Провадження № 22-ц/803/8681/19 Справа № 173/1672/18 Суддя у 1-й інстанції - Петрюк Т. М. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
17 грудня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
Головуючого - Куценко Т.Р.
суддів: Демченко Е.Л., Макаров М.О.
за участю секретаря - Синенка Є.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою
Прокуратури Дніпропетровської області,
на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області про встановлення факту належності майна та визнання права на прийняття спадщини, -
ОСОБА_1 у липні 2018 року звернувся до суду з позовом до Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області та після уточнення позовних вимог просить встановити факт належності правовстановлюючих документів та визнання права на земельну частку (пай) в порялку спадкування за законом /а.с. 2-3, 64-68/.
В обгрунтувння своїх вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його прабаба ОСОБА_2 , 1918 року народження.
За життя вона склала заповіт від 03 червня 1987 року, який посвідчений секретарем Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, та яким заповіла усе своє майно своєму онукові - ОСОБА_3 , який є батьком позивача.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
01 листопада 2007 року позивач змінив своє прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про зміну прізвища.
За життя прабаба позивача була членом колгоспу "Україна" та мала право на отримання паю, як член КСП.
Відповідно до довідки Управління Держгеокадастру у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області від 02 травня 2018 року на ім'я ОСОБА_6 був виготовлений сертифікат на право на земельну ділянку (пай) площею 7,96 умовних кадастрових гектарів на території Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області серія ДП № 0295162, який зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП "Україна" Верхньодніпровського району Дніпропетровської області № 389 від 25 червня 1997 року. Вказаний сертифікат був отриманий власником, але державний акт на право власності на земельну ділянку не виготовлявся.
Але при внесенні особистих даних про право на земельний пай були допущені помилки в написанні прізвища, ім'я та по батькові спадкодавця.
Позивач посилається на те, що він фактично прийняв спадщину після смерті батька, однак позбавлений можливості оформити своє спадкове право через відсутність правовстановлюючих документів.
Просить встановити факт належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 сертифікату на право на земельну частку (пай) та визнати за ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на земельну частку (пай) площею 7,96 умовних одиниць на території Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 /а.с. 2-3, 64-68/.
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Встановлено факт належності ОСОБА_2 , 1918 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , сертифікату на право на земельну ділянкум серії ДП № 0295162 площею 7,96 умовних кадастрових одиниць, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, зареєстрованій у книзі сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП "Україна" Верхньодніпровського району № 389 від 25 червня 1997 року виданий на ім'я ОСОБА_6 .
Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на земельну частку (пай) площею 7,96 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільскогосподарського виробництва розташованого на території Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті прабаби ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішено питання щодо судових витрат /а.с. 78-81/.
З рішенням суду не погодилася прокуратура Дніпропетровської області, яка подала апеляційну скаргу та просять рішення суду в частині визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті прабаби ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог /а.с. 86-96/.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалами справи 03 червня 1987 року ОСОБА_2 , яка проживала у селі Дидове, Верхньодніпровського району Дніпропетровської області склала заповіт, яким на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким усе своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося , заповіла своєму онуку ОСОБА_3 /а.с.42/.
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть ОСОБА_2 , 1918 року народження померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 83 роки, актовий запис № 7 від 28 січня 2002 року складено Виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області /а.с. 8/.
Після її смерті спадкова справа не заводилася /а.с. 35/.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , про що 24 березня 2006 року Вільногірським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області зроблено актовий запис № 98 /а.с. 45/.
Його син, позивач по справі ОСОБА_1 , 1985 року народження, 02 травня 2018 року звертається до приватного нотаріуса Верхньодніпровського районного нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вказує, що після її смерті залишилося спадкове майно, яке складається з земельної ділянки та просить видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом /а.с. 38 зворіт/.
Згідно довідки начальника відділу у Верхньодніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 02 травня 2018 року, на ім'я ОСОБА_6 був виготовлений сертифікат на право на земельну частку (пай) площею 7, 96 умовних кадастрових гектарів на території Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області серія ДП № 0295162, який зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП "Україна" Верхньодніпровського району за № 389 від 25 червня 1997 року Вказаний сертифікат був отриманий власником, але державний акт на право власності на земельну ділянку не виготовлявся /а.с. 53 зворіт/.
Постановою приватного нотаріуса Верхньодніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Малашова Г.В. від 22 травні 2018 року позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій /а.с. 54 зворіт/.
Відповідно до статті 549 ЦК України, в редакції 1963 року, яка діяла на день смерті спадкодавця, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном, або якщо він подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 , як спадкоємець за заповітом, до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звертався, також з заявою до суду про те, що він фактично прийняв спадщину не звертався.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України (в редакції 2003 року), спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову віл неї.
Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після нього на спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 , претендує його син ОСОБА_1 , позивач по справі, який звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини тільки у травні 2018 року.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що батько позивача ОСОБА_3 , мав право на земельний пай, сертифікат на який отримала ОСОБА_2 .
Також не можна погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що позивач фактично прийняв спадщину після смерті батька, так як ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 Цивільний Кодекс у редакції 2004 року, який діяв на той час, не передбачає поняття фактичне прийняття спадщини.
Щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту належності ОСОБА_2 , 1918 року народження, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , сертифікату на право на земельну частку (пай) площею 7, 96 умовних кадастрових гектарів на території Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області серія ДП № 0295162 то рішення суду в цій частині також підлягає скасуванню, так цей факт не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні.
керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області - задовольнити.
Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2019 року - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту належності майна та визнання права на прийняття спадщини - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л. Демченко
М.О. Макаров