Справа №463/9293/19
Провадження №1-кп/463/225/20
03 січня 2020 р. Личаківський районний суд м.Львова
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
у м. Львові
у відкритому судовому засіданні,
розглянувши кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140040001861 від 8 серпня 2019 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України, суд -
01.11.2019 року до Личаківського районного суду м. Львова поступив обвинувальний акт у кримінальному провадженні,внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140040001861 від 8 серпня 2019 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Клопотання мотивує тим, що обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, який є особливо тяжким злочином, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років. Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними доказами, які доводять зв'язок обвинуваченого із вчиненням інкримінованого діяння. Обвинувачений не працює, постійного місця проживання немає, як і міцних соціальних зв'язків. А тому перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків у цьому кримінальному провадженні, може вчинити інше кримінальне правопорушення, чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Застосування більш м'якого запобіжного заходу унеможливлює запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні проти клопотання заперечили.
Захисник вважає за можливе застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки останній сам з'явився в поліцію, наміру скриватись від суду не має. Просить врахувати, що тяжкість обвинувачення не може бути визначальним для застосування тримання під вартою обвинуваченого. Домашній арешт може бути призначений за адресою: АДРЕСА_1 .
Заслухавши думку учасників судового провадження, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою слідчого судді від 9 серпня 2019 року щодо ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном шістдесят діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, востаннє ухвалою від 5 листопада 2019 року строк дії запобіжного заходу продовжено до 6 січня 2020 року.
Відповідно до положень п.2 ч.3 ст.331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішення питання продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом враховується, що відповідно до обвинувального акта у кримінальному провадженні,внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140040001861 від 8 серпня 2019 року, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_6 постійного місця проживання у м. Львові немає, офіційно не працює, постійного заробітку не має, що не заперечив в засіданні. На час інкримінованих дій він проживав із потерпілою у її квартирі, по місцю реєстрації за адресою. АДРЕСА_1 не проживав, кому цей будинок належить і чи є згода на проживання у ньому обвинуваченого суду доказів не надано.
А тому враховуючи наведені обставини, а також те, що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, судовий розгляд кримінального провадження на даний час не розпочато, є обґрунтовані ризики того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків у цьому кримінальному провадженні, які не допитані судом, може вчинити інше кримінальне правопорушення, чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Такі ризики не зменшились та не відпали.
При цьому суд враховує, що у п.79 Рішення по справі "Харченко проти України" (Заява N 40107/02) від 10 лютого 2011 року ЄСПЛ зазначив: суд нагадує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (рішення у справі "Лабіта проти Італії" ( 980_009 ) (Labita v. Italy), [GC], N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).
В даному випадку публічний інтерес до розкриття вбивства потерпілої, встановлення винних у цьому осіб і їх покарання переважають правило поваги до особистої свободи, оскільки правосуддя має відбутися.
Також суд вважає, що з врахуванням того, що існують обґрунтовані ризики того, що обвинувачений не буде виконувати процесуальні обов'язки визначені ст.177 КПК України, оскільки він не має сталих соціальних зв'язків і його репутація є істотно підірваною, інший більш м'який запобіжний захід не забезпечить його належну процесуальну поведінку.
У зв'язку із наведеним, суд вважає, що клопотання прокурора є підставним та підлягає до задоволення. З аналогічних підстав суд вважає безпідставними доводи захисника щодо можливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
А тому, суд вважає доцільним та обґрунтованим застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 331 КПК України, суд -
клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою задоволити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07.01.2020 року по 06.03.2020 року включно без визначення розміру застави.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та скерувати Львівській установі виконання покарань (№19) Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області для відома.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3