308/10574/19
18.12.2019 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Бедьо В.І.
за участю секретаря судових засідань - Пазяк С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду, цивільну справу за спільною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , із заінтересованою особою Ужгородський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Закарпатській області про розірвання шлюбу за заявою подружжя, -
Заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Ужгородського міськрайонного суду зі спільною заявою про розірвання шлюбу.
Свою заяву мотивують тим, що 18.10.2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів громадянського стану Ужгородського міського управління юстиції, про що зроблено запис в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 606.
Від шлюбу заявники мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження від 23.04.2003 року, серія НОМЕР_1 .
В заяві вказано, що фактично шлюбні відносини між заявниками припинені та спільне господарство вони не ведуть. Будь-які спори стосовно майна або інших питань між ними відсутні. За таких обставин заявники вважають, що шлюб існує формально і відносини між ними не можуть бути поновлені.
Окрім того, заявники вказують, що між ними досягнуто згоди стосовно участі у вихованні та утриманні спільної дитини та визначення місця проживання дитини після розірвання шлюбу. Всі ці обставини передбачені письмовим договором про від 11.09.2019 р.
З огляду на викладене заявники просять суд: розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований 18.10.2001 року відділом реєстрації актів громадянського стану Ужгородського міського управління юстиції, про що зроблено запис в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 606.
В судове засідання заявники не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
На адресу суду надійшла спільна заява від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розгляд справи за їх відсутності, просили задовольнити їх спільну заяву про розірвання шлюбу.
Представник заінтересованої сторони до суду не заявився про час і місце розгляду заяви повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 109 СК України подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
Згідно частин 2 та 3 ст. 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Згідно роз'яснень, які містяться в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК) провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів громадянського стану Ужгородського міського управління юстиції 18 жовтня 2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №606.
Від шлюбу заявники мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження від 23.04.2003 року, серія НОМЕР_1 .
Зі змісту заяви вбачається, що фактично шлюбні відносини між заявниками припинені та спільне господарство вони не ведуть. Будь-які спори стосовно майна або інших питань між ними відсутні. За таких обставин заявники вважають, що шлюб існує формально і відносини між ними не можуть бути поновлені
Положеннями Статті 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Аналогічні приписи викладені уст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Виходячи із змісту ч. 3 та ч. 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з положеннями ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Оскільки заявники наполягають на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Заявники звернулися до суду зі спільною заявою про розірвання шлюбу. При цьому подружжя досягло згоди про те, з ким буде проживати їх неповнолітня дитина, яку участь у забезпеченні умов її життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, також подружжя дійшло згоди стосовно розміру та періодичності сплати аліментів на її утримання. Вказане закріплено в договорі від 11.09.2019, що доданий до матеріалів справи.
Враховуючи вищевикладене, суд з'ясувавши, що бажання сторін відповідають їх волі, дійсні причини подання заяви про розірвання шлюбу, беручи до уваги наявність малолітніх дітей дітей, перевіривши умови письмового договору передбаченого ч. 1, 2 ст. 109 СК України, приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін і тому шлюб має бути розірваний.
Таким чином спільна заява підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, ст. ст. 104,109 Сімейного кодексу України та, керуючись ст.ст. 293, 294 ЦПК України, суд, -
Спільну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити.
Шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Ужгородського міського управління юстиції, про що зроблено запис в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 606 - розірвати.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.І. Бедьо