Провадження № 22-ц/803/7128/19 Справа № 200/10881/17 Головуючий у першій інстанції: Женеску Е. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
31 жовтня 2019 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,
при секретарі Догоновій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти "Дніпропетровський обласний ліцей-інтернат фізико-математичного профілю" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з 14.08.1998 року вона працювала у відповідача на посаді заступника директора з навчальної роботи. За весь час роботи на посаді сумлінно виконувала трудові обов'язки, у зв'язку з чим неодноразово нагороджувалась грамотами за сумлінну працю, високий рівень професіоналізму. Наказом від 08.06.2017 року за № 47-к/тр позивач була звільнена з займаної посади відповідно до п.5 ст.40 КЗпП України у зв'язку з нез'явленням на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки тимчасова непрацездатність в період з 23 січня 2017 року по 13 червня 2017 року виникала з приводу різних захворювань, та її нез'явлення на роботі було обумовлене кількома незалежними один від одного випадками тимчасової непрацездатності, за якими листки непрацездатності закривалися. Вказує також, що при звільненні їй не було виплачено компенсацію за всі невикористані дні відпусток. З 2006 по 2014 роки нею не використано 121 день щорічних відпусток, за які з відповідача має бути стягнута компенсація у сумі 20724,88 грн. Вказує також, що відповідач не оплатив останній лікарняний лист серії АДЕ № 122530 з 26 травня 2017 року по 13.06.2017 року, який був направлений йому рекомендованим повідомленням та описом вкладення листом від 27.06.2017 року. Крім того, при звільненні позивачу не виплачено щорічну грошову винагороду у розмірі одного посадового окладу за період 2016-2017 роки відповідно до вимог ч.1 ст.57 Закону України «Про освіту». Вказує також, що при звільненні вона отримала емоційний стрес, який призвів до гіпертонічного кризу та госпіталізації. Позивач 13.06.2017 року прийшла на своє робоче місце після одужання та побачила, що двері її робочого кабінету відкриті, в кабінеті знаходиться директор КЗП «ДОЛІФМП» ОСОБА_3 та інші колеги, які нишпорили по шухлядам робочого столу позивача, виносили у коробках її особисті документи, речі та робочі записи, оригінал її дисертаційної роботи та інші важливі особисті папери. Крім того, директор ОСОБА_3 при врученні їй наказу про звільнення намагався повернути підробний дублікат її трудової книжки. Таке принизливе ставлення з боку директора закладу, образи в її адресу, безпідставне звільнення, втрата відповідачем трудової книжки позивача, неправильне оформлення її дублікату - призвели до моральних страждань, вона вимушена позичати гроші на лікування, змушена прикладати додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір моральної шкоди оцінює в 100000,0 грн. Крім того, за період лікування після перенесеного стресу з 16.06.2017 по 25.06.2017 року нею витрачено 1812,68 грн. на ліки. Тому, уточнивши позовні вимоги 20.02.2018 року, позивач просила визнати незаконним та скасувати наказ №47-к/тр від 08.06.2017 року Комунального закладу освіти "Дніпропетровський обласний ліцей-інтернат фізико-математичного профілю" про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з навчальної роботи у зв'язку з нез'явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з навчальної роботи Комунального закладу освіти "Дніпропетровський обласний ліцей-інтернат фізико-математичного профілю"; стягнути з Комунального закладу освіти "Дніпропетровський обласний ліцей-інтернат фізико-математичного профілю" на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.06.2017 року по 03.07.2017 року у розмірі 28780,50 грн.; стягнути з Комунального закладу освіти "Дніпропетровський обласний ліцей-інтернат фізико-математичного профілю" на користь ОСОБА_1 суму компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки за період 2006 року по 2014 рік у розмірі 20419,96 грн.; зобов'язати Комунальний заклад освіти "Дніпропетровський обласний ліцей-інтернат фізико-математичного профілю" здійснити розрахунок та виплату на користь ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій непрацездатності за лікарняним листом серії АДЕ №122530 (26 травня 2017 року до 13 червня 2017 року); стягнути з Комунального закладу освіти "Дніпропетровський обласний ліцей-інтернат фізико-математичного профілю" на користь ОСОБА_1 компенсацію за заподіяну позивачу моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн.; стягнути з Комунального закладу освіти "Дніпропетровський обласний ліцей-інтернат фізико-математичного профілю" на користь ОСОБА_1 суму щорічної грошової винагороди за період 2016 року по 2017 рік в розмірі одного посадового окладу ОСОБА_1 ; стягнути з відпоівдача на користь ОСОБА_1 суму допомоги на оздоровлення за період 2016 року по 2017 рік у розмірі місячного посадового окладу; стягнути з Комунального закладу освіти "Дніпропетровський обласний ліцей-інтернат фізико-математичного профілю" на користь ОСОБА_1 компенсацію за заподіяну позивачу матеріальну шкоду у розмірі 1812,68 грн.; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та виплати суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2019 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти "Дніпропетровський обласний ліцей-інтернат фізико-математичного профілю" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 була прийнята в Комунальний заклад освіти «Дніпропетровський обласний ліцей-інтернат фізико-математичного профілю» на посаду заступника директора з навчальної роботи з 17 серпня 1998 року, відповідно до наказу №8-к від 14.08.1998 року та наказу відповідача №46-к/тр від 07.06.2017 року «Про внесення змін у наказ про прийняття на роботу» (а.с. 8 т.1).
Як вбачається з наказів №4-к/о від 02.06.2006 року, ОСОБА_1 надана відпустка тривалістю 56 календарних днів (а.с. 187 т.1); №9-к/о від 22.06.2007 року, ОСОБА_1 надана відпустка тривалістю 56 календарних днів (а.с. 185 т.1); №9-к/о від 09.06.2008 року, ОСОБА_1 надана відпустка тривалістю 56 календарних днів (а.с. 180 т.1). Згідно наказу №12-к/о від 12.07.2008 року «Про відкликання з відпустки ОСОБА_1 », позивача було відкликано з відпустки з 16 липня 2008 року до дати фактичного відновлення виконання обов'язків директором ліцею ОСОБА_3 (01.08.2008 року); наказано перенести ОСОБА_1 невикористану частину щорічної основної відпустки за 2007-2008 навчальний рік тривалістю 16 календарних днів на грудень 2008 року (а.с. 183 т.1). Наказом №581-к від 20 серпня 2008 року позивачці нараховано і виплачено компенсацію за невикористану відпустку за період 2007-2008 рік - 23 календарних дні (а.с. 184 т.1); наказом №581-к від 20 серпня 2008 року позивачці нараховано і виплачено компенсацію за невикористану відпустку за період 2007-2008 рік - 23 календарних дні (а.с. 184 т.1); наказом №5-к/о від 26.06.2009 року ОСОБА_1 надана відпустка тривалістю 56 календарних днів (а.с. 178 т.1); наказом відповідача №112-з від 31.05.2010 року ОСОБА_1 надана відпустка тривалістю 48 календарних днів (а.с. 174 т.1). Згідно наказів № 8-к/о від 01.06.2012 року ОСОБА_1 надана невикористана в 2010 році оплачувана відпустка з 01 червня 2012 року по 08 червня 2012 року - 8 календарних днів (а.с. 176 т.1); №111-з від 27.06.2011 року, ОСОБА_1 надана відпустка тривалістю 56 календарних днів (а.с. 172 т.1); №9-к/о від 01.06.2012 року, ОСОБА_1 надана відпустка тривалістю 56 календарних днів (а.с. 170 т.1); №5-к/о від 31.05.2013 року, ОСОБА_1 надана відпустка за 2012-2013 навчальний рік тривалістю 46 календарних днів (а.с. 164 т.1); №2-к/о від 15.04.2013 року, ОСОБА_1 надана відпустка тривалістю 3 календарних дні з 16 по 18 квітня 2013 року (а.с. 165 т.1); №7-к/о від 21.12.2013 року, ОСОБА_1 надана відпустка з 23 грудня 2013 по 11 січня 2014 року (а.с. 168 т.1); №2-к/о від 14.06.2014 року, ОСОБА_1 надана відпустка тривалістю 47 календарних днів (а.с. 170 т.1); №18-к/тр від 03.07.2015 року, ОСОБА_1 надана відпустка за 2014-2015 навчальний рік тривалістю 56 календарних днів (а.с. 160 т.1).
Згідно зведеного витягу з відомостей нарахування заробітної плати ОСОБА_1 вбачається, що позивач у 2008 році отримала компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 2577,38 грн. (а.с.7 т.3).
З наказу директора КЗО "ДОЛІФМП" ОСОБА_3 від 13.07.2009 року за №127-з вбачається, що у зв'язку з відрядженням директора КЗО "ДОЛІФМП" ОСОБА_3 в літній табір Міжнародного математичного конкурсу «Кенгуру-2009», ОСОБА_1 призначено на період з 14 липня по 24 липня 2009 року тимчасово виконуючою обов'язки директора ліцею (а.с.244 т.2)
Згідно розрахунку відпускних за 2009 рік, позивачем отримано 6127,52 грн. відпускних за 56 календарних днів відпустки (а.с. 179 т.1).
З п.3.2. Положення про надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам Комунального закладу освіти «Дніпропетровський обласний ліцей-інтернат фізико-математичного профілю» за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків», затвердженого наказом директора КЗО «ДОЛІФМП» ОСОБА_3 від 24 березня 2014 року, встановлено, що виплата щорічної грошової винагороди проводиться один раз на рік за результатами роботи за календарний рік з урахуванням особистого вкладу кожного педагогічного працівника в загальні результати роботи.
Відповідно до п.3.1 Положення, виплата щорічної грошової винагороди здійснюється в межах бюджетних асигнувань на оплату праці у вигляді фіксованої суми і не може перевищувати одного посадового окладу (ставки заробітної плати).
Відповідно до п.3.4. вказаного Положення, винагорода не виплачується, зокрема, педагогічним працівникам, які пропрацювали менше ніж 9 місяців на посаді педагогічного працівника протягом поточного календарного року.
Відповідно до п.3.5. вказаного Положення, щорічна грошова винагорода нараховується та виплачується працюючим педагогічним працівникам за основним місцем роботи на підставі наказу директора КЗО "ДОЛІФМП", який видається до 31 жовтня поточного року (а.с. 135-139 т.2).
ОСОБА_1 перебувала на лікарняних з 23 січня 2017 року по 13 червня 2017 року включно, що підтверджується листками непрацездатності серії АДБ № 565008 від 23 січня 2017 року (а.с.96 т.1), серії АДБ №565073 від 09 лютого 2017 року (а.с.17 т.1), серії АДБ №532354 від 13 березня 2017 року (а.с.18 т.1), серії АДБ №555655 від 14 березня 2017 року (а.с.19 т.1), серії АДБ № 527376 від 21 квітня 2017 року (а.с.20 т.1), серії АДЕ №122530 від 08 червня 2017 року (а.с.21 т.1). У листку непрацездатності серії АДЕ № 122530 від 08 червня 2017 року (а.с.21 т.1) зазначено, що позивачка визнана інвалідом з 09.06.2017 року. У період з 23 січня 2017 року по 08 червня 2017 року позивачка роботу жодного дня не відвідувала.
08 червня 2017 року, відповідно до наказу 47-к/тр від 08.06.2017 року, позивач була звільнена з посади у зв'язку з нез'явленням на роботу протягом більше чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, п.5 ст. 40 КЗпП України (а.с.6 т.1).
Наказом відповідача від 08.06.2017 року № 47-к/тр розраховано кількість днів невикористаної щорічної відпустки позивача та зобов'язано бухгалтерію виплатити позивачу компенсацію за невикористані 47 календарних днів щорічної основної відпустки за робочий період з 15.08.2016 по 08.06.2017 року (а.с.117 т.1).
З акту №5 Про відвідування ОСОБА_1 за місцем проживання з метою ознайомлення її з наказом від 07.06.2017 року № 46-к/тр про внесення змін у наказ про прийняття на роботу та з наказом від 08.06.2017 року № 47-к/тр про звільнення, складеним 08.06.2017 року заступником директора з виховної роботи ОСОБА_5 , вчителем математики ОСОБА_6 , заступником директора з адміністративної господарчої роботи ОСОБА_7 , вихователем ОСОБА_8 , встановлено, що під час візиту за місцем проживання ОСОБА_1 двері відкрив її чоловік, який повідомив, що вона хворіє та перебуває у лікарні (а.с. 90 т.1).
08 червня 2017 року засобами поштового зв'язку, що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення та чеком ДД УДППЗ «Укрпошта» від 08.06.2017 року (а.с. 123 т.1) КЗО "ДОЛІФМП" було направлено ОСОБА_1 повідомлення за вихідним №96 про її звільнення з посади та необхідність отримання трудової книжки, а також позивачу було направлено повідомлення за вихідним №97 про необхідність звільнення робочого місця (а.с.15, 16, 121, 122 т.1).
Згідно довідки Комунального закладу освіти "Дніпропетровський обласний ліцей-інтернат фізико-математичного профілю" від 08 червня 2017 року №98, станом на 08 червня 2017 року у КЗО "ДОЛІФМП" профспілкова організація та/або профспілковий комітет відсутні, членські профспілкові внески через бухгалтерію комунального закладу освіти з працівників не стягуються (а.с.114 т.1).
З акту №7 від 13 червня 2017 року "Про відмову від отримання дублікату трудової книжки", складеного директором ОСОБА_3 , заступником директора з виховної роботи ОСОБА_5 , заступником директора з адміністративної господарчої роботи ОСОБА_7 , вихователем ОСОБА_8 , вбачається, що 13 червня 2017 року ОСОБА_1 з'явилась в приміщення КЗО "ДОЛІФМП" та членами комісії її було ознайомлено зі змістом наказу від 07.06.2017 року № 46-к/тр про внесення змін у наказ про прийняття на роботу, та наказу від 08.06.2017 року № 47-к/тр про звільнення. Також ОСОБА_1 було запропоновано отримати трудову книжку та поставити свій підпис про її отримання, однак остання відмовилась отримувати дублікат трудової книжки (том 1, а.с. 92).
Згідно заяви ОСОБА_1 направленої на адресу відповідача, позивач зазначила, що вона отримала лист відповідача за вихідним №96 від 08.06.2017 року про звільнення, лист від 08.06.2017 року за вихідним №97 та направила відповідачу оригінал лікарняного листка АДЕ №122530 для оплати. Факт відправлення підтверджується описом вкладення до цінного листа та квитанцію №4900052964518 (а.с.16 т.1).
З листа Дніпропетровської дирекції ПАТ «Укрпошта» від 31.01.2018 року вбачається, що лист з оголошеною цінністю №4900052964518 від 29.06.2017 року, адресований КЗО «ДОЛІФМП», надійшов до відділення поштового зв'язку № 107 м. Дніпро та через незапит повернений за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання простим порядком без приписки до виробничих документів, тобто відмітка про повернення вищезазначеного листа у виробничих документах не зроблена (а.с. 103 т.2).
Згідно листа Дніпровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від 26.06.2018 року, сума допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 , згідно листка непрацездатності АДЕ № 122530 від 13.06.2017 року, за рахунок коштів Фонду повинна складати 2389,94 грн.(а.с. 154-156 т.2).
Згідно відомості про виплату грошових коштів №000036 за липень 2018 року, позивачу перераховано за лікарняним листком серії АДЕ №122530 1923,90 грн. (а.с.217 т.2).
Пунктом 5 частини 1 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
Згідно з частиною 3 статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Відповідно ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав передбачених ч. 1 п. 5 ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до п. 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
Відповідно до п.6.2 Інструкції № 58, трудові книжки та їх дублікати, що не були одержані працівниками при звільненні, зберігаються протягом двох років у відділі кадрів підприємства окремо від інших трудових книжок працівників, які перебувають на роботі. Після цього строку не затребувані трудові книжки (їх дублікати) зберігаються в архіві підприємства протягом 50 років, а по закінченні зазначеного строку їх можна знищити в установленому порядку.
Відповідно до ст. 116 КЗПП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про відпустки» керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до ст. 79 КЗпП України, черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. Поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації з додержанням вимог частини шостої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.
Відповідно до ч.2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров'я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.
Відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження.
Відповідно до ч.1 ст.57 Закону України «Про освіту» держава забезпечує педагогічним працівникам: виплату щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на них обов'язків.
Відповідно до положень «Порядку надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам навчальних закладів державної та комунальної форми власності за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 898 від 05.06.2000 року, щорічна грошова винагорода педагогічним працівникам надається за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків за умови досягнення ними успіхів у вихованні дітей, навчанні, вихованні, професійній підготовці учнівської та студентської молоді, методичному забезпеченні, відсутність порушень виконавчої і трудової дисципліни та здійснюється в межах загальних коштів, передбачених кошторисом навчального закладу чи методичної установи на оплату праці. Щорічна грошова винагорода за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків надається відповідно до положення, яке затверджується керівником навчального закладу чи методичної установи за погодженням з профспілковим комітетом і може включати в себе додаткові критерії, крім визначених у пункті 2 цього Порядку, з урахуванням специфіки навчального закладу чи методичної установи. Щорічна грошова винагорода педагогічним працівникам видається на підставі наказу керівника навчального закладу чи методичної установи, а керівникам - за погодженням з організацією вищого рівня. Розмір щорічної грошової винагороди не може перевищувати одного посадового окладу (ставки заробітної плати) з урахуванням підвищень.
Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що позивач на час звільнення у членстві будь-якої профспілки не перебувала; встановивши, що позивач не з'являлась на роботу протягом більше чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, що підтверджується наведеними вище письмовими доказами та не оспорюється позивачем, - колегія дійшла висновку про правомірність оскаржуваного наказу №47-к/тр від 08.06.2017 року Комунального закладу освіти "Дніпропетровський обласний ліцей-інтернат фізико-математичного профілю" про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з навчальної роботи та відсутність підстав для поновлення позивача на роботі і стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Доводи апелянта про перебування протягом більше чотирьох місяців на лікарняних у зв"язку з різними захворюваннями - не спростовують наведених вище висновків суду, оскільки відповідачем доведено та позивачем визнано факт нез"явлення на роботу у період з 23 січня 2017 року по 08 червня 2017 року (день звільнення) включно у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю.
Позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки за період 2006 року по 2014 рік у розмірі 20419,96 грн. також задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем доведено факт відсутності у позивача днів невикористаної відпустки за вказаний період часу, за які позивач не отримала б компенсацію у належному розмірі. Даний висновок ґрунтується на письмових доказах, показах свідків, яким місцевим судом надано належної правової оцінки.
Місцевим судом наведено належне детальне обґрунтування висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити розрахунок та виплату на користь ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій непрацездатності за лікарняним листком серії АДЕ №122530 (з 26 травня 2017 року до 13 червня 2017 року). Так, після отримання оригіналу вказаного лікарняного листка, роботодавець здійснив розрахунок лікарняних і 1923,90 грн. перерахував на зарплатну картку ОСОБА_1 , що підтверджується письмовими матеріалами справи та, зокрема, наданою відповідачем апеляційному суду відомістю розподілу виплат від 11.07.2018 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки щорічної грошової винагороди за сумлінну працю за період з 2016 року по 2017 рік в розмірі одного посадового окладу та допомоги на оздоровлення за період з 2016 року по 2017 рік у розмірі місячного посадового окладу, суд першої інстанції навів належне правове обґрунтування та правильно виходив з того, що позивач, за період 2016 - 1017 р.р., не набула, на час звернення до суду з даним позовом, права на отримання вищевказаних винагороди та допомоги на оздоровлення у зазначених нею розмірах.
При вирішенні позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди колегія приймає до уваги, що дані правовідносини регламентуються положеннями ст. 237-1 КЗпП України, де передбачено, що власник або уповноважений ним орган повинен відшкодувати заподіяну моральну шкоду працівнику, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи викладене вище, встановивши відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконним наказу про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення грошових сум; встановивши безпідставність доводів позивача про вручення їй при звільненні "підробного дублікату трудової книжки", - колегія дійшла висновку про невстановлення факту порушення відповідачем трудових прав позивача, тому підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.
Позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди, що заявлена з підстав ст. 1166 ЦК України у зв"язку з погіршенням стану здоров"я позивача через хвилювання при звільненні та необхідність витратити 1812,68 грн. на придбання медичних препаратів, - задоволенню не підлягає, оскільки судо на встановлено причинно-наслідкового зв"язку між погіршенням здоров"я позивача та діями відповідача.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
На підтвердження своєї позиції апелянтом доказів не надано, клопотань про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи, протоколом та звукозаписом судового засідання суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, колегія приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий
Судді