Справа № 308/8495/19
28 грудня 2019 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Іванова А.П.,
за участі секретаря Єфремової М.Й.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
встановив:
23.07.2019 позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить: розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з моменту звернення до суду з вказаним позовом і до досягнення дитиною повноліття.
Свої вимоги мотивує тим, що спільне подружнє життя між позивачкою та відповідачем не склалося, шлюбні відносини між ними фактично припинені, шлюб існує формально. Також вказує, що між нею та відповідачем не досягнуто згоди щодо матеріального утримання сина, а тому, враховуючи те, що відповідач офіційно працює, має стабільний дохід, у нього відсутня інша родина, на його утриманні не перебувають інші особи, просить стягнути з нього аліменти.
У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав.
Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом, 26.05.2012 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської областізареєстровано шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що у книзі реєстрації шлюбів зроблено запис №140. Прізвища після одруження: чоловіка - ОСОБА_2 , дружини ОСОБА_4 . Зазначене підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
У даному шлюбі у подружжя народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Судом також встановлено, що спільне життя між подружжям не склалося, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин, шлюб існує формально.
Відповідно до положень ст. ст. 24, 56 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №11, проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
З урахуванням тієї обставини, що визнання позовних вимог відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а також з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини даного позову, суд вважає, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, сім'я розпалась і подальше її збереження неможливе, шлюб існує формально, збереження шлюбу може суперечити інтересам позивачки, а відтак суд приходить до висновку про прийняття визнання позовних вимог відповідачем, задоволення позовних вимог та ухвалення судового рішення в підготовчому засіданні на стадії підготовчого провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
У відповідності до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-XІІ) дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою (ч. 1 ст. 141 СК України).
Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно з ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
У відповідності до ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 офіційно працевлаштований, на його утриманні не перебувають батьки чи інші особи, які потребують обов'язкового утримання з його сторони. В судовому засіданні відповідач не заперечив щодо стягнення 1/3 частини його доходу як аліменти на утримання його неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи вищезазначене, вимога позивачки про стягнення аліментів з відповідача в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 89, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 56, 105, 110, 112, 115 СК України, суд
ухвалив:
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області від 26.05.2012, актовий запис №140- розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня подання позовної заяви з 23.07.2019 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 сплачений позивачем судовий збір в розмірі 768/сімсот шістдесят вісім/ гривень 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду А.П. Іванов