Справа № 308/12620/19
27 грудня 2019 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Іванова А.П.,
за участі секретаря Єфремової М.Й.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
04.11.2019 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_2 .
Вказані вимоги мотивовує тим, що спільне подружнє життя між позивачем та відповідачкою припинилося, шлюбні відносини між ними неможливі, шлюб існує формально. За час перебування у шлюбі у подружжя народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що в силу наявності неповнолітніх дітей у подружжя, розірвання шлюбу через органи РАЦС неможливе.
У судовому засіданні позивач підтримав подані позовні вимоги, просив розірвати шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 .
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні визнала позовні вимоги, не заперечувала щодо розірвання шлюбу.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
На виконання вищезазначених положень законодавства, судом роз'яснено сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевірено, чи не суперечить закону визнання відповідачем позову та чи не порушено права, свободи чи інтереси інших осіб у зв'язку з таким визнанням.
Як встановлено судом, 29.06.2013 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської областіміж ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, про що у книзі реєстрації шлюбів зроблено запис №229. Прізвище після одруження: чоловіка - ОСОБА_1 , дружини - ОСОБА_2 . Зазначене підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 29.06.2013.
У даному шлюбі у подружжя народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , НОМЕР_3 відповідно.
Судом також встановлено, що спільне життя між подружжям не склалося, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин, шлюб існує формально.
Відповідно до положень ст. ст. 24, 56 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №11, проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
З урахуванням тієї обставини, що визнання позовних вимог відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а також з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини даного позову, суд вважає, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, сім'я розпалась і подальше її збереження неможливе, шлюб існує формально, збереження шлюбу може суперечити інтересам позивачки, а відтак суд приходить до висновку про прийняття визнання позовних вимог відповідачем, задоволення позовних вимог та ухвалення судового рішення в підготовчому засіданні на стадії підготовчого провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, з державного бюджету позивачу необхідно повернути 384,20 грн. судового збору.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 89, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 56, 105, 110, 112, 115 СК України, суд
ухвалив:
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 29.06.2013 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області за актовим записом №229.
Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешканцю АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканки АДРЕСА_2 , судовий збір на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешканця АДРЕСА_1 у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом згідно з ч. 4 ст. 115 СК України є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду А.П. Іванов