, а саме у періоді з 2012 року по листопад 2017 року табелі обліку робочого часу на підприємстві відсутні та на час інспекційного відвідування не надано. Черговість відпусток визначена графіками відпусток на 2016 та 2017 рр., але графіки не погоджено представником трудового колективу і не доведено до відома всіх працівників (том №1, а.с.147-149).
Відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвано власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п.22 постанови від 6 листопада 1992 року (з подальшими змінами) № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно були підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ч.1 ст. 40 КЗпП України.
За абзацом 1 пункту 24 даної постанови ВСУ №9 при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органу днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний працювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш, як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Враховуючи, що на момент звільнення на підприємстві не було правил внутрішнього трудового розпорядку, що є порушенням вимог законодавства про працю тому судова колегія не вбачає можливості з'ясувати який графік роботи який був на підприємстві, з якого часу починався та у який час закінчувався робочий день, які дні були робочі, а які вихідні.
Щодо доводів апеляційної скарги, про те, що відсутність підпису ОСОБА_1 в журналі обліку перебування працівника на роботі підтверджує факт прогулу останньої, судова колегія їх відхиляє, оскільки долучені до матеріалів справи копії двох аркушів, не прошиті, не завірені, відсутній перший реєстровий аркуш журналу обліку із зазначенням дати та номеру реєстрації, тому вони не є належними та допустимими доказами в розумінні положень ст. ст. 77-79 ЦПК України.
Статтею 142 КЗпП передбачено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на підставі типових правил.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.
Середній заробіток визначається відповідно до порядку розрахунку заробітної плати, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (з наступними змінами). Відповідно до зазначеної постанови, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи.
Свого розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу апелянтом не надано.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 09:00 до 12:30 та 13:00 до 17:30 та фіксування вказаного факту комісією то судова колегія зауважує на тому, що Головним управлінням Держпраці у Харківській області встановлено, що акт складений комісією є нетипової форми без дати та номеру, що є порушенням Положення «Про комісію», також через порушення підприємством процедури прийняття оскаржуваного наказу про звільнення, відсутність пояснень позивача щодо причин її відсутності на роботі, відсутність належних доказів факту прогулу з огляду на неналежне ведення обліку робочого часу на підприємстві вважати, що державним підприємством дотримано передбачену законом процедуру звільнення у суду не має.
Таким чином судом першої було правильно встановлено, що при звільненні позивача відповідачем не дотримано передбаченого законом порядку, що призвело до порушення трудових прав ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають та зводяться до переоцінки доказів.
Частиною першою статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389,390, 391 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Харківська контора матеріально-технічного забезпечення» залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.М. Хорошевський
Судді П.В. Кісь
В.Б. Яцина
повний текст постанови
складено 03 січня 2020 року