Ухвала від 03.01.2020 по справі 463/10668/19

Справа №463/10668/19

Провадження №1-кс/463/174/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2020 року слідчий суддя ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши заяву слідчого судді ОСОБА_3 про самовідвід у розгляді скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання,

ВСТАНОВИВ:

в провадження слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова ОСОБА_3 поступила скарга ОСОБА_4 на постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання.

Слідчим суддею ОСОБА_3 заявлено самовідвід від розгляду вказаної скарги з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів скарги, скаржник оскаржує постанову слідчого про відмову у задоволенні його клопотання у кримінальному провадженні № 62019140000000609 внесеного до ЄРДР за ч.5 ст. 186 КК України. Даною постановою було відмовлено у задоволенні клопотання про проведення обшуку за місцем проживання судді ОСОБА_5 , який є його колегою по роботі

Скаржник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином. Його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не подали. Суд приходить до переконання про можливість розгляду заяви без участі сторін, оскільки неявка сторін не перешкоджає розгляду заяви про самовідвід.

Оглянувши матеріали скарги та заяву про самовідвід, суд приходить до наступного.

У відповідності до ч.1 ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участь у цьому ж провадженні в суді першої,апеляційної і касаційної інстанції.

З матеріалів скарги та заяви про самовідвід вбачається, що скаржником у даній справі є ОСОБА_4 , який оскаржує постанову слідчого якою було відмовлено у задоволенні його клопотання в кримінальному провадженні № 62019140000000609 внесеного до ЄРДР за ч.5 ст. 186 КК України

Оскаржуваною постановою слідчий відмовив в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про звернення до суду для отримання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання судді ОСОБА_5 . Скаржник вважає, що в даному кримінальному провадженні керівником злочинної організованої групи, яка здійснює пограбування є слідча ОСОБА_6 , а організатором пограбування суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_5 , який є колегою по роботі тривалий час судді ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно з правовими позиціями, висловленими у рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), який констатує порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР (далі - Конвенція), де зазначено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Крім того, в рішенні ЄСПЛ «Мироненко і Мартенко проти України», зокрема у п. 66, зазначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» та «Веттштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).

Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, з метою забезпечення справедливого і публічного розгляду скарги незалежним і безстороннім судом, суд приходить до висновку, що заяву про самовідвід судді ОСОБА_3 слід задовольнити.

Керуючись, ст.ст. 76, 80, 81 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву про самовідвід судді ОСОБА_3 задовольнити.

Відвести слідчого суддю ОСОБА_3 від розгляду справи за скаргою ОСОБА_4 на постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання.

Слідчий суддя: ОСОБА_1