26.12.19
Провадження 2/235/1984/19
Справа 235/5979/19
26 грудня 2019 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі:
головуючого судді судді Філь О.Є.
за участю секретаря судового засідання Придворової В.В.
за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл спільного сумісного майна подружжя, -
03 вересня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_3 про розподіл спільного сумісного майна подружжя, в якому просила визнати спільною сумісною власністю її та відповідача житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0545 га, за кадастровим номером 1413200000:15:036:0307, яка розташована по АДРЕСА_1 , поділити спільну сумісну власність наступним чином, визнати її особистою приватною власністю ѕ частини зазначеного житлового будинку та земельної ділянки, та визнати особистою приватною власністю відповідача ј частини зазначеного будинку та земельної ділянки.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 21.07.2012 року.
Від шлюбу мають дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Шлюбні відносини не склались через неповагу до неї та постійні сварки, образи з боку відповідача, внаслідок чого Красноармійським міськрайонним судом Донецької області по справі № 235/6932/18 відповідача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме, вчинення насильства в сім'ї.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26.06.2019 року шлюб було розірвано.
В період шлюбу, спільного проживання і спільного ведення господарства ними 09.08.2014 року було придбано житловий будинок за надвірними будівлями АДРЕСА_1 , вказане майно було зареєстровано на відповідача, згідно договору купівлі-продажу вартість будинку становить 73500 грн.
Також ними була придбана земельна ділянка площею 0,0545 га за кадастровим номером: 1413200000:15:036:0307, що розташована за цією ж адресою, вартістю 26501,00 грн. Разом вартість майна становить 100001 грн.
Вважає, що вищевказане нерухоме майно та земельна ділянка є їхньою з відповідачем спільною сумісною власністю.
У липні місяці 2014 року вони разом з відповідачем та дочкою переїхали з міста Горлівка до своїх батьків в м. Добропілля.
Заздалегідь вони з відповідачем та її батьками вирішили придбати житловий будинок з земельною ділянкою, але не мали достатніх коштів для цього. Відповідач працював у Вагонному депо, а вона вчителькою у школі. Заробітна плата відповідача складала в середньому 2500 грн на місяць, а з липня по грудень 2014 року взагалі доходів не було.
Її батьки запропонували надати їм кошти для покупки житла, які вони відкладали на рахунку у ПАТ «Державний ощадний банк України» на рахунку на ім'я матері ОСОБА_6 , та зняли їх в розмірі 106307,00 грн.
В день укладення договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки її мати ОСОБА_6 передала продавцю ОСОБА_7 100000,00 грн за придбання вищевказаного нерухомого майна, що підтверджується відповідними розписками.
Також її дочка має статус інваліда та потребує значних матеріальних затрат.
Відповідач не приймає участі у житті дочки, побутовими умовами в будинку взагалі не займається, тому вона вважає, що в інтересах малолітньої дитини та з врахуванням того факту, що кошти на придбання будинку дали її батьки, вона має право просити суд відступити від засади рівності часток подружжя.
03 вересня 2019 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Філь О.Є. (а.с. 24)
04 вересня 2019 року ухвалою судді відкрито провадження у справі, надано відповідачу 15-денний строк на подання відзиву на позов з дня вручення ухвали про відкриття провадження та призначено по справі підготовче засідання.
17 вересня 2019 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_3 на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , визнати спірний будинок та земельну ділянку спільною сумісною власністю, поділити спільну сумісну власність таким чином: визнати за кожним з них право особистою приватної власності на Ѕ частину житлового будинку та земельної ділянки. При цьому посилався на те, що він працює на ДП «Донецька залізниця», має стабільний заробіток, за 2012 рік - 37000 грн, що складало на той час за курсом НБУ 4625 доларів США, за 2013 рік - 38500 грн., або 4800 доларів за курсом НБУ, за 2014 рік - 24000 грн., тому вказане майно було придбано за їхні спільні із дружиною кошти. Він завжди дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, не ухилявся від утримання дитини, сплачує аліменти на підставі його особистої заяви до бухгалтерії підприємства. Ствердження позивачки про те, що її мати зняла 14 березня 2014 року з рахунку в банку гроші в розмірі 106307 грн. нібито для купівлі нерухомості не відповідають дійсності. Нерухомість була придбана тільки 09.08.2014 року, всю суму передав особисто він в день укладання угоди.
Ухвалою суду від 18 жовтня 2019 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, підтримали доводи, викладені в позовній заяві в обгрунтування позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_3 , представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили визнати спірний будинок та земельну ділянку спільною сумісною власністю, поділити спільну сумісну власність таким чином: визнати за кожним з них право особистою приватної власності на Ѕ частину житлового будинку та земельної ділянки.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що позивачка у справі її дочка, яка з колишнім чоловіком (відповідачем у справі) та дочкою проживала в м. Горлівка в
квартирі сестри відповідача. Потім вони вирішили переїхати в місто Красноармійськ. Вона з чоловіком ОСОБА_8 в лютому 2014 року знайшли будинок, спілкувались з бабусею, власницею будинку, та її дочкою. Вона з чоловіком сказали дочці та зятю, що допоможуть грошима для купівлі будинку. У неї був грошовий вклад, вона зняла гроші в розмірі 106000 в березні 2014 року, в той час дочка власниці будинку займалась оформленням документів. 28 липня 2014 року дочка з сім'єю приїхала з Горлівки , подивились будинок, купували його 9 серпня 2014 року. В будинку її чоловік зробив опалення. Всі гроші, що вона зняла з рахунку в банку, були витрачені на купівлю будинку, розписку з дітей вони не брали, вирішили, що подарують їм будинок. Оспорювати договір купівлі-продажу вона не бажає. Пояснила, що розписка про те, що вона передавала ОСОБА_7 гроші за будинок, була написана в середині 2019 року.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що позивачка у справі його дочка, яка разом з чоловіком та дитиною проживала в місті Горлівка, потім вони вирішили переїхати в місто Покровськ. Його дружина зняла гроші з депозиту в березні 2014 року, гроші вирішили віддати дітям, саме вони з дружиною давали гроші на купівлю будинку. Коли почались розлади в сім'ї дочки, десь на початку літа вони попросили продавців написати розписку про те, що гроші платила дружина ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона є дочкою ОСОБА_7 , колишньої власниці будинку. Вона займалась продажем будинку, приблизно в лютому-березні 2014 року приїхав ОСОБА_8 за оголошенням, подивився будинок, вони ні до чого не домовились, сказав, що треба щоб діти подивились будинок. В травні-червні 2014 року вже приїхали його діти - ОСОБА_1 з чоловіком, також була ОСОБА_6 , подивились будинок, сказали, щоб вона швидко оформляла документи, тоді вони подумають. Вона почала оформляти документи, одного разу приїжджав батько ОСОБА_3 . Угоду вони призначили на серпень у нотаріуса, там були присутні вона, її мати ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , їхні діти ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Гроші їй передавала ОСОБА_6 , гроші були в банківській упаковці в пачках, вона їх перераховувала. В 2019 році в травні-червні вона написала розписку про те, як проходила угода. Вона точно не пам'ятає, хто був покупцем, ймовірно, діти, оскільки пройшло 5 років.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що в 2014 році вона продавала належний їй на праві власності будинок, під час продажу будинку гроші їй безпосередньо передав ОСОБА_8 . Скільки було грошей вона не знає, оскільки гроші рахувала її дочка. Вона не пам'ятає, чи була вона у нотаріуса, лише пам'ятає, що її кудись возили, також не пам'ятає, чи підписувала вона договір у нотаріуса та розписку про отримання грошей. Відповідача ОСОБА_3 вона бачила два рази, за яких точно обставин не пам'ятає.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, приходить до наступного.
Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 липня 2012 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 10).
26 червня 2019 року рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області шлюб було розірвано. В рішенні суду зазначено про те, що шлюбні відносини між подружжям припинені в зв'язку з несумісністю характерів, різними поглядами на сімейне життя, через що між ними відбуваються сварки (а.с. 13-14).
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину: дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 11).
Згідно посвідчення Серії НОМЕР_1 , яке видане 16.08.2019 року УСЗН Покровської міської ради Донецької області, ОСОБА_5 призначена державна соціальна допомога на дитину з інвалідністю (а.с. 12).
За час шлюбу відповідачем ОСОБА_3 був придбаний 09 серпня 2014 року
житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, житловий будинок, позначений на плані літерою А-1, загальною площею 96,8 кв.м., в тому числі житловою площею 52,1 кв.м. та наступні споруди та побудови: Б-1 сарай, № 1 - огорожа.
Оціночна вартість будинку станом на день укладення договору складала 73491 грн., продаж житлового будинку за домовленістю сторін вчинено за 73500 грн (а.с. 15-17). Сторони погоджуються з зазначеною вартістю спірного будинку.
Крім того, 09 серпня 2014 року відповідачем ОСОБА_3 09 серпня 2014 року була придбана земельна ділянка за цією ж адресою, площею 0,0545 га, за кадастровим номером 1413200000:15:036:0307, оціночна вартість якої на час укладення договору становила 26501 грн., сторони в судовому засіданні погоджуються з зазначеною вартістю земельної ділянки.
В зазначеному будинку фактично проживають позивачка ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_5 , що підтверджується довідкою № 6407 від 28.08.2019 року, яка видана Комунальною установою Покровський координаційний комітет самоорганізації населення (а.с. 29).
Згідно судового наказу від 14 листопада 2018 року, виданого Красноармійським міськрайонним судом Донецької області, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_5 стягнуті аліменти в розмірі ј частини всіх видів його заробітку, починаючи з 8 листопада 2018 року і до повноліття дитини (а.с. 50).
Згідно довідці від 13.09.2019 року, яка видана Регіональною філією «Донецька залізниця» Структурний підрозділ «Волноваське вагонне депо», в період з листопада 2018 року по серпень 2019 року щомісячно з заробітної плати ОСОБА_3 утримуються аліменти в розмірі 25 відсотків, всього сума утриманих та перерахованих аліментів за цей період склала 23935,61 грн. (а.с. 37).
Доказів про те, що на лікування дочки ОСОБА_5 позивач ОСОБА_1 витрачає кошти, а відповідач допомоги їй не надає, суду не надано.
Відповідно до ст.12 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 СК України). Здійснення права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено між ними. Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбуватися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжям. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст. 69 СК України.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Згідно роз'яснень п.п. 23,24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року „ Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи між подружжям спір про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є : 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто, критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття) 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя (постанова ВСУ від 25.11.2015 року № 6-2333цс15).
При цьому, докази у підтвердження придбання майна за особисті кошти повинен надати той з подружжя, який посилається на дану обставину.
При розірванні шлюбу право спільної сумісної власності на житло, набуте під час шлюбу, не припиняється. Розпорядження цим житлом здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ст. 369 ЦК України.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена
презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма частини 3 статті 61 СК України кореспондує частині 4 статті 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя.
Як вбачається з матеріалів справи житловий будинок з надвірними будівлями та земельна ділянка, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , були придбані відповідачем ОСОБА_3 09 серпня 2014 року в період шлюбу та зареєстровані на його ім'я (а.с. 15-20).
В зазначеному випадку презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя позивачем ОСОБА_1 не спростовано, матеріали справи не містять належних доказів того, що спірне майно придбане за особисті кошти позивачки ОСОБА_1 чи особисті кошти її матері ОСОБА_6 ..
Та обставина, що ОСОБА_6 мала рахунок в ТВБВ № 10004/02 філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» на суму 106307,00 грн., який було закрито 14 березня 2014 року, що підтверджується довідкою № 770 від 15.05.2019 року (а.с. 27), не спростовує презумпцію спільності майна подружжя, оскільки належних доказів, що гроші, які належали ОСОБА_6 та були нею зняті з банківського рахунку 14 березня 2014 року, витрачені на придбання спірного майна 09 серпня 2014 року, позивачем не надано.
При цьому суд не приймає в якості належного доказу розписку про те, що ОСОБА_7 09 серпня 2014 року отримала від ОСОБА_6 100000 грн в банківській упаковці, інша сума в розмірі 25000 грн оплачена покупцями, яка була написана влітку 2019 року (а.с. 28), оскільки згідно договорам купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, які були посвідчені нотаріально 09 серпня 2019 року, підтверджено, що продаж житлового будинку за домовленістю сторін вчиняється за 73500 грн., які продавець ( ОСОБА_7 ) отримав від покупця (відповідача ОСОБА_3 ) повністю до підписання цього договору (а.с. 15-16), та продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчиняється за 26501 грн., які продавець ( ОСОБА_7 ) отримав від покупця (відповідача ОСОБА_3 ) повністю до підписання цього договору (а.с. 18-19).
Щодо джерела придбання спільного майна, то судом встановлено, що в період перебування у шлюбі і до часу придбання майна 9 серпня 2014 року, як позивач ОСОБА_1 , так і відповідач ОСОБА_3 працювали, отримували заробітну плату. Як зазначає позивач ОСОБА_1 в позовній заяві, вона працювала вчителькою в школі, зазначена обставина в судовому засіданні не оспорювалась, доказів про розмір її заробітної плати не надано, а відповідач ОСОБА_3 працював в ДП «Донецька залізниця», мав стабільний заробіток: за 2012 рік - 37005,08 грн, що складало на той час за курсом НБУ 4625 доларів США, за 2013 рік - 38562,74 грн., або 4800 доларів за курсом НБУ, за 2014 рік - 24175,54 грн., всього - 99743,36 грн., що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу (а.с. 24), тому вказане майно було придбано за їхні спільні кошти.
Таким чином, матеріали справи не містять та сторонами не надано доказів те, що спірний будинок та земельна ділянка не є спільною сумісною власністю подружжя.
Сторони в судовому засіданні погодились з вартістю спірного майна, а саме, вартість житлового будинку складає 73500 грн., а вартість земельної ділянки складає 26501 грн., всього вартість майна складає 100001 грн.
За правилом, встановленим ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 Постанови № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
В п. 25 цієї Постанови зазначено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч. ч. 4,5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Враховуючи, що спірний житловий будинок та земельна ділянка є сумісно нажитим майном подружжя, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання часток подружжя в цьому майні без його реального поділу із залишенням майна - житлового будинку та земельної ділянки у їх спільній частковій власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Відповідно до ч. 3 ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Доводи ОСОБА_1 про те, що відповідач ОСОБА_3 не приймає участі у житті їхньої дочки, побутовими умовами в будинку не займається, а тому суд може відступити від засади рівності часток, не заслуговують на увагу, оскільки не доведені в судовому засіданні, спростовуються матеріалами справи. Так, згідно довідці № від 13.09.2019 року, яка видана Структурним підрозділом «Волноваське вагонне депо» вбачається, що з заробітної плати ОСОБА_3 в період з листопада 2018 року по серпень 2019 року було утримано аліментів на загальну суму 23935,61 грн. (а.с. 37). З цієї ж довідки вбачається, що з заробітної плати ОСОБА_3 здійснюються відрахування аліментів в розмірі 25%, що відповідає розміру аліментів, які були стягнуті з нього на підставі наказу, виданого Красноармійським міськрайонним судом від 14 листопада 2018 року (а.с. 50). Крім того, позивачкою не надано доказів про те, що в зв'язку зі станом здоров'я їхня дочка потребує додаткових витрат і ці витрати здійснюються нею особисто.
Оскільки доказів, які б були підставою для збільшення частки майна дружини, ОСОБА_1 не надано, позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 , права особистої власності на 3/4 частини житлового будинку та земельної ділянки, а за ОСОБА_3 - на ј частину зазначеного майна, підлягають частковому задоволенню - в частині визнання права власності в розмірі по Ѕ частині будинку та земельної ділянки за кожним.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є житловий будинок з надвірними будівлями № 30, позначений на плані літерою А -1, загальною площею 96,8 кв.м., в тому числі житловою площею 52,1 кв.м., Б-1 - сарай, № 1 - огорожа , які АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0545 га, за кадастровим номером 1413200000:15:036:0307, яка розташована по АДРЕСА_1 , та вони підлягають розподілу наступним чином: визнати за кожним з подружжя право спільної часткової власності по 1\2 частині зазначеного будинку та зазначеної земельної ділянки.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 500 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Щодо вимог відповідача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн., то вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів ( договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Але відповідачем не надано детального опису робіт адвокатом Алексєєвим Л.О., надано лише квитанцію до прибуткового касового ордеру та договір щодо надання юридичної допомоги від 09.09.2019 року, відповідно до якого за роботу, яка буде виконана адвокатом у суді, клієнт виплачує гонорар, сума якого складає 3000 грн. (а.с. (а.с. 37а-38).
Враховуючи відсутність доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, детального опису робіт, виконаних адвокатом, та їх розрахунку, неможливо оцінити реальності адвокатських послуг (їх дійсність та необхідність), а також визначити критерій розумності їхньої вартості, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог відповідача про стягнення на його користь судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 57, 60, 61, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 259, 263-268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл спільного сумісного майна подружжя задовольнити частково.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями № 30, позначений на плані літерою А -1, загальною площею 96,8 кв.м., в тому числі житловою площею 52,1 кв.м., Б-1 - сарай, № 1 - огорожа , які АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0545 га, за кадастровим номером 1413200000:15:036:0307, яка розташована по АДРЕСА_1 , та поділити їх наступним чином:
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину житлового будинку з надвірними будівлями № 30, позначеного на плані літерою А -1 , загальною площею 96,8 кв.м., в тому числі житловою площею 52,1 кв.м., Б-1 - сарай, № 1 - огорожа, які розташовані по АДРЕСА_1 , та право власності на 1\2 частину земельної ділянкки площею 0,0545 га, за кадастровим номером 1413200000:15:036:0307, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1\2 частину житлового будинку з надвірними будівлями № 30, позначеного на плані літерою А -1 , загальною площею 96,8 кв.м., в тому числі житловою площею 52,1 кв.м., Б-1 - сарай, № 1 - огорожа, які розташовані по АДРЕСА_1 , та право власності на 1\2 частину земельної ділянкки площею 0,0545 га, за кадастровим номером 1413200000:15:036:0307, яка розташована по АДРЕСА_1 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 500,00 грн.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті та проголошена його вступна та резолютивна частина в судовому засіданні 26 грудня 2019 року. Повний текст рішення складено 03 січня 2020 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду, з врахуванням вимог п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_10 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: