Справа № 333/7386/19
Провадження № 1-кс/333/2762/19
27 грудня 2019 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Коммунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області ОСОБА_3 , слідчого СВ Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання слідчого СВ Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12019080040004507 від 26.12.2019 року та додані до нього матеріали, -
27.12.2019 року слідчий СВ Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 звернулась до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12019080040004507 від 26.12.2019 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Запоріжжі, громадянина України, українця, має середню спеціальну освіту, працював торгівельним агентом у ТОВ «Сігма», зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 18.11.2015 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням строком 2 роки;
- 17.10.2016 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.187 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнився умовно-достроково 03.11.2017 року (невідбутий строк 10 місяців 7 днів).
Досудовим розслідуванням встановлено, що 26 грудня 2019 року о 02-00 год., ОСОБА_5 , маючи прямий умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я ОСОБА_7 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, що розпочалися під час спільного вживання алкогольних напоїв у приміщенні кафе «Енігма», що розташоване за адресою: вул. О. Говорухи, 57 А, м. Запоріжжя, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із раніше знайомим ОСОБА_8 , з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, знаходячись біля приміщення супермаркету «АТБ», що розташований за адресою: вул. Космічна, буд. 98, м. Запоріжжя, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, у ході словесного конфлікту, в ході якого ОСОБА_8 наніс декілька ударів кулаками в область обличчя потерпілого ОСОБА_7 , а ОСОБА_5 погрожуючи застосуванням насильства, використовуючи заздалегідь заготовлений предмет, схожий на ніж, відкрито заволодів наступним майном, а саме: чоловічою сумкою чорного кольору по типу «Cross-body», яка матеріальної цінності для потерпілого не становить, в якій знаходився мобільний телефон марки «Iphone 6S Space Gray», вартістю 5000 гривень 00 копійок, в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку «Водафон» № НОМЕР_1 та пластикова банківська картка «Монобанк», на рахунку якої знаходились грошові кошти в сумі 10325 гривень 00 копійок, що матеріальної цінності для потерпілого не представляє, що належить потерпілому ОСОБА_7 .
У подальшому, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, в той час коли ОСОБА_5 , погрожуючи ножем контролював поведінку потерпілого, ОСОБА_8 , скориставшись безпорадним станом ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що останній перебуває у стані сильного душевного хвилювання, шляхом психологічного тиску змусив його повідомити пін-код від банківської картки «Монобанк», з метою отримання доступу до рахунку та подальшого заволодіння грошовими коштами, що перебували на зазначеному картковому рахунку. Після чого, ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що його дії носять протиправний характер, продовжуючи свій злочинний умисел, з банкомату ПАТ «КБ Приватбанк», що розташований поблизу
вул. Радіо у місті Запоріжжі, де здійснив транзакцію зі зняття готівки з банківської картки «Монобанк» належної потерпілому ОСОБА_7 у сумі 2000 гривень 00 копійок.
Після чого, ОСОБА_8 разом із ОСОБА_5 зник з місця скоєння кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_7 на загальну суму 7000 гривень 00 копійок.
Дії ОСОБА_5 слідчий кваліфікував за ч. 2 ст. 187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я особи, що зазнала нападу (розбій), особою, яка раніше вчинила розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Під час проведення досудового розслідування слідчий дійшла висновку, що для забезпечення належної явки підозрюваного ОСОБА_5 у слідчі органи та до суду, можливості виконання підозрюваним процесуальних рішень, необхідно застосувати відносно останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з наступних підстав:
- ОСОБА_5 скоїв злочин, передбачений ч.2 ст.187 КК України, який, згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за нього передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років;
?зібрані слідством докази по справі, достатньо вказують на винуватість ОСОБА_5 у скоєнні закінченого злочину, спрямованого на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я особи, що зазнала нападу (розбій);
?згідно відомостей про судимість ОСОБА_5 раніше судимий за вчинення аналогічних злочинів, що свідчить про його схильність до вчинення злочинів проти власності;
? ОСОБА_5 стійких соціальних зв'язків не має (не одружений, малолітніх або неповнолітніх дітей на утриманні не має) тому, усвідомлюючи тяжкість вчиненого ним злочину, а також невідворотність покарання, може безперешкодно покинути межі м. Запоріжжя, тим самим буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
? ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, що свідчить про те, що єдиним джерелом доходів у нього є протиправна діяльність.
У зв'язку із зазначеними вище обставинами, слідчий дійшла висновку, що у даному випадку у наявності маються ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідка; вчинити інший злочин, тому жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вказаним ризикам.
У судовому засіданні, слідчий у повному обсязі підтримала клопотання та послалася на обставини, які у ньому були викладені.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого та стверджував, що вжиття більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують. Крім того, прокурор просив суд прийняти до уваги, що ОСОБА_5 після звільнення з місць позбавлення волі знаходився під адміністративним наглядом, який порушував п'ять разів, за що і притягувався до адміністративної відповідальності.
Підозрюваний заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що дійсно у ніч на 26.12.2019 року він разом із ОСОБА_8 та потерпілим відпочивали у кафе «Енігма», розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. О. Говорухи, 57 А. Він у той вечір горілки не пив, так як наступного ранку йому необхідно було на роботу. Між ОСОБА_8 та потерпілим виникла словесна сварка, тому що останній нецензурно виражався у бік ОСОБА_8 . Після цього, на вулиці біля вказаного кафе ОСОБА_8 декілька разів вдарив потерпілого в область голови та тулубу. Він потерпілого не торкався, а навпаки, після того як останній впав, підняв його з землі на порадив їхати додому. Також, він не бачив як ОСОБА_8 викрав у потерпілого банківську картку та з неї знімав грошові кошти, так як він у цей час відлучався. Після того, як потерпілий зник, він разом з ОСОБА_8 пішли до нього додому. Приблизно о 05 год., йому зателефонував дільничний інспектор, який попрохав приїхати до районного відділу, з метою вирішення проблем з адміністративним наглядом, на що він погодився і через декілька хвилин вийшов з дому на вулицю, де його чекала поліцейська машина. Тікати нікуди не збирається, так як фактично протиправного він нічого не робив, проживає постійно за вказаною у клопотанні адресою з матір'ю. Заперечує, що наставляв ніж потерпілому у спину, так як він не носить з собою ножа. Дійсно, після звільнення з місць позбавлення волі перебував під адміністративним наглядом, який 5 разів порушував. Вважає, що до нього необхідно застосувати домашній арешт.
Захисник ОСОБА_6 також заперечувала проти задоволення клопотання слідчого, зазначивши, що слідчим та прокурором у судовому засіданні не доведені будь-які ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Крім того вважає, що взагалі відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують наявність обґрунтованої підозри. Вважає, що домашнього арешту буде достатньо для виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Вислухавши доводи та пояснення слідчого, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали кримінального провадженні в їх сукупності, суд дійшов до такого.
Стаття 192 КПК України передбачає право слідчого за погодженням з прокурором звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
У судовому засіданні встановлено, що 26.12.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України (кримінальне провадження № 12019080040004507) та слідчим Комунарського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області розпочато кримінальне провадження.
Клопотання слідчого, погоджене із прокурором прокуратури Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області ОСОБА_3 . До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання. Захисник та ОСОБА_5 копію клопотання та додатків до нього отримали о 16-44 год. 26.12.2019 року. Таким чином, враховуючи, що підозрюваного доставлено до слідчого судді о 14 год. 00 хв. 27.12.2019 року, слідчим виконані вимоги ч.3 ст.184 КПК України.
ОСОБА_5 відповідно до протоколу затримання особи фактично був затриманий 26.12.2019 року о 05 год. 10 хв., що відповідає даним, встановленим під час судового розгляду.
26.12.2019 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, на думку слідчого судді, підтверджується:
- допитом потерпілого ОСОБА_7 , який зазначив, що 26.12.2019 року, приблизно о 00 год. 30 хв. до нього на зупинці громадського транспорту підійшли два чоловіка, один - високого зросту, а інший - з бородою, якого звали ОСОБА_9 . Останні запропонували йому випити, тому вони продовжили спілкуватися та вживати алкогольні напої у кафе «Енігма», розташованого по вул. О. Говорухи у м. Запоріжжі. Приблизно о 02-00 год., на вулиці біля вказаного кафе, ОСОБА_9 почав його бити руками в обличчя та ногами по тулубу, коли він вже впав та знаходився на землі. Інший чоловік лише спостерігав як його б'є ОСОБА_9 , та коли він підвівся з землі саме цей чоловік (не ОСОБА_9 ) до його спини приставив предмет, який він прийняв за ніж. Після цього, він сприйняв це як погрозу і не чинив опір. У подальшому, ОСОБА_9 забрав у нього сумку з мобільним телефоном та з банківською карткою. На вимогу ОСОБА_9 , він останньому повідомив пін-код картки, так як був наляканий. Через деякий час, коли ОСОБА_9 відволікся, він утік. Потім, він викликав поліцію та дізнався, що з його банківської картки були зняті грошові кошти у сумі 2 000 грн;
- даними протоколу пред'явлення осіб для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_7 , згідно яких потерпілий впізнав ОСОБА_5 як особу, що скоїла розбійний напад на потерпілого;
- даними протоколу пред'явлення осіб для впізнання за участю свідка ОСОБА_10 , згідно яких свідок впізнав ОСОБА_5 як особу, що скоїла розбійний напад на потерпілого ОСОБА_7 26.12.2019 року.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Слідчий в обґрунтування свого клопотання під час судового засідання, на думку слідчого судді, довів наявність фактів та інформації, зміст яких переконав суд у тому, що підозрюваний ОСОБА_5 міг вчинити злочини, зазначений у клопотанні про застосування запобіжного заходу.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 судом враховується тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України (санкція зазначеної статті передбачає позбавлення волі на строк від 7 до 10 років позбавлення волі).
Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні та продовженні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Тому суд, вважає, що тяжкість злочину, у якому підозрюють ОСОБА_5 не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але така підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 двічі притягався до кримінальної відповідальності, у т.ч. за скоєння розбійного нападу; на цей час перебуває під адміністративним наглядом, у зв'язку з порушенням якого п'ять разів притягався до адміністративної відповідальності; має постійне місце проживання; працює торговим агентом (неофіційно, так як у нього закінчувався іспитовий строк), тобто на час, вказаний у клопотанні слідчого, у нього було відсутнє постійне джерело доходу; не одружений; дітей не має.
Таким чином, слідчий суддя при аналізі пояснень учасників судового засідання, доказів у кримінальному провадженні, даних, що характеризують підозрюваного, дійшов до висновку, що існує ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, можливість вчинення підозрюваним іншого злочину. Вказаний ризик, на думку слідчого судді є досить вагомим у даному випадку, тому клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити та застосувати до останнього вказаний запобіжний захід.
Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи, вимоги ч.5 ст. 182 КПК України, той факт, що злочин, в якому підозрюється ОСОБА_5 підпадає під перелік злочинів, визначених ч.4 ст.183 КПК України, тому слідчий суддя не визначає можливість застосування застави.
Водночас, під час розгляду цього клопотання, слідчий суддя розглядав можливість застосування до підозрюваного іншого, більш м'якого альтернативного запобіжного заходу, у т.ч. домашнього арешту.
Враховуючи особистість підозрюваного, ризик вчинення ОСОБА_5 іншого злочину є настільки вагомим, тому вважаю, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти встановленому під час розгляду клопотання ризику. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 є доцільним у даному випадку та відповідає принципу винятковості цього запобіжного заходу.
Необхідність застосування такого запобіжного заходу до підозрюваного, що обмежує його особисту недоторканість, не буде суперечити нормі ст.5 ч.1 п. «b» Європейської конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», за якою особи можуть бути арештовані для виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом та рішенню Європейського суду з прав людини справа «Чанєв проти України» від 09.10.2014 року.
Керуючись, ст. ст. 3, 176, 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12019080040004507 від 26.12.2019 року відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України по 23.02.2020 року (включно).
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 рахувати з моменту його фактичного затримання - з 05 год. 10 хв. 26.12.2019 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 27.12.2019 року.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1