Справа №463/5028/19
Провадження №1-кс/463/39/20
03 січня 2020 року Личаківський районний суд м. Львова
Cлідчий суддя ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову про відмову у визнанні потерпілим -
Скаржник ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова зі скаргою на постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_4 від 30 жовтня 2019 року, якою відмовлено у визнанні ОСОБА_3 потерпілим в кримінальному провадженні № 42019210000000074 від 05.04.2019 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України. Просить вказану постанову скасувати.
Скаргу мотивує тим, що до ЄРДР внесено інформацію по факту постановлення завідомо неправосудного судового рішення суддями Апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Внаслідок незаконних дій ОСОБА_3 завдано матеріальної та моральної шкоди. Однак, на його заяву про видачу пам'ятки потерпілому, слідчий виніс постанову, якою безпідставно та необґрунтовано відмовив йому у визнанні його потерпілим. Тому вважає постанову незаконною і просить її скасувати.
В судовому засіданні скаржник підтримав скаргу з викладених в ній мотивів.
Слідчий в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив. В силу ч.3 ст. 306 КПК України його відсутність не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали скарги, вважаю, що така підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
У відповідності до ч.1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Враховуючи, що матеріали кримінального провадження слідчим не надано, розгляд скарги проводиться на підставі поданих до скарги документів.
З матеріалів скарги вбачається, що 05.04.2019 року до ЄРДР за № 42019210000000074 внесено інформацію по факту постановлення завідомо неправосудного судового рішення суддями Апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - ч. 1 ст. 375 КК України.
30.10.2019 року ОСОБА_3 подав слідчому заяву про визнання його потерпілим та видачу пам'ятки про процесуальні обов'язки та права потерпілого, у зав'язку з тим, що неправомірними діями йому завдано матеріальної та моральної шкоди.
У відповідності до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, серед іншого, повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Однак, слідчим не враховано тієї обставини, що досудове розслідування проводиться відносно суддів, які на думку заявника постановили завідомо неправосудну ухвалу від 23.05.2013 року, якою відмовили йому у задоволенні скарги. Тобто судове рішення стосується безпосередньо прав ОСОБА_3 , що може завдавати йому шкоди як потерпілій особі.
Відтак, всупереч ч. 5 ст. 110 КПК України постанова не містить належних мотивів, а також їх належного обґрунтування, а тому підлягає до скасування.
При цьому, наведені в постанові мотиви про те, що ОСОБА_3 відмовився дати показання в обґрунтування обставин завдання йому шкоди для вирішення питання про визнання його потерпілим не підтверджені матеріалами скарги, а дослідити та перевірити такі обставини неможливо за відсутності матеріалів кримінального провадження.
Разом з тим, питання винесення постанови про визнання особи потерпілою, видачі пам'ятки про права та обов'язки потерпілого належить до компетенції слідчого, тому в межах повноважень останнього прийняти відповідне рішення.
Керуючись ст.ст. 55, 110, 303, 306, 307, 309, 372 КПК України -
Скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_4 від 30 жовтня 2019 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим в кримінальному провадженні № 42019210000000074 від 05.04.2019 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1