Справа № 308/7752/19
21 грудня 2019 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря судового засідання Торчинович Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ужгород за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 21 грудня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 02 січня 2020 року.
ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Позовні вимоги мотивує тим, що позивачу на підставі договору про поділ нерухомого майна (квартири), що є спільною сумісною власністю серії НАЕ 945030 від 23 грудня 2014 та договором дарування квартири серії НАЕ 945032 від 23.12.2014, що зареєстровано в реєстрі за №652 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . Згідно будинкової книги ЖРЕР №5 Б за адресою АДРЕСА_2 , також зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак не проживає понад рік. Відповідач не проживає в даній квартирі, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в квартирі не має і взагалі квартирою не цікавиться. Перешкод в користуванні жилим приміщенням позивач або члени сім'ї відповідачу не чинили. Факт реєстрації відповідача порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном, позивач позбавлена можливості оформити субсидію та подарувати квартиру або вчинити будь-які інші дії, які мають юридичне значення.
Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування належним житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.08.2019 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Сторони в установлений судом строк не подали заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження.
В подальшому, відповідно до розпорядження керівника апарату Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 675 від 03.10.2019 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи, матеріали вказаної справи підлягають повторному автоматизованому перерозподілу у зв'язку із тим, що суддя Тхір О.А. відрахована зі штату Ужгородського міськрайонного суду (закінчення строку тимчасового переведення) згідно Наказу Ужгородського міськрайонного суду №300/02-06 від 20.09.2019.
Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2019 головуючим суддею визначено суддю Фазикош О.В. та передано дані матеріали для подальшого розгляду.
В судове засідання позивач не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала через канцелярію суду письмову заяву від 21.12.2019, у якій просила розглянути справу за її відсутності, зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Ураховуючи, що відповідач по справі у судове засідання не з'явився, а сторона позивача не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Згідно ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і при домової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу (дружина, діти, батьки власника, інші особи, якщо вони постійно проживають з власником і ведуть з ним спільне господарство).
Відповідно до ст. 71 ЖК України за тимчасової відсутності наймача або членів сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім ' ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк, за заявою відсутнього, може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Тимчасова відсутність особи може бути безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців.
Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності . тимчасова відсутність наймача, членів його сім'ї не потребує згоди інших членів сім'ї. Не має значення і причина відсутності, якщо остання не перевищила шість місяців.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 відповідно договору про поділ нерухомого майна (квартири), що є спільною сумісною власністю серії НАЕ 945030 від 23 грудня 2014 та договору дарування квартири серії НАЕ 945032 від 23.12.2014, що зареєстровано в реєстрі за №652 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . Право власності згідно вказаних договорів підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.12.2014, індексний номер витягу - 31467361, підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності, серія та номер: 64, виданий 24.04.1996, видавник: Ужгородська міська рада.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Позивач посилається на те, що у вищевказаній квартирі за адресою АДРЕСА_2 , зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується записом в будинковій книзі ЖРЕР №5 Б, отриманими судом у відповідь на запит щодо доступу до персональних даних №308/7752/19 від 12.07.2019 за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації місця проживання ГУДМС України в Закарпатській області вх. №33081 від 26.07.2019, актом про відсутність (не проживання) особи (осіб) за місцем реєстрації (для комунальних послуг та субсидій) від 11.12.2019, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 , не проживає з 23.02.2015 і по теперішній час. Крім того, аналогічний акт наданий позивачем від 04.07.2019 року зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 , не проживає з 23.02.2015 і по вказаний період.
Позивач вказує, що відповідач створює їй перешкоди у користуванні житлом та порушує її права, як власника.
Відповідно до ч.1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Статтею 155 ЖК України встановлені гарантії прав громадян, які мають в приватній власності жилий будинок (квартири), а саме жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.
Такі ж гарантії встановлені і ст. 321 ЦК України, згідно якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом норм матеріального права, зокрема, ст.156 ЖК України та ст.405 ЦК України правом користування житлом, якій знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть спільне господарство.
Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Враховуючи, що позивач є власником квартири за адресою АДРЕСА_2 , відповідач не має права порушувати її законні права на володіння та користування належної їй квартири, в тому числі право на проживання в квартирі.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання.
В статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.
Відповідно до положень ст.ст.317, 319, 321, 391 ЦК України, якими передбачено зміст, порядок, захист здійснення права власності та його непорушність, враховуючи вищезназначені обставини, можна погодитись з доводами позивача, що реєстрація відповідача в помешканні за вищевказаною адресою фактично перешкоджає в реалізації його прав власника спірного жилого приміщення, які підлягають відновленню, зокрема, і шляхом усунення перешкод у користуванні житловим будинком, визнавши відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючисьст.ст.12,76, 81, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні власністю шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування належним ОСОБА_1 житловим приміщенням - житловою квартирою в АДРЕСА_2 .
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 768 грн. 40 копійок.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області О.В.Фазикош