311/3007/19
2/311/989/2019
11.12.2019
11 грудня 2019 року м.Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючий - суддя Нікандрова С.О., секретар судового засідання Дудка Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач АТ «ПУМБ» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 15 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №GP-5867609, згідно якого відповідачу видано кредит у сумі 18 053,65 грн. 19.07.2016 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» припинено шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», АТ «ПУМБ» є правонаступником всіх прав та зобов'язань ПАТ «Банк Ренесанс Капітал». У порушення умов договору відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином тривалий строк не виконує, станом на 23.07.25019 року заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором складає 62 349,33 грн., з яких: 8 578,50 грн. - заборгованість за кредитом; 432,88 грн. заборгованість за процентами; 6 404,51 грн. - заборгованість за комісією; 46 933,44 грн. - штрафні санкції, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також стягнути судові витрати по справі.
Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 21 серпня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
16 вересня 2019 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - Опанасенко Л.В. надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач не згодна з позовними вимогами з наступних підстав. Заборгованість за кредитним договором №GP-5867609 від 15 січня 2014 року вже стягується на підставі виконавчого напису №5066, вчиненого 06.06.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» грошових коштів в сумі 29 056,75 грн. та витрат на проведення виконавчих дій 350 грн., основної винагороди приватного виконавця 2905,68 грн., що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №56828100 від 21.07.2018 року, постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 27.07.2018 року, довідкою за місцем роботи ОСОБА_1 про утримані з неї за виконавчим провадженням ВП №56828100 грошові кошти станом на 01.09.2019 року в сумі 18 080,23 грн. Таким чином, позивач реалізував своє право на позасудове стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. У разі винесення рішення на користь позивача, до вимог про стягнення неустойки застосувати позовну давність строком один рік, а залишок
суми неустойки зменшити на 50%.
Ухвалою від 16 вересня 2019 року судове засідання по цивільній справі відкладено, сторонам встановлений процесуальний строк подачі відповіді на відзив і заперечень.
В судове засідання представник позивача Фацул М.В. не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за відсутності представника АТ «ПУМБ», позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 , та її представник - адвокат Опанасенко Л.В. в судове засідання не з'явилися, від представника відповідача до початку судового засідання надійшла заява про розгляд справи без її участі, заперечує проти позову з підстав, зазначених у раніше поданому відзиві на позов. Також представник - адвокат Опанасенко Л.В. подала клопотання про доручення до матеріалів справи довідки від 09.12.2019 року з місця роботи відповідача про утримання з заробітної плати ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» за виконавчим провадженням ВП №56828100 грошових коштів в сумі 23 398,95 грн.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, викладені у відзиві на позов заперечення відповідача, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 підписана пропозиція укласти договір (оферта)№GP-5867609, на підставі якого остання отримала кредит в сумі 18 240 грн. на строк 36 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом 7% річних, комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2,20% в сумі 401,28 грн. щомісяця, з погашенням згідно графіку платежів, встановленого на період з 15.01.2014 року по 15.01.2017 року до 15 числа кожного календарного місяця.
19.07.2016 р. Публічне акціонерне товариство «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк».
Згідно копії статуту ПАТ «ПУМБ», останній є правонаступником всіх прав та зобов'язань ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» в результаті реорганізації АТ «Банк Ренесанс капітал» шляхом приєднання до банку згідно рішення загальних зборів акціонерів банку (протокол № 68 від 14 березня 2015 року) та згідно рішення єдиного акціонера АТ Банк Ренесанс Капітал».
На баланс Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» внаслідок приєднання Публічного акціонерного товариства «Банк Ренесанс Капітал» була передана заборгованість за кредитним договором.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Відповідно до ст.630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту,
якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.
Згідно ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 підписала Пропозицію укласти договір (оферта) з графіком платежів, Загальні умови договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, отже слід виходити з того, що сторони - Банк і ОСОБА_1 , у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За вимогами статей 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно вимог ст.1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Частиною 2 ст.1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, 13 квітня 2018 року АТ «ПУМБ» на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України і ч.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» направив письмову вимогу (Повідомлення) відповідачу про дострокове виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором №GP-5867609 від 15.01.2014 року на суму 29 056,75 грн. в строк до 20.04.2018 року.
06.06.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною на підставі 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку за якими стягнення заборгованість проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №5066, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» за кредитним договором №GP-5867609 від 15.01.2014 року в сумі 29 056,75 грн., в тому числі: прострочену заборгованість за кредитом - 15 925,69 грн., прострочена заборгованість за комісією - 11 657,25 грн., прострочена заборгованість за процентами - 1 473,81 грн.
21 липня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. відкрито виконавче провадження ВП №56828100 за заявою стягувача про примусове виконання виконавчого напису №5066 від 06.06.2018 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в сумі 29 056,75 грн.
27 липня 2018 року по вищевказаному виконавчому провадженню ВП №56828100
винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка направлена за місцем роботи боржника ОСОБА_1 у Регіональну філію «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Станом на 09.12.2019 року за довідкою СП «Запорізька дистанція колії» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за період з серпня 2018 року по листопад 2019 року згідно постанови приватного виконавця Вольф Т.Л. ВП №56828100 з заробітної плати ОСОБА_1 утримано та перераховано на користь ПАТ «ПУМБ» 23 398,95 гривень.
З боку представника позивача в судовому засіданні під час розгляду справи не було спростовано те, що вищезазначений виконавчий напис перебуває на виконанні у виконавця та те, що за вказаним виконавчим написом не здійснюються стягнення боргу.
Таким чином, позивач використав право позасудового стягнення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також процентів та комісії, звернувшись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. із заявою про вчинення виконавчого напису щодо стягнення заборгованості за кредитом із ОСОБА_1 на суму 29 056,75 грн., в межах виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого напису здійснено погашення заборгованості на суму 23 398,95 грн., яке не враховано позивачем при складанні позовної заяви.
Так, згідно розрахунку заборгованості станом на 23 липня 2019 року, долученого позивачем до позову, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №GP-5867609 від 15.01.2014 року становить 62 349,33 грн., з яких: 8578,5 грн. - заборгованість за кредитом; 432,88 грн. - заборгованість процентами; 6404,51 грн. - заборгованість за комісією; 46933,44 грн. - штрафні санкції.
Отже, додані до позову документи не містять документального обґрунтованого розрахунку заборгованості на дату розгляду справи судом, з урахуванням погашеної відповідачем заборгованості. Ухвалою суду від 16 вересня 2019 року позивачу визначався строк для надання відповіді на відзив, проте позивач не скористався можливістю надати додаткові докази з урахуванням заперечень, викладених відповідачем у відзиві на позов.
Вирішуючи питання обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості з комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,20% від суми кредиту (401,28 грн. щомісяця), суд виходить з наступного.
Відповідно до положень абз.3 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, що діяла на дату укладення договору, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
У кредитному договорі, що укладений 15 січня 2014 року між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» і ОСОБА_1 , встановлений обов'язок позичальника сплачувати щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості, проте не зазначено, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику.
Оскільки недійсність умови кредитного договору, якою встановлена плата за обслуговування кредиту (комісія) без визначення її змісту, прямо передбачена законом (абз.3 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»), то вимога Банку про стягнення комісії ґрунтується на нікчемній умові договору (ч.2 ст.215 ЦК України), у зв'язку з чим не може бути задоволена.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16, постанові Верховного Суду від 04.09.2019 року при розгляді справи № 553/4163/15-ц.
Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог про стягнення штрафних санкцій сумі 46 933,44 грн., суд виходить з наступного.
За приписами ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається з позовної заяви банком заявлена вимога про стягнення 46 933,44 грн. штрафних санкцій на підставі ст.549 ЦК України і п.6.2 Загальних умов кредитування, відкриття та ведення рахунків, яка раніше не стягувалася на підставі виконавчого напису нотаріусу №5066 від 06.06.2018 року.
Згідно з п.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до п.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Відповідно до п.6.2. Загальних умов кредитування, відкриття та ведення рахунків, на які йдеться посилання у Пропозиції укласти договори (оферта), за повне або часткове прострочення повернення кредиту, сплати процентів, комісії у терміни, передбачені графіком платежів за кредитним договором, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від простроченої суми за кожний випадок прострочення, а також за кожний місяць прострочення встановленого терміну від простроченої суми, розрахованої на останній день місячного строку.
Згідно п.8.3. Загальних умов кредитування, відкриття та ведення рахунків, у випадку невиконання позичальником вимоги банку щодо дострокового повернення кредиту та відповідно щодо виконання інших зобов'язань за Кредитним договором у строк, встановлений п.8.1 цього Розділу припиняється нарахування процентів, комісії та штрафів згідно п.6.2. цього Розділу.
Абзацом третім п.8.3 Загальних умов кредитування, відкриття та ведення рахунків встановлена відповідальність позичальника у виді сплати 20% річних від суми простроченої заборгованості в порядку ст.625 ЦК України.
Згідно довідки про стан і історію заборгованості за кредитним договором №GP-5867609 від 15.01.2014 року заборгованість за неустойкою в загальній сумі 46 933,44 гривень складається з:
- за період з 15.10.2016 року по 14.11.2016 року - штраф за прострочення платежів
від усієї суми простроченої заборгованості в сумі 38 425,81 грн., штраф за відправку повідомлень на уточнення реквізитів в сумі 40 грн.;
- за період з 15.11.2016 року по 14.12.2016 року - неустойка за прострочення основної заборгованості в сумі 1 480,94 грн., неустойка за прострочення процентів в сумі 146,38 грн., неустойка за прострочення комісії в сумі 1 085,43 грн.;
- за період з 15.12.2016 року по 15.01.2017 року - неустойка за прострочення основної заборгованості в сумі 1 536,61 грн., неустойка за прострочення процентів в сумі 147,03 грн., неустойка за прострочення комісії в сумі 1 125,56 грн.;
- за період з 16.01.2017 року по 14.09.2018 року - неустойка за прострочення основної заборгованості в сумі 1 592,57 грн., неустойка за прострочення процентів в сумі 147,38 грн., неустойка за прострочення комісії в сумі 1 165,73 грн.; штраф за відправку повідомлень на уточнення реквізитів в сумі 40 грн.;
Між тим, у самому позові та додатках до нього відсутній розрахунок, з якого можна було б встановити порядок і підстави нарахування штрафних санкцій (неустойки і штрафу): з чого вона складається (штраф за п.6.2 чи 20% за п.8.3), за який період і на яку суму простроченого зобов'язання вона нарахована, тощо.
Враховуючи, що на підставі долучених позивачем до позовної заяви доказів суд не може встановити і перевірити розмір заборгованості за неустойкою за порушення зобов'язань по кредиту, вимога про стягнення штрафних санкцій не є доведеною належними, достовірними і достатніми доказами, отже вона не підлягає задоволенню.
Отже, враховуючи, що позивач використав позасудовий порядок стягнення заборгованості за кредитним договором через виконавчий напис нотаріуса,виконавчий напис нотаріуса в судовому порядку не визнавався таким, що не підлягає виконанню, а в межах виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого напису здійснено часткове погашення заборгованості, а також недоведеність позивачем своїх позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до п.1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог, судові витрати понесені останнім при зверненні до суду стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 12, 19, 76, 77, 81, 131, 141, 247, 263, 273, 353, 354 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання
апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений і підписаний 16 грудня 2019 року.
Суддя Василівського районного суду
Запорізької області С.О.Нікандрова