Провадження № 11-кп/803/332/20 Справа № 171/1957/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 січня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючої судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040410000793 від 10.09.2019 року, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2019 року, якою обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, повернуто прокурору, як такий, що не відповідає вимогам ст.291 КПК України,
за участю учасників провадження:
прокурора: ОСОБА_9 ,
обвинувачених: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , в режимі відеоконференції,
захисника: ОСОБА_10 , в режимі відеоконференції.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, прокурор вказує на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Прокурор зазначає, що при складанні обвинувального акту слідчим помилково після формулювання обвинувачення ОСОБА_8 зазначено ОСОБА_7 , що свідчить про технічну помилку, яка може бути усунена шляхом зміни прокурором обвинувачення в суді відповідно до ст.338 КПК України.
Прокурор вказує, що обвинувальний акт повністю відповідає вимогам ст.291 КПК України, зокрема, у ньому зазначене формулювання обвинувачення щодо кожного обвинуваченого, яке сформульовано достатньо детально, а також, правова кваліфікація вчиненого кримінального правопорушення.
Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2019 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040410000793 від 10.09.2019 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, повернуто прокурору, як такий, що не відповідає вимогам ст.291 КПК України.
Своє рішення суд мотивував тим, що в обвинувальному акті відсутні відомості щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 .
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, яка вважала необґрунтованим повернення обвинувального акту та просила задовольнити апеляційну скаргу прокурора, доводи обвинувачених та захисника, які вважали ухвалу суду обґрунтованою, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, встановлений ст. 291 КПК України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.
Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а також, формулювання кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.4ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким затверджується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим уст.291 КПК України.
Разом з цим, ч.1 ст.337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що всупереч п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12019040410000793 не містить відомостей щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , що може бути визначено як порушення право на захист.
Відповідно до ч.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, в рішенні від 25 липня 2000 року у справі «Маттоціа проти Італії»: «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати скрізь призму положення, закріпленого у п.«b» ч.3 ст.6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».
Таким чином, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що деталі обвинувачення у кримінальному процесі мають суттєве значення, а його некоректність розглядається ЄСПЛ, як порушення права на захист.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що обвинувальний акт повністю відповідає вимогам ст.291 КПК України, та зазначені в ухвалі недоліки можуть бути усунені шляхом зміни прокурором обвинувачення в суді відповідно до ст.338 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, враховуючи вищенаведене, обвинувачений повинен бути поінформований у чому він обвинувачується, про що йому повинен бути вручений обвинувальний акт до початку судового розгляду.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в обвинувальному акті відомостей щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність щодо обвинуваченого ОСОБА_8 та необхідність повернення обвинувального акту щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 прокурору, як такий, що не відповідає вимогам ст.291 КПК України, тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2019 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040410000793 від 10.09.2019 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, повернуто прокурору, як такий, що не відповідає вимогам ст.291 КПК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
------------------- ------------------- --------------------
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4