Справа № 446/356/17
08.11.2019 року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Бакай І. А.
за участі:
секретаря судового засідання Михайлишин О.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам'янка-Бузька Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту, зміну черговості на спадкування, визнання права власності на частину майна,
Позивач звернулась до суду із позовом до відповідача, який в подальшому уточнила та просить суд винести рішення, яким встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 з лютого 2009 року по вересень 2016 року; визнати її спадкоємцем четвертої черги та надати їй право на спадкування разом з спадкоємцем першої черги ОСОБА_3 ; визнати за нею право власності на 1/2 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 . В обгрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її громадянський чоловік ОСОБА_5 . Після його смерті залишилося спадкове майно - будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 . Це майно ОСОБА_5 успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач ОСОБА_3 є спадкоємцем померлого першої черги, як його син. Вона претендує на встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 та визнання її спадкоємцем четвертої черги, зміну черговості права на спадкування і визнання права власності на частину майна, оскільки з ОСОБА_5 вони познайомились на початку 2004 року, та з серпня 2004 року почали проживати разом в орендованій квартирі, пізніше періодично проживали в однокімнатній квартирі АДРЕСА_2 . Після смерті матері ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , вони стали проживати з ним разом в с. Полонична Кам'янка - Бузького району Львівської області в будинку, який він успадкував після своєї матері. Вони проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, проводили разом дозвілля, вирішували питання життєдіяльності, оздоровлення та інше. Так, вони за спільні кошти привели будинок та господарство в с.Полонична до ладу: зробили капітальний ремонт - встановили новий ганок, нові вхідні двері, провели воду, виклали бруківку на подвір'ї, відремонтували огорожу, насадили садові дерева. На той час ОСОБА_5 перебував на пенсії, а вона ще працювала у пенсійному фонді та одержувала більше коштів. У 2009 році ОСОБА_5 захворів та в 2010 році переніс операцію. У нього було онкологічне захворювання і протягом шести років до часу смерті вони боролись за його життя. Вона особисто доклала багато зусиль та коштів по догляду на ним. Постійно супроводжувала ОСОБА_5 в лікарні, на консультації, в амбулаторії для здачі аналізів, забезпечувала ліками, в тому числі з-за кордону; особисто робила масажі, ставила клізми, забезпечувала належним харчуванням. Відповідач ОСОБА_3 не приймав участі в лікуванні свого батька. Враховуючи наведене, вона претендує на право на спадкування після смерті ОСОБА_5 разом з відповідачем ОСОБА_3 .
У судовому засіданні позивач та її представник підтримали заявлені вимоги з вищенаведених підстав та просять їх задовольнити.
Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні заперечили проти задоволення позову. Зазначили, що факт наявності належним чином посвідченого заповіту ОСОБА_5 не відображено позовній заяві. Відповідно до заповіту належний ОСОБА_5 на праві приватної власності будинок АДРЕСА_1 до нього АДРЕСА_3 та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (що і об'єктом позовних вимог) заповідається ОСОБА_3 . Позивач у позовній заяві просить надати їй право спадкування за законом, хоча з цим погодитися не можна, оскільки спадкодавцем було складено заповіт, тобто має місце спадкування за заповітом. Крім цього, позивачем не зазначено, що з моменту істотного погіршення стану здоров'я, а саме з липня 2016 року ОСОБА_5 проживав з сином ОСОБА_3 , відповідачем по справі. До того ж ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у квартирі своєї колишньої дружини. Твердження позивача про спільне проживання з ОСОБА_5 з лютого 2009 року по вересень 2016 року спростовуються рядом правовстановлюючих удокументів: свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 ; копією паспорта ОСОБА_5 ; копією паспорта ОСОБА_7 ; свідоцтвом про право власності на квартиру, з яких вбачається, що до 06 квітня 2015 року батьки відповідача перебували в шлюбі, а до часу смерті ОСОБА_5 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить їм на праві спільної часткової власності. Таким чином у даних правовідносинах встановлення факту проживання однією сім'єю не зумовлює юридичних наслідків, оскільки спадкодавець ОСОБА_5 у зазначений період перебував у шлюбі з ОСОБА_7 до 06.04.2015 року та створення сім"ї з ОСОБА_1 суперечить моральним засадам суспільства, тому позивач не може набувати право на спадщину, як спадкоємець четвертої черги за законом. Із правовідносин, які склалися у даній справі та розглядаються судом, вбачається, що місцем відкриття спадщини, тобто останнім місцем проживання спадкодавця ОСОБА_5 є АДРЕСА_4 , що беззаперечно підтверджується копією його паспорта, що міститься в матеріалах справи; також встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є можливим лише за відсутності відмітки у паспорті спадкоємця про місце реєстрації особи.
У позивача ОСОБА_1 є власне місце проживання на АДРЕСА_5 , що не дає підстав вважати її такою, що проживала однією сім'єю з померлим. Покійний ОСОБА_5 був дуже активною людиною, вів здоровий спосіб життя і майже до останніх днів життя міг себе обслуговувати сам, заповіт він також пішов до нотаріуса оформляти сам і це була його остання воля. Просять у задоволенні позову відмовити.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показала, що вона була двоюрідною сестрою покійного ОСОБА_5 . Брат почав проживати в селі Полонична після смерті матері, з ним проживала позивачка. Вона допомогала по господарству, садила город, робила ремонт, готувала харчування, оскільки покійному було необхідне добра їжа, хоча лежачим хворим він не був. Відповідач приїжджав рідко.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показала, що догляд за покійним ОСОБА_5 здійснювала вона з чоловіком, ОСОБА_3 та його сестрою. Останній місяць перед смертю ОСОБА_5 потребував догляду, поховання також здійснила їх сім'я. Кошти на лікування давав і її батько, також відповідач щомісяця, щокварталу давав батькові якісь кошти. Вона кілька раз бачила позивачку, яка приходила провідувати хворого. На всіх сімейних святах ОСОБА_5 був з дружиною, майже завжди жив на АДРЕСА_6 Львові, а в с.Полонична їздив по потребі.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показала, що догляд за покійним ОСОБА_5 здійснювала вона з братом, ОСОБА_10 З. Покійний хворів, однак не потребував сторонньої допомоги, не був лежачим. Вони допомагали батьку коштами. В с.Полонична він їздив до своєї матері. Позивачку бачила лише на похороні.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показала, що вона буда знайома із ОСОБА_5 , вони разом були на Майдані у 2013 році. Зеник їй розповідав, що тяжко хворіє і йому допомагає ОСОБА_12 і якби не вона, він би вже не жив; вона була жінкою, яку він любив та з якою йому було добре. Він пересувався сам, але при необхідності звертався до лікарів.
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні показав, що він був знайомий із ОСОБА_5 . Він був спортивним чоловіком, однак потім захворів. Зеник приходив до нього з позивачкою, він не питався ким вона йому приходиться. Замовляв у нього ліки в брата з Польші, бо там дешевші. Гроші приносили разом, давала гроші ОСОБА_12 Він не бачив позивачку в будні дні, бо вона працювала у пенсійному фонді, а приїжджала на вихідні.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показала, що вона працює в магазині в с.Полонична. ОСОБА_5 проживав там останніх 10 років після смерті матері. Десь 5 років до смерті з ним проживала ОСОБА_15 постійно зустрічав її на велосипеді, коли вона приїжджала зі Львова, казав, що вона за ним доглядає, купує ліки, якби не вона, вже давно б помер. Разом вели господарство, провели воду, поклали бруківку.
Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні показала, що вона багато років товаришує з позивачкою. З 2004 року остання почала зустрічатись із ОСОБА_5 , а з 2010 року майже завжди жила з ним в с.Полонична. Вела з ним спільне господарство, робила ремонти, підчас хвороби готувала їжу, купувала ліки, ходила по лікарях. Сама свідок в село не приїжджала. З своєю дружиною ОСОБА_5 був одружений тільки на папері з метою одержання квартири.
Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні показала, що вона працювала в магазині в с.Полонична. ОСОБА_5 проживав там останніх 10 років після смерті матері. ОСОБА_12 проживала разом з ним, вели спільне господарство, робили ремонт в кухні, купували господарські товари. Коли він захворів, десь біля 3 років до смерті позивач постійно жила з ним, готувала йому соки, купувала ліки, давала кошти для сплати комунальних послуг.
Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні показав, що він є сільським головою с.Полонична з 2015 року. Покійний ОСОБА_5 проживав по сусідству з його мамою. Десь орієнтовно з 2010 року з ним постійно проживала ОСОБА_12 Вони вели спільне господарство, робили ремонти. Він часто бачив як вони - старша пара під руку ходили по селу, вважав їх чоловіком та дружиною. Йому було відомо, що ОСОБА_5 хворів і ОСОБА_12 постійно була біля нього.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 .
Згідно з вимогами ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
З положень ст.1233 ЦК України заповіт є одностороннім правочином, тобто дією однієї сторони, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що згідно заповіту від 27.08.2016 року посвідченого державним нотаріусом Третьої львівської державної нотаріальної контори Вороновський Зіновій Васильович на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належний йому на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 до нього АДРЕСА_1 та належну йому на праві приватної власності земельну ділянку, загальною площею 0,5230 га, що розташована на території с.Полонична Полоничнівської сільської ради народних депутатів Кам'янка-Бузького району Львівської області та передана для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, заповів своєму синові - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а належну йому на праві приватної власності земельну ділянку, загальною площею 2,2482 га, що розташована на території Полоничнівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва заповів - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Даний заповіт є чинним, у судовому порядку ніким не оспореним, що беззаперечно підтверджено сторонами в судовому засіданні.
Таким чином вимоги позивача про визнання за нею права власності на 1/2 частину будинковолодіння на АДРЕСА_1 є безпідставними, оскільки на згадане майно заповідачем ОСОБА_5 складено заповіт на користь сина ОСОБА_3 , який не скасовувався спадкодавцем та не визнаний судом недійсним. За таких обставин, відповідно до ст.ст. 1216, 1217, 1223 ЦК України має місце спадкування за заповітом або визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 щодо встановлення юридичного факту, визнання спадкоємцем четвертої черги, зміни черговості на спадкування, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).
Відповідно до п.21 Постанови ВСУ "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 р. № 7 при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.
У судовому засіданні встановлено, що шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було розірвано згідно рішення Франківського районного суду Львівської області лише 06.04.2015 року, тобто за 1 рік та 5 місяців до смерті спадкодавця, що таким чином спростовує пояснення позивачки та свідків щодо проживання позивача та ОСОБА_19 як чоловіка та дружини за 5 років до смерті останнього, оскільки такі відносини не породжують жодних прав та обов'язків.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що пред'явлені ОСОБА_1 позовні вимоги є безпідставні, не доведені та не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту, зміну черговості на спадкування, визнання права власності на частину майна - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст судового рішення складено 18 листопада 2019 року.
Суддя І.А.Бакай