Справа 237/4984/19
Номер провадження 2/237/1438/19
(заочне)
29.11.19 року м. Курахове Мар'їнський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Кучко Я.Ю.,
при секретарі Махно Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Курахове Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітьої дитини, -
Позивач звернулась до Мар'їнського районного суду Донецької області з позовною заявою про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини з ОСОБА_2 , обґрунтовуючи наступним. Сторони по справі розірвали зареєстрований шлюб 05.10.2018 року, є батьками неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина знаходяться на утриманні позивача. Домовленості про добровільну виплату аліментів на утримання дитини між сторонами не досягнуто. На теперішній час позивач відчуває матеріальні труднощі, відповідач на своєму утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб не має, отже, на думку позивача, відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дитини. Позивач просить в судовому порядку встановити відповідачу обов'язок сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Позивач у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, через оголошення на офіційному веб-порталі суду, заяв про розгляд справи у його відсутність суду не подано, тому, суд ухвалив рішення провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Згідно із ч. 3 ст. 131 Цивільного процесуального кодексу, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не зявилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно із ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Всебічно, об'єктивно, повно, безсторонньо та безпосередньо у судовому засіданні дослідивши наявні у справі письмові докази та пояснення учасників провадження, оцінюючи ці докази з огляду на їх належність, допустимість, достовірність, кожного окремо, а також достатність і взаємний їхній зв'язок у їх сукупності, суд дійшов до висновків, які наведені нижче.
Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 05.10.2018 року шлюб між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 розірваний.
Як вбачається із свідоцтва про народження, виданого 17 грудня 2011 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м. Донецьку зроблено відповідний актовий запис № 1292.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із статтею 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Закон покладає на батьків обов'язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. Такий обов'язок не припиняється і в тому випадку, коли діти набувають повну дієздатність до досягнення ними повноліття при укладанні шлюбу у випадку зниження їм шлюбного віку. Лише після досягнення повноліття діти втрачають право на утримання.
У випадку невиконання батьками обов'язку утримувати неповнолітню дитину добровільно, аліменти можуть стягуватися за рішенням суду. При злісному ухиленні батьків від сплати аліментів вони підлягають притягненню до кримінальної відповідальності, відповідно до ст. 164 Кримінального кодексу України.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення (ч.1ст.182 СК України).
Відповідно до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 183 Сімейного кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Положеннями ч.1 ст.191 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.
На вимоги щодо стягнення аліментів у судовому порядку не поширюється позовна давність. Позов може бути пред'явлено у будь-який час, поки існує право на аліменти. Право на аліменти виникає у дитини з моменту її народження. Якщо один із батьків (або батьки) не виконує свого обов'язку щодо утримання дитини, до нього може бути пред'явлено позов про стягнення аліментів на утримання дитини. У цьому випадку, заінтересована особа, яка має право на одержання аліментів на дитину, вправі вимагати їх виплати у судовому порядку незалежно від строку, що минув з моменту виникнення у неї цього права, а також незалежно від причин, у зв'язку з якими вона раніше не зверталася до суду з позовом. Аліменти звичайно присуджуються на майбутнє. Водночас, як виняток із загального правила, відповідно до частини 1 даної статті, стягнення аліментів відбувається не з моменту (дня) набрання чинності рішенням суду, а з моменту (дня) пред'явлення позову. Причому дане правило діє незалежно від того, наскільки багато часу пройшло від того як було пред'явлено позов до його задоволення судом.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання неповнолітніьої дитини є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Встановлюючи розмір стягнення аліментів, суд виходить з положень ст. 51 Конституції Українитаст. 180 Сімейного кодексу України, згідно з якими батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Крім того, у відповідності до ст.ст.7, 141 Сімейного кодексу України, жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, відповідно обов'язок по утриманню дитини в рівних частках покладається на її батьків.
Визначаючи розмір аліментів, згідно з вимогами ст.182 Сімейного кодексу України суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, а також те, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В свою чергу, сторони не позбавлені права звернутись до суду з позовом про зміну (збільшення/зменшення) розміру аліментів.
Так, відповідно до ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом змінено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Також з відповідача згідно ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір в дохід держави у розмірі 768,40 грн. (за ставкою, що діяла на час звернення позивача до суду).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем до матеріалів справи не додано належних та допустимих доказів на підтвердження в частині позовних вимог про надання дозволу для вільного пересування дитини в супроводі позивача територією тимчасово окупованої Донецької області, у зв'язку з чим, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 7, 141, 180, 182-184, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст.12, 82, 131, 141, 223, 247, 280, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітьої дитини, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви, тобто з 12.09.2019 року і до повноліття дитини.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає обовязковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Донецького апеляційного суду через Мар'їнський районний суд Донецької області. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя Я.Ю. Кучко