Справа № 338/55/16-ц
Провадження № 22-ц/4808/2/19
Головуючий у 1 інстанції Битківський Л.М.
Суддя-доповідач Фединяк
26 грудня 2019 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)
суддів: Василишин Л.В., Девляшевського В.А.
секретаря Капущак С.В.
з участю ОСОБА_1
представника ТОВ «Порше Мобіліті» Климковича Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду від 13 грудня 2017 року ухвалене у складі судді Битківського Л.М.,
У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» звернулось в суду з указаним позовом і з врахуванням збільшених позовних вимог зазначало, що 06 лютого 2012 року між товариством та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №500006737 відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 228368,31 грн, що на дату укладення договору було еквівалентно 27890,61 доларів США, строком на 60 місяців з процентною ставкою 9,90% для придбання автомобіля марки «VW», модель «Passat B7», кузов № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1968 куб.см, 2012 року випуску, а відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачеві кредит у повному обсязі та сплатити проценти за використання кредитом, а також інші платежі відповідно до умов договору. З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань, 10 лютого 2012 року між сторонами укладено договір застави транспортного засобу № 50006737, за яким відповідач передав у заставу автомобіля марки «VW», модель «Passat B7», кузов № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1968 куб.см, 2012 року випуску, з заставною вартістю у розмірі 304491,09 грн. Відповідно до додаткової угоди № 1 до кредитного договору відповідач додатково отримав кредитні кошти у розмірі 85977,43 грн, що еквівалентно 6321,87 доларів США, на оплату страхових платежів. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 неналежно виконує умову кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 13.11.2017 року складала 727689,19 грн, та яку відповідач, незважаючи на вимоги позивача, не погашає, позивач просив в рахунок погашення боргу звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки «VW», модель «Passat B7», кузов № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1968 куб.см, 2012 року випуску, що належить на праві власності ОСОБА_1 , який є предметом застави за кредитним договором від 06.12.2012 року №500006737, шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів.
Рішенням Богородчанського районного суду від 13 грудня 2017 року позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» за кредитним договором №50006737 від 06.12.2012 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 у розмірі 568860,31 грн, яка складається з: 54069,16 грн - суми простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів; 364968,86 грн - суми заборгованості за кредитом; 71661,64 грн - суми заборгованості за процентами, 53693,46 грн - загальної суми штрафів за порушення відповідачем своїх зобов'язань, 5406,92 грн. - пені, 3603,54 грн. - суми, що складає три проценти річних через прострочення платежів, 15456,73 грн. - суми інфляційних втрат, звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки «VW», модель «Passat B7», кузов № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1968 куб.см, 2012 року випуску, що належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» , встановивши його початкову вартість на рівні 304491,09 грн. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову в задоволені позову, вказуючи на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, дав неправильну оцінку поданим доказам, допустив порушення норм матеріального і процесуального права й ухвалив незаконне рішення. На думку апелянта, суд не врахував того, що між сторонами існує спір про право, тому звернути стягнення на предмет застави за вимогою, котра не є безспірною неможливо. Вказує, що сума заборгованості згідно висновку судової експертизи не відповідає розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті». Апелянтом частково погашалась заборгованість під час розгляду справи, зокрема сплачена сума у розмірі 85936 грн 10 коп. Крім того, йому не надсилались вимоги у зв'язку з настанням обставин, визначених ст. 611 ЦК України про погашення простроченої заборгованості за кредитом.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити цю скаргу.
Представник Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» апеляційну скаргу не визнав, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання відповідача перед ТзОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором № 50006737 від 06.12.2012 року забезпечено договором застави № 50006737 від 10.12.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Угрин Л.А. і зареєстрованого в реєстрі за № 2830 не виконане. За умовами вказаного договору ОСОБА_1 надав в заставу автомобіль марки «VW», модель «Passat B7», кузов № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1968 куб.см, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_2 . Заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №50006737 від 06.12.2012 року, який забезпечений заставою транспортного засобу, без урахування зобов'язань за Додатковою угодою №1 від 26.08.2014року, яка заставою не забезпечена, становить 568860,31 грн і складається з: 54069,16 грн - суми простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів; 364968,86 грн - суми заборгованості за кредитом; 71661,64 грн - суми заборгованості за процентами, 53693,46 грн - загальної суми штрафів за порушення відповідачем своїх зобов'язань, 5406,92 грн - пені, 3603,54 грн - суми, що складає три проценти річних через прострочення платежів, 15456,73 грн - суми інфляційних втрат. Згідно з положеннями статті 25 цього Закону в разі звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження початкова ціна рухомого майна, з якої починаються торги, встановлюється рішенням суду. Вирішуючи питання початкової ціни предмета застави, суд виходить з того, що вартість предмета застави встановлена в самому договорі застави, а саме в п.1.1 і становить 304491,09 грн.
Проте з таким висновком повністю погодитись не можна, так як суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, які є недоведеними, та неправильно застосував норми матеріального права.
Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Застава є способом забезпечення зобов'язань. У силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК Українита стаття 1 Закону України «Про заставу»).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Згідно з ч.1 ст.589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частини перша, друга статті 590 ЦК України).
Судом встановлено, що 06 лютого 2012 року між товариством та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №500006737, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 228368,31 грн., що на дату укладення договору було еквівалентно 27890,61 доларів США, строком на 60 місяців з процентною ставкою 9,90% для придбання автомобіля марки «VW», модель «Passat B7», кузов № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1968 куб.см, 2012 року випуску, а відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачеві кредит у повному обсязі та сплатити проценти за використання кредиту, а також інші платежі відповідно до умов договору. Відповідно до додаткової угоди № 1 до кредитного договору він додатково отримав кредитні кошти у розмірі 85977,43 грн., що еквівалентно 6321,87 доларів США, на оплату страхових платежів.
10 лютого 2012 року між сторонами укладено договір застави транспортного засобу № 50006737, за яким відповідач передав у заставу автомобіль марки «VW», модель «Passat B7», кузов № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1968 куб.см, 2012 року випуску, з заставною станом на 13.11.2017 року складала 727689,19 грн.
Згідно поданого розрахунку станом на 13 листопада 2017 року загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 727689,19 грн. і включає у себе: 54069,16 грн. - сума простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів; 364968,86 грн. - сума заборгованості за кредитом; 71661,64 грн. - сума заборгованості за процентами; 115870,40 грн.- сума заборгованості за Додатковим кредитом та процентами за його користування; 13275 грн. - розмір збитків, завданих позивачу у зв'язку із неналежним виконанням договору; 53693,46 грн. - загальної суми штрафів за порушення відповідачем своїх зобов'язань; 5406,92 грн. - пені за прострочення платежів з повернення кредиту; 8810,16 грн. пені за порушення термінів сплати платежів з повернення Додаткового кредиту, 3603,54 грн. - суми, що складає три проценти річних через прострочення платежів по сплаті кредиту 3899,67 грн. - суми, що складає три проценти річних через прострочення платежів по сплаті Додаткового кредиту; 15456,73 грн. - суми інфляційних втрат через невиконання відповідачем грошових зобов'язань за кредитом, 16973,65 грн. - суми інфляційних втрат через невиконання відповідачем грошових зобов'язань за кредитом.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК Українивиконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено Законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Частиною першою статті 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Статтею 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (стаття 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).
Також установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» як позивач не виконав вимоги, передбачені статтею 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», до початку процедури звернення стягнення не зареєстрував в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження, та не надав витягу з державного реєстру обтяжень на підтвердження наявності чи відсутності інших обтяжувачів для перевірки виконання вимог, передбачених статтею 25 зазначеного Закону.
Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №202/29241/13-ц (провадження № 14-114цс18), у якій встановлені подібні обставини справи.
За таких обставин, вирішуючи даний спір та задовольняючи позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував і не звернув уваги, що позивач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, до початку процедури звернення стягнення не зареєстрував у Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження як передбачено статтею 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», до моменту подання позову до суду письмово не повідомив, чи всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно вимог п. п. 1, 3, 4 ч. 1, 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Отже, встановивши, що позивач не виконав вимоги, передбачені статтею 24, Закону N1255-IV та не надав витягу з державного реєстру обтяжень на підтвердження наявності чи відсутності інших обтяжувачів для перевірки виконання вимог, передбачених статтею 25 зазначеного Закону, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (пункт 2 частини 3).
Згідно ч.1,п.п.1,2 ч. 2 ст 141 ЦПК УКраїїни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
2. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», до ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, то понесені відповідачем витрати на судовий збір у розмірі 12006,88 грн за подання апеляційної скарги слід покласти на позивача.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Понесені відповідачем витрати на проведення судово-економічної експертизи у справі не пов'язані з відмовою у задоволенні позову, тому відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляцйний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Богородчанського районного суду від 13 грудня 2017 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про звернення стягнення у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 06.12.2012 року №500006737 у розмірі 727689,19 грн на предмет застави - автомобіль марки «VW», модель «Passat B7», кузов № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1968 куб.см, 2012 року випуску, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів.
Стягнути Товариству з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_1 12006,88 грн (дванадцять тисяч шість гривень 88 коп) судового збору сплаченого при поданні апеляційно скарги.
Товариство з обмеженою відповідальністю " Порше Мобіліті"( місцезнаходження: проспект Павла Тичини, 1В, офіс « В», Україна, 02152, ідентифікаційний код 36422974, п/р НОМЕР_3 , філія « КІБ» ПАТ « Креді», м. Київ, МФО 300379).
ОСОБА_1 ( місце реєстрації: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки фізичної особи платника податків: НОМЕР_4 ).
Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 28 грудня 2019 року.
Судді: В.Д.Фединяк Л.В.Василишин
В.А.Девляшевський