233 № 233/4175/19
02 січня 2020 року м.Костянтинівка
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Бєлостоцької О.В.,
за участі секретаря Колеснікової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в якому зазначив, що в період часу з 02 листопада 2015 року по 17 липня 2017 року він працював у виробничому підрозділі «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». У період часу з лютого 2016 року по серпень 2016 року та з березня 2017 року по липень 2017 року відповідач по справі не виплачував заробітну плату, хоча продовжував її нараховувати. Станом на 17 липня 2017 року відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період часу з лютого 2016 року по серпень 2016 року в розмірі 14384грн 87коп, з березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 11579грн 85коп, а всього - 25964грн 72коп.
Позивач просить:
-стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період часу з 01 лютого 2016 року по 31 серпня 2016 року та з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в загальному розмірі 25964 гривні 72 копійки.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності (а.с. 3).
Представник АТ «Українська залізниця» в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності (а.с.34 на звороті).
З наданого представником АТ «Українська залізниця» відзиву (а.с.33-34) вбачається, що відповідач не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 та просить відмовити їх задоволенні в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію наступними обставинами:
- виконання АТ «Українська залізниця» обов'язків, передбачених діючим законодавством України, унеможливлено форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), що підтверджується Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2;
- місце роботи позивача знаходилось на території проведення антитерористичної операції; у зв'язку з відсутністю доступу до первинних документів нарахування заробітної плати з 16 березня 2017 року було припинено; на теперішній час відсутня можливість підтвердити інформацію щодо фактичного виконання позивачем робіт, визначених трудовим договором, а також здійснити нарахування заробітної плати та інших виплат;
- надані позивачем розрахунки заробітної плати виготовлені на непідконтрольній українській владі території та за таких обставин є підстави для їх критичного оцінювання.
- до 02 вересня 2016 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ДП «Донецька залізниця». Заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за період роботи в ДП «Донецька залізниця» у розмірі 12987грн 33коп прийнята АТ «Укразалізниця» на особливих умовах згідно з алгоритмом, затвердженим рішенням правління ПАТ «Укрзалізниця» від 30 червня 2016 року. Погашення заборгованості здійснювалось одночасно з виплатою поточної заробітної плати. Заборгованість в розмірі 2307 грн 94коп виплачена ОСОБА_1 , що підтверджується відомістю на виплату грошей № 104. Після цього нарахування заробітної плати не проводилось у зв'язку з відсутністю первинних документів на підконтрольній українській владі території, у зв'язку з цим і виплати прийнятої за алгоритмом заборгованості не проводились. Залишок заборгованості в сумі 10679 грн 39коп не є заробітною платою, нарахованою відповідачем, а є заборгованістю ДП «Донецька залізниця», яка має нести відповідальність за несвоєчасну виплату заробітної плати;
- за першу половину березня 2017 року ОСОБА_1 нараховано аванс в сумі 1224 грн 24коп, який отриманий ним в касі підприємства; заборгованість по заробітній платі перед позивачем за період часу з другої половини березня 2017 року по липень 2017 року відсутня, оскільки заробітна плата не нараховувалась через відсутність первинних документів.
З'ясувавши позицію сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах із відповідачем по справі, обіймав посаду машиніста (кочегара) котельні у виробничому підрозділі «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.4-11).
17 липня 2017 року ОСОБА_1 було звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с. 11).
Як вбачається з Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання акціонерного товариства «Українська залізниця» від 31 жовтня 2018 року № 938, відповідач по справі змінив найменування на акціонерне товариство «Українська залізниця» (скорочено - АТ «Укрзалізниця»).
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст. 94 Кодексу законів про працю Ураїни заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Згідно правового висновку, який викладено у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.01.2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
На підтвердження розміру нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивачем надано розрахункові листи (табуляграми) за період часу з лютого 2016 року по серпень 2016 року, з березня 2017 року по липень 2017 року, з яких вбачається, що ОСОБА_1 нараховано заробітну плату: у лютому 2016 року - 3992 грн 49 коп (з урахуванням відрахованих обов'язкових платежів та податків - 2273 грн 84 коп), у березні 2016 року - 4022 грн 25 коп(з урахуванням відрахованих обов'язкових платежів та податків - 3298 грн 24 коп), у квітні 2016 року - 1828 грн 31 коп(з урахуванням відрахованих обов'язкових платежів та податків - 1499 грн 21 коп), у травні 2016 року - 2003 грн 71 коп(з урахуванням відрахованих обов'язкових платежів та податків - 1643 грн 04 коп), у червні 2016 року - 0 грн 00 коп, у липні 2016 року - 6568 грн 48 коп(з урахуванням відрахованих обов'язкових платежів та податків - 5386 грн 15 коп), у серпні 2016 року - 346 грн 82 коп(з урахуванням відрахованих обов'язкових платежів та податків - 284 грн 39 коп);
- в березні 2017 року - 2163 грн 57 коп(з урахуванням відрахованих обов'язкових платежів та податків - 1741 грн 68 коп), в квітні 2017 року - 755 грн 29 коп(з урахуванням відрахованих обов'язкових платежів та податків - 608 грн 00 коп), в травні 2017 року - 0 грн 00 коп, в червні 2017 року - 513 грн 42 коп (з урахуванням відрахованих обов'язкових платежів та податків - 413 грн 31 коп), в липні 2017 року - 10952 грн 62 коп(з урахуванням відрахованих обов'язкових платежів та податків - 8816 грн 86 коп) (а.с.12-16).
Щодо заборгованості по заробітній платі за лютий-серпень 2016 року суд дійшов наступних висновків.
З відзиву відповідача по справі вбачається, що заборгованість по заробітній платі за період роботи позивача ОСОБА_1 в ДП «Донецька залізниця» прийнята АТ «Укрзалізниця» на особливих умовах згідно з алгоритмом, затвердженим рішенням правління ПАТ «Укрзалізниця» від 30 червня 2016 року і складає 12987 грн 33коп. Перед ОСОБА_1 частково погашено заборгованість із заробітної плати - в розмірі 2307 грн 94коп. Оскільки в подальшому нарахування заробітної плати не проводилось у зв'язку з відсутністю первинних документів на підконтрольній українській владі території, не здійснювались і виплати прийнятої за алгоритмом заборгованості. Залишок заборгованості становить 10679 грн 39коп (а.с.33-34).
Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Як вбачається з Алгоритму погашення заборгованості з виплати заробітної плати працівникам ДП «Донецька залізниця», затвердженого рішенням правління ПАТ «Укрзалізниця» від 30 червня 2016 року (а.с. 42) погашення заборгованості з виплати заробітної плати працівників ДП «Донецька залізниця» здійснюється регіональною філією «Донецька залізниця» після переведення таких працівників на роботу до цієї регіональної філії, на підставі передавального акту та передавальних відомостей. Після утримання всіх податків і зборів, заборгованість із заробітної плати працівникам, переведеним з ДП «Донецька залізниця», виплачується щомісячними платежами в розмірі одного посадового окладу до повного погашення такої заборгованості.
Відповідно до платіжної відомості по виплаті заборгованості по заробітній платі № 104 за лютий-червень 2016 року (а.с.40-41) ОСОБА_1 сплачено заборгованість по заробітній платі у розмірі 2307 грн 94 коп.
Заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 згідно зведеної відомості на виплату заборгованості по ДП «Донецька залізниця» станом на 06 серпня 2019 року складає 10679 грн 39 коп (а.с. 39).
Зазначені обставини щодо розміру заборгованості по заробітній платі за період часу з лютого по серпень 2016 року, підтверджені вищенаведеними доказами, не спростовані позивачем ОСОБА_1 , а надані ним на підтвердження заборгованості розрахункові листи (табуляграми) за вказаний період часу за відсутності інших доказів щодо часу роботи та нарахування заробітної плати не можна вважати належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами в розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України.
Крім того, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) у лютому 2016 року ОСОБА_1 відповідачем по справі було нараховано заробітну плату в сумі 3992 грн 49 коп, а з березня по серпень 2016 року нарахування взагалі відсутні (а.с.29-30).
Зі змісту відзиву АТ «Укрзалізниця» та зведеної відомості на виплату заборгованості по ДП «Донецька залізниця» станом на 06 серпня 2019 року вбачається, що відповідач по справі фактично не оспорює, щовін не виконав обов'язок сплатити ОСОБА_1 залишок заборгованості по заробітній платі за період часу з лютого по серпень 2016 року у розмірі 10679грн 39 коп.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі за період часу з лютого по серпень 2016 року та стягнення з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за вказаний період часу у розмірі 10679 грн 39 коп, оскільки саме в цьому розмірі заборгованість підтверджена належними, допустимими та достовірними доказами та до того ж, фактично визнана відповідачем.
Щодо стягнення заборгованості по заробітній платі за період часу з березня по липень 2017 року суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до довідки АТ «Українська залізниця» від 06 серпня 2019 року № 746/2 дохід ОСОБА_1 з березня по липень 2017 року становить 1520 грн 80 коп (до видачі - 1224 грн 24коп) і складається із заробітної плати за березень 2017 року, в період часу з квітня по липень 2017 року заробітна плата позивачу не нараховувалась (а.с. 36).
Як вбачається з відомості на виплату грошей № 3 за березень 2017 року (а.с.37-38), ОСОБА_1 сплачена депонована заробітна плата за першу половину березня 2017 року у розмірі 1224 грн 24 коп.
Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) вбачається, що відповідачем по справі в березні 2017 року було нараховано ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 2163 грн 57 коп; з квітня по липень 2017 року нарахування відсутні (а.с.29-30).
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2019 року у відповідача по справі було витребувано докази стосовно нарахування ОСОБА_1 заробітної плати.
Листом від 09 грудня 2019 року АТ «Українська залізниця» повідомило суд про неможливість виконання зазначеної ухвали через відсутність оригіналів первинних документів.
Інших доказів, окрім довідки від 06 серпня 2019 року № 746/2 (а.с.36) та відомості на виплату грошей № 3 за березень 2017 року (а.с.37-38) про виплату ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2017 року відповідачем суду не надано.
Враховуючи, що згідно відомостей з Реєстру застрахованих осіб, які сформовані станом на 08 липня 2019 року, ОСОБА_1 за березень 2017 року була нарахована заробітна плата у сумі 2163грн 57коп, виплачено - 1520грн 80коп (за вирахуванням податків - 1224 грн 24коп), невиплачена заробітна плата за березень 2017 року складає 642грн 77коп (2163грн 57коп- 1520грн 80коп), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відомості про заробітну плату, що подаються роботодавцями до Реєстру застрахованих осіб, є офіційними відомостями, а тому індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) є належним доказом, що містить інформацію щодо предмету доказування у цій справі - розміру нарахованої позивачу ОСОБА_1 заробітної плати та враховуються судом (а.с.29-30).
Враховуючи, що згідно відомостей з Реєстру застрахованих осіб, які сформовані станом на 08 липня 2019 року, в період з квітня по липень 2017 року заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалася, інших доказів, які не викликають сумнівів у їх достовірності щодо нарахованої заробітної плати, позивачем суду не надано, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі за період з квітня 2017 року по липень 2017 року у зв'язку з їх недоведеністю.
Залишок заборгованості за період часу з лютого по серпень 2016 року в розмірі 10679грн 39коп та заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року в сумі 642грн 77коп підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов'язком податкового агента, яким є відповідач.
У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на припинення з 16 березня 2017 року нарахування заробітної плати позивачу ОСОБА_1 через відсутність доступу до первинних документів, що не відповідає вимогам діючого законодавства України.
Частиною 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до частин першої та сьомої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.
Згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.
Враховуючи вищенаведені положення Закону України «Про оплату праці» та Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні» посилання відповідача на відсутність первинної документації, як на підставу для відмови у нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачу ОСОБА_1 , який до 17 липня 2017 року перебував у трудових правовідносинах з відповідачем, є неспроможними, оскільки обов'язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, вести бухгалтерський, податковий облік законом покладено саме на працедавця, а не на працівника.
Згідно висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця» регіональною філією «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» обов'язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, ст.ст.115,116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на територіях міста Донецька Донецької області; тривалими перервами в роботі транспорту, регламентованими умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов'язальної сторони за трудовим договором, якою є ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», вони об'єктивно впливають на її обов'язки, передбачені законодавством України про працю, зокрема ст.ст.115, 116 КЗпП України та унеможливлюють їх виконання. Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності зобов'язальної сторони, якою є ПАТ «Українська залізниця регіональна філія «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця» за невиконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема ст.ст. 115, 116 КЗпП України, враховуючи субсидіарне застосування ст.4 КЗпП України та ст.ст.9, 263, 617 ЦК України (а.с.43-47).
Зазначений висновок свідчить про відсутність вини АТ «Українська залізниця» у невиконанні своїх обов'язків перед працівниками, проте, на переконання суду, не звільняє відповідача від обов'язку виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі.
Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 залишку заборгованості за період часу з лютого по серпень 2016 року в розмірі 10679грн 39коп та заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року в сумі 642грн 77коп, а всього - 11322 грн 16 коп.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.43 Конституції України, ст.ст. 94,116, КЗпП України, ст.ст.1, 2, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст. ст.ст.4,19,259,263, 264, 265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в загальному розмірі 11322 (одинадцять тисяч триста двадцять дві) гривні 16 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
В частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць допустити негайне виконання рішення суду.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 335 (триста тридцять п'ять) гривень 02 копійки.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду виготовлений 02 січня 2020 року.
Суддя