Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/2412/19
03.01.2020 року м.Виноградів
Слідчий суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , перекладача ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Батрадь, Берегівського району, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, тимчасово не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, по кримінальному провадженню Єдиний реєстр досудових розслідувань розслідувань за №12019070080000707 від 29.07.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України,-
Слідчий СВ Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором Виноградівського відділу Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді із зазначеним клопотанням, посилаючись на те, що 28 липня 2019 року близько 17 години 00 хвилин ОСОБА_4 , проходячи по проїжджій частині дороги, навпроти будинку №22, що по вулиці Першотравнева в смт. Вилок, Виноградівського району, що є громадським місцем, використовуючи малозначний привід у вигляді словесної сварки, яка полягала у вираженні образ та погроз на адресу ОСОБА_9 , перебуваючого за кермом припаркованого автомобіля марки "Мерседес Бенц", н.з. НОМЕР_1 реєстрації, чорного кольору, підійшов до автомобіля та почав наносити дерев'яною палкою, вирваною з огорожі, удари по задньому та лобовому склу, а також по кузову автомобіля марки "Мерседес Бенц", н.з. НОМЕР_1 реєстрації.
В цей час, як пасажир автомобіля марки "Мерседес Бенц", н.з. НОМЕР_1 реєстрації, ОСОБА_10 , вийшов з автомобіля і намагався припинити хуліганські дії ОСОБА_4 , вирвавши з рук останнього дерев'яну палку, побачивши це, ОСОБА_4 (син ОСОБА_11 ), який знаходився неподалік місця події, навмисно, проявляючи особливу зухвалість, знаходячись у громадському місці, керуючись раптово виниклим умислом на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, приєднавшись до протиправних дій ОСОБА_11 , тримаючи в правій руці підібраний металевий предмет по типу «монтіровка» підбіг та наніс стоячому спиною ОСОБА_10 один удар в область правого плеча та лівого вуха. Після чого, ОСОБА_4 наніс удар металевим предметом по типу «монтіровка» по витягнутій з метою захисту правій руці, повернувшогося обличчям ОСОБА_10 .
Згодом, з метою припинення хуліганських дій ОСОБА_11 , водій ОСОБА_9 вийшов із салону автомобіля та підійшов до ОСОБА_11 , який в свою чергу продовжуючи хуліганські дії, умисно безпричинно наніс ОСОБА_9 один удар дерев'яною палкою в область тім'яно-потиличної ділянки голови по центру.
Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_4 , потерпілий ОСОБА_10 , отримав тілесні ушкодження у вигляді «синця шкірних покровів надпліччя справа, саден шкірних покровів вушної раковини зліва, лівого передпліччя в середній третині по задньо - внутрішній поверхні, крайового перелому акроміального кінця правої ключиці (підтвердженого рентгенологічно)», які підтверджуються висновком судово - медичного експерта № 93 від 13.08.2019 року.
Тілесні ушкодження у вигляді «синця та саден» не спричинили розладу здоров'я чи незначну стійку втрату працездатності і по цій ознаці згідно п.2.3.2 «б» «Правил судово-медичного визначення степені тяжкості тілесних пошкоджень», затверджених «Наказом №6» МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як легкі тілесні пошкодження, що не спричинили розладу здоров'я або незначну стійку втрату працездатності.
Тілесні ушкодження у вигляді «крайового перелому акроміального кінця ключиці» спричинили розлад здоров'я понад 21 день, не являється небезпечним для життя і по цим ознакам згідно п.2.2.1 «Правил судово- медичного визначення степені тяжкості тілесних пошкоджень», затверджених «Наказом №6» МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як тілесне пошкодження середнього ступеня тяжкості.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.
Також, 28 липня 2019 року близько 17 години 00 хвилин ОСОБА_4 , знаходячись навпроти будинку АДРЕСА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність, суспільну небезпечність та наслідки, що можуть настати при їх вчиненні, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, тримаючи в правій руці підібраний металевий предмет по типу «монтіровка» підбіг до стоячого спиною потерпілого ОСОБА_10 та наніс йому одного удар в область правого плеча та лівого вуха, після чого, продовжуючи єдиний умисел на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 наніс удар металевим предметом по типу «монтіровка» по витягнутій з метою захисту правій руці, повернувшогося обличчям ОСОБА_10 , чим самим спричинив йому тілесні ушкодження.
Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_4 , потерпілий ОСОБА_12 , отримав тілесні ушкодження у вигляді «синця шкірних покровів надпліччя справа, саден шкірних покровів вушної раковини зліва, лівого передпліччя в середній третині по задньо - внутрішній поверхні, крайового перелому акроміального кінця правої ключиці (підтвердженого рентгенологічно)», які підтверджуються висновком судово - медичного експерта № 93 від 13.08.2019 року.
Тілесні ушкодження у вигляді «синця та саден» не спричинили розладу здоров'я чи незначну стійку втрату працездатності і по цій ознаці згідно п.2.3.2 «б» «Правил судово-медичного визначення степені тяжкості тілесних пошкоджень», затверджених «Наказом №6» МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як легкі тілесні пошкодження, що не спричинили розладу здоров'я або незначну стійку втрату працездатності.
Тілесні ушкодження у вигляді «крайового перелому акроміального кінця ключиці» спричинили розлад здоров'я понад 21 день, не являється небезпечним для життя і по цим ознакам згідно п.2.2.1 «Правил судово- медичного визначення степені тяжкості тілесних пошкоджень», затверджених «Наказом №6» МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як тілесне пошкодження середнього ступеня тяжкості.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.І ст. 122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
У вчиненому кримінальному правопорушенні підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Батрадь, Берегівського району, мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, тимчасово не працюючий, не одружений, раніше не судимий.
18 листопада 2019 року, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України.
Вина ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні також підтверджена показами потерпілого ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , протоколом проведення слідчого експерименту, висновком судово-медичного експерта та іншими матеріалами зібраними в ході досудового розслідування.
04.12.2019 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019070080000707 від 29.07.2019 року було зупинено, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 , переховувався від органу досудового розслідування, який знаючи, що перебуває в розшуку та з метою уникнення притягнення його до відповідальності неодноразово здійснював перетин державного кордону України та ігнорував повістки про виклик слідчого.
24.12.2019 року, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019070080000707 від 29.07.2019 року відновлено у зв'язку із встановленням місця знаходження підозрюваного ОСОБА_4 ,
Враховуючи те, що вчинив злочин проти життя і здоров'я, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 5 років, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду не з'являтись на виклики слідчого, прокурора, суду, з метою переховування від органів досудового розслідування, може виїхати за межі Закарпатської області, впливати на свідків та потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та існує ризик його протиправної поведінки, у зв'язку з чим особисте зобов'язання, особиста порука підозрюваного будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із домашнім арештом.
Зокрема, аналіз особистості підозрюваного ОСОБА_4 , із зібраних наявних характеризуючих даних, вказує про те, що ОСОБА_4 , офіційно не працевлаштований, проявляє байдуже ставлення до дотримання правових норм, ігноруванням громадських інтересів, що вказують на відсутність соціальної пристосованості у суспільстві. Відтак, вказані обставини свідчать про неможливість застосування особистого зобов'язання, особистої поруки стосовно ОСОБА_11 , так як такі ним дотримані не будуть.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 173 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого погодженого з прокурором.
Крім цього, згідно п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч.І ст.177 КПК України.
Прокурор ОСОБА_3 заявлене клопотання про домашній арешт підтримав.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечили проти задоволення заявленого клопотання, поскільки вважають, що таке є надто суворим, просили суд застосувати інший вид запобіжного заходу, а саме-особисте зобов"язання.
Зокрема, аналіз особистості підозрюваного ОСОБА_4 , із зібраних наявних характеризуючих даних, вказує про те, що ОСОБА_4 , офіційно не працевлаштований, проявляє байдуже ставлення до дотримання правових норм, ігноруванням громадських інтересів, що вказують на відсутність соціальної пристосованості у суспільстві. Відтак, вказані обставини свідчать про неможливість застосування особистого зобов'язання, особистої поруки стосовно ОСОБА_11 , так як такі ним дотримані не будуть.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 173 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого погодженого з прокурором.
Прокурор ОСОБА_3 , в судовому засіданні, заявлене клопотання про домашній арешт підтримав.
Підозрюваний ОСОБА_4 , та його захисник ОСОБА_16 в судовому засіданні заперечили проти задоволення заявленного клопотання, поскільки вважаєть, що таке є надто суворив, просили суд застосувати інший вид запобіжного заходу, а саме-особисте зобов'язання.
Заслухавши учасників, перевіривши доводи клопотання, вивчивши матеріали судової справи та кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання про засосуваня запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту не підлягає до задоволення, поскільки суд прийшов до переконання про можливість застосування запобіжного заходу, у вигляді особистого зобов'язання до підозрюваного ОСОБА_4 , виходячи з наступного.
Так, розглядаючи зазначене клопотання слідчий суддя виходить з того, що заходи забезпечення кримінального провадження (ч.1 ст.131 КПК України) застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів саме і є особисте зобов”язання (ст.179 КПК України), яке полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов”язання виконувати покладені на нього слідчим суддею обов”язків, передбачені ст.194 КПК.
Слідчий суддя враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також вагомість доказів про вчинення кримінального правопорушення, вік стан здоров'я, особу підозрюваного, який є раніше не судимим, характеристику, майновий стан, склад сім'ї, відсутність судимості, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, доведеність прокурором та слідчим ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Отже наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, дає підстави для обрання стосовно ОСОБА_4 , саме запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Керуючись ст. ст. 181, 194 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 -відмовити.
1. Застосувати щодо підозрюваного - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Батрадь, Берегівського району, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, тимчасово не працюючого, не одруженого, раніше не судимого - запобіжний захід у вигляді вигляді особистого зобов'язання.
2. Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки:
• з'являтись до слідчого СВ Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , прокурора та суду за викликом у зв'язку з реалізацією завдань кримінального провадження;
• не відлучатися за межі Закарпатської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
• повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Встановити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання строком до 24 години 02.03.2020 року.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що порушення умов особистого зобов”язання має наслідком застосування до нього грошового стягнення у розмірі від 0,25 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Вручити копію цієї ухвали підозрюваному ОСОБА_4 , негайно після її оголошення.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на слідчого СВ Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 .
Заперечення на ухвалу слідчого судді можуть бути подані під час підготовчого провадження у суді.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1