233 № 233/7996/19
03 січня 2020 року м. Костянтинівка
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Каліуш О. В., за участі секретаря судового засідання Арбузової Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але на виплаченої заробітної плати,
Звернувшись до суду з позовом до АТ «Українська залізниця», ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену їй заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 11979,77 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка послалася на те, що вона з 14 липня 2016 року по 17 липня 2017 року працювала на посаді машиніста компресорних установок виробничого підрозділу «Дебальцівське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
В даний час Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на підставі постанови КМУ від 31.10.2018 № 938 перейменоване в Акціонерне товариство «Українська залізниця».
З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати їй заробітну плату, хоча і продовжував її нараховувати.
Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року становить 15196,53 грн (за вирахуванням податків та інших обов'язкових платежів до виплати належить 11979,77 грн), що підтверджується довідкою, виданою за місцем роботи. Однак ця довідка не засвідчена печаткою відповідача, оскільки, як їй сказали, усі печатки із структурних підрозділів відповідача, що залишилися на території непідконтрольній органам державної влади України, були ним вилучені. Отримати від відповідача належним чином засвідчену довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої йому заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року вона не може. Первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у регіональній філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (вул. Привокзальна м. Лиман Донецької області), куди вони були здані нею особисто в жовтні 2017 року.
Добровільно сплатити заборгованість по заробітній платі відповідач відмовляється.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи шляхом публікації на офіційному сайті суду оголошення про виклик, у судове засідання не з'явилася, надавши суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Представник відповідача АТ «Українська залізниця», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, у зв'язку з чим 03.01.2020 судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 14 липня 2016 року по 17 липня 2017 року перебувала у трудових правовідносинах з виробничим підрозділом «Дебальцівське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», де працювала на посаді машиніста компресорних установок. Наказом від 10.07.2017 року №8598/ДН-ос звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату (копія трудової книжки з відповідними записами на а.с.15-16).
Статтею 43 Конституції України гарантований законом захист права на своєчасне одержання винагороди за працю.
За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Вказана норма права кореспондується із ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про оплату праці», а другою частиною цієї статті встановлено обов'язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Вирішуючи питання щодо порушення права позивача на виплату відповідачем заробітної плати при роботі на його підприємстві та не проведення з ним повного розрахунку при звільненні, суд виходить з такого:
Відповідно до ч.3 ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає встановленим той факт, що при звільненні ОСОБА_1 належала до сплати заробітна плата, яка відповідно до наданої позивачем довідки (а.с.4) складає 15196,53 грн (за вирахуванням податків та інших обов'язкових платежів до виплати належить 11979,77 грн) за період з березня 2017 року по липень 2017 року.
Надана позивачем довідка на підтвердження розміру заборгованості по заробітній платі (а.с.4) містить підписи посадових осіб відповідача, повноваження яких не спростовані, а тому таку довідку суд визнає належним та допустимим доказом у справі.
Дістаючи такого висновку, суд виходить з того, що в спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.
Судом встановлено, що у спірний період часу ОСОБА_1 перебувала з відповідачем у трудових правовідносинах, за що їй мала бути нарахована та виплачена заробітна плата.
Проте, свого обов'язку з оплати праці позивача відповідач не виконав. Розмір заявленої позивачем до стягнення суми невиплаченої йому заробітної плати відповідач не спростував.
Тож конституційне право позивача на одержання винагороди за працю має бути захищено.
Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, а саме: податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (168.1.1). Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (168.1.2.).
Згідно з абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Приймаючи до уваги наведенні положення законодавства та зважаючи на те, що предметом позову ОСОБА_1 є заробітна плата за березень - липень 2017 року, суд уважає, що не є виходом за межі заявлених позовних вимог задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі за період часу з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 15196,53 грн без урахування податку та інших обов'язкових платежів, оскільки саме ця сума підлягає оподаткуванню під час її виплати та зазначена в поданій на підтвердження заявлених позовних вимог довідці (а.с.4).
З огляду на наведене, суд уважає, що позов слід задовольнити.
У зв'язку з тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 768,40 грн, виходячи з такого:
Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» в розрахунку на місяць у розмірі 1921,00 грн.
Отже, при поданні позову судовий збір в частині стягнення заборгованості по заробітній платі складав 768,40 грн (1921,00 грн х 0,4), тому з відповідача в доход держави належить стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 280 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, адреса: м. Київ, вул. Тверська, буд.5) про стягнення нарахованої, але на виплаченої заробітної плати задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість із заробітної плати без урахування податку та інших обов'язкових платежів за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у загальному розмірі 15196 (п'ятнадцять тисяч сто дев'яносто шість) грн 23 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. на рахунок для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Повний текст судового рішення складено 03 січня 2020 року.
Заочне рішення може бути переглянуто Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має прав на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя: О. В. Каліуш