1Справа № 335/12616/19 1-кс/335/8858/2019
27 грудня 2019 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12019080060002804 від 07.11.2019 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, не працевлаштований, перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не засудженого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
З наданих слідчому судді матеріалів вбачається, що в провадженні слідчого відділу Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019080060002804 від 07.11.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 07.11.2019 року, біля будинку №49 по вул. Перемоги, в м. Запоріжжя, було здійснено огляд ділянки місцевості, у ході чого, було виявлено ОСОБА_5 , у якого було виявлено та вилучено 15 згортків клейкої стрічки, в яких знаходиться полімерні ЗІП-пакети з речовиною сіро-зеленого кольору рослинного походження.
В ході проведення досудового розслідування до Запорізького НДЕКЦ було направлено 15 вилучених згортків клейкої стрічки, в яких знаходиться полімерні ЗІП-пакети з речовиною сіро-зеленого кольору рослинного походження, які згідно висновку експерта №7-2607 від 02.12.2019 містять у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, маси якого в перерахунку на висушену речовину 1,758 г, 1, 768 г, 1,830 г, 1,789 г, 1,795 г, 0, 875 г, 0, 909 г. 0, 932 г, 0, 892 г, 0, 898 г, 0, 893 г, 0, 909 г, 0, 894 г, 0, 855 г, 0, 875 г відповідно. Загальна маса канабісу становить 17, 872 г, в перерахунку на висушену речовину. Надані на експертизу чисельні частинки рослинного походження сіро-зеленого кольору (нашарування на внутрішній поверхні пачки з-під цигарок з маркуванням «Київ…»), є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом.
26.12.2019 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Посилаючись на те, що ОСОБА_5 , з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, зазначаючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, прокурор звернувся до суду з клопотанням, у якому просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просить його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні.
Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні проти клопотання заперечували, посилаючись на необґрунтованість підозри недоведеність ризиків, у задоволенні клопотання просили відмовити.
Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019080060002804 від 07.11.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, у якому 26.12.2019 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При вирішенні даного клопотання, слідчий суддя бере до уваги обставини, визначені ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України для обрання запобіжного заходу, та підстави застосування запобіжного заходу, визначені ст. 177 КПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Виходячи з наявних в наданих слідчому судді матеріалах даних, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Доводи сторони захисту в цій частині щодо необґрунтованості підозри слідчий суддя не бере до уваги, оскільки на даній стадії слідчий суддя не вирішує питання, які вирішуються судом під час судового розгляду, а матеріали клопотання містять достатньо даних для висновку про причетність ОСОБА_5 до скоєння вказаного злочину.
Таку ж позицію виклав Європейський суд з прав людини у рішенні „Мюррей проти Сполученого Королівства”, у якому зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати „обґрунтованим”, залежить від усіх обставин справи, про що зазначено у рішенні «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства».
Виходячи з того, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які зазначено у клопотанні слідчого.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_5 , його вік, міцність соціальних зв'язків, стан здоров'я, та дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, має неофіційний дохід, перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні малолітню дитину, раніше не засуджений. Також слідчий суддя враховує покази свідка ОСОБА_6 , отримані у судовому засіданні в обґрунтування характеристики підозрюваного.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Ніколова проти Болгарії» зазначає, що суд повинен врахувати наведені особою конкретні факти, здатні поставити під сумнів існування умов, які мають суттєве значення для «законності» позбавлення свободи у світлі цілей Конвенції.
Слідчий суддя, вирішуючи клопотання, враховує обставини, встановлені в ході розгляду клопотання, які підтверджуються наданими доказами, зокрема, дані, які характеризують підозрюваного.
В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 стороною захисту надано достатньо доводів про те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде достатнім для запобігання ризикам, про які зазначено у клопотанні та наведено прокурором у судовому засіданні.
Виходячи з загальних принципів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судовим органам не надається вибору між тим, щоб „притягнути звинуваченого до суду у розумний строк або дарувати йому тимчасове звільнення до суду”. До засудження звинувачений повинен вважатися невинним, і мета такого положення полягає перед усім у забезпеченні „умовного звільнення”, якщо продовження його затримання більше не є обґрунтованим. Обґрунтованість будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо доведена владою ( рішення у справі „Ідалов проти Росії”).
Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення його явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на „розгляд судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження”, а й передбачає, що „звільнення може бути обумовлено гарантіями з'явитися на судове засідання”.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі „Летельє проти Франції”, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні протягом певного часу. За виняткових обставин цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є достатні підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути „формою очікування” обвинувального вироку.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою.
Враховуючи, що у судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри, та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, однак, враховуючи дані про особу підозрюваного, стан його здоров'я, ту обставину, що підозрюваний самостійно з'явився до суду для участі у судовому засіданні по розгляду даного клопотання, слідчий суддя вважає не доведеним, що більш м'який запобіжний захід буде недостатнім для запобігання вищевказаним ризикам, та приходить до висновку про наявність підстав для застосування відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України до підозрюваного ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України , особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
З урахуванням вищезазначених обставин, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, та покласти на нього передбачені ст. 194 КПК України обов'язки: прибувати на виклик до слідчого, прокурора та суду, в залежності від стадії розгляду кримінального провадження; не відлучатися з м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.
Такий запобіжний захід, на переконання слідчого судді, є достатнім та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків під час досудового слідства та в суді.
Враховуючи вимоги ст. 219 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку досудового розслідування, строком до 26.02.2020 року включно.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , строком до 26.02.2020 року, обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати на виклик до слідчого, прокурора та суду, в залежності від стадії розгляду кримінального провадження;
- не відлучатися з м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 положення ч. 2 ст. 179 КПК України, відповідно до якої, у разі невиконання покладених обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1