Справа № 236/5283/19
"02" січня 2020 р. м. Лиман
Суддя Краснолиманського міського суду Донецької області, Саржевська І.В., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації при звільненні, та додані до позову матеріали,
26.12.2019 до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації при звільненні.
При вирішенні питання про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі суддя перевіряє відповідність поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суддя дійшла висновку, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.
Статтею 175 ЦПК України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити в тому числі виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача заборгованість заробітної плати за лютий-червень 2016 року в сумі 5211,33 грн., частину заробітної плати за березень 2017 року в сумі 1473,28 грн., заробітну плату за час вимушеного простою в сумі 10929,41 грн., вихідну допомогу в сумі 4672,14 грн., компенсацію за невикористані дні відпустки у сумі 3688,52 грн., компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Однак в додатках до позовної заяви відсутні докази на підтвердження сум зазначеної заборгованості, а саме копії розрахунків заробітної плати за лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016.
Крім того, як вбачається з позовної заяви, нарахування заробітної плати позивачу за березень, за час вимушеного простою, вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні відпустки, здійснювалось на підставі розпорядчих документів роботодавця.
Відповідно до судової практики, яка склалася з цього питання, у зв'язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з тимчасово непідконтрольною державній владі України територією, на підприємствах встановлений початок простою для всіх працівників виробничих підрозділів.
Але ця обставина позивачем нічим не підтверджена. До позовної заяви позивачем не долучені копії журналу виходу на підприємство працівників під час простою, тощо.
Отже, позивачем не надано доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Зазначені обставини унеможливлюють визначення наявності спірних правовідносин. Наданих позивачем доказів (копія довідки про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, яка не має печатки та штампу підприємства) недостатньо для вирішення питання щодо відкриття провадження.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1. ст. 6 Конвенції про захист прав людини ї основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких має не допустити судовий процес у безладний рух.
За змістом рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011у справі 1-9/2011 вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст.185ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175,177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи вищенаведене, суддя вважає за необхідне залишити дану позовну заяву без руху та надати позивачу строк для виправлення недоліків.
Керуючись ст.ст.83,95,175,177,185 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації при звільненні, - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії такої ухвали.
У разі невиконання вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною і буде повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя -