Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3302/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калантай М.В.
при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", м.Київ
до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", м.Харків
про стягнення 10 017,99грн
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Безсонова М.В., довіреність №20-05/9 від 20.05.2019
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (надалі - відповідач) про стягнення 10017,99грн., з яких: 9900,00грн. страхового відшкодування, 117,99грн. 3% річних.
На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідності до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до нього, як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування на транспорті №019022/4017/0000084 від 01.03.2018, в межах фактичних витрат, перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Ухвалою від 16.10.2019 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.11.2019.
Ухвалою від 12.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 04.12.2019.
04 грудня 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому також міститься клопотання про поновлення пропущеного строку для його подання.
Суд зазначає, що даний відзив є таким, що подано з пропуском встановленого судом строку.
Статтею 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Зокрема, статтею 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідачем було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відзиву. При цьому, відповідач вказав, що відповідний лист про відкриття провадження у справі потрапив до АТ "СК "Мега- Гарант" несвоєчасно. Це відбулося внаслідок вручення поштового відправлення іншій юридичній особі, яка знаходиться також за цією адресою.
Суд зауважує, що будь-яких доказів на підтвердження вищевказаних обставин відповідачем не надано, а тому поважність причин пропуску строку для подання відзиву є недоведеною. Отже, підстави для поновлення пропущеного строку відсутні.
У зв'язку з цим, у судовому засіданні 04.12.2019 судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку для подання відзиву.
За таких обставин, відзив відповідача слід залишити без розгляду згідно приписів статей 118, 207 ГПК України.
У судовому засіданні 04.12.2019 судом оголошено перерву до 18.12.2019.
18 грудня 2019 року від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких він зазначив, що заява про страхове відшкодування від позивача надійшла до AT "СК "Мега-Гарант" 07.10.2019, що виходить за межі річного строку для подання заяви у рамках здійснення страхової виплати за відповідним договором. Тим самим, відповідач відповідно до приписів підпункту 37.1.5 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" звільняється від обов'язку сплачувати грошові кошти, які позивач просить стягнути в порядку регресу. Відповідач заперечує отримання від позивача доданої до позову заяви на виплату страхового відшкодування. Вказує, що надане позивачем рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за номером 0100170729069 не зареєстровано в системі даних Укрпошти. Крім того, позивачем не надано відповідного опису вкладення щодо направлення саме заяви на виплату страхового відшкодування. Також, відповідач зазначив, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження розміру матеріального збитку, оскільки: розрахунок цієї суми був проведений позивачем самостійно на основі комп'ютерної програми Аudatex; акт надання послуг №16.10.01 від 16.10.2018 не містить підпису замовника; огляд автомобіля Ніссан, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість) №00267104 від 27.07 2018, проводився особою, статус якої невідомий; експертиза для оцінки розміру шкоди суб'єктом оціночної діяльності не проводилася.
До даних пояснень відповідачем додано витяг з інтернет-сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відслідковування відправлення за номером 0100170729069.
Оскільки чинним законодавством не обмежено право сторони на надання письмових пояснень щодо суті спору, вони прийняті судом.
Проте щодо доданого до цих пояснень витягу з інтернет-сайту ПАТ "Укрпошта" суд зазначає, що даний документ не може бути прийнятий з огляду на пропуск строку передбаченого статтею 80 ГПК України для подання доказів.
У судовому засіданні 18.12.2019 судом оголошено перерву до 24.12.2019.
Позивач свого представника в судове засідання не направив, однак 18.12.2019 від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечила з підстав, викладених у письмових поясненнях.
У судовому засіданні 24.12.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
01 березня 2018 року між позивачем, як страховиком, ОСОБА_1 , як страхувальником, та ПАТ "Креді Агриколь Банк", як вигодонабувачем, укладено Договір добровільного страхування на транспорті №019022/4017/0000084, предметом якого є страхування транспортного засобу "NISSAN X-TRAIL", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
26 липня 2018 року у м.Суми відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу "OPEL VECTRA", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 .
Відповідно до постанови Ковпаківського районного суду м.Суми від 02.08.2018 у справі №592/10210/18 винним у скоєнні ДТП визнано водія ОСОБА_3 .
Внаслідок зазначеної ДТП автомобіль "NISSAN X-TRAIL", держномер НОМЕР_3 , отримав пошкодження, що підтверджується вищевказаною постановою районного суду, а також наявними у матеріалах справи протоколом огляду колісного транспортного засобу №00267104 від 27.07.2018, відповіддю від Національної поліції України.
27 липня 2018 року до позивача звернувся страхувальник із заявою про подію, що має ознаки страхового випадку, та виплату страхового відшкодування.
Згідно Ремонтної калькуляції № 00267104 від 03.08.2018року, вартість ремонту становить 12537,39грн. (без урахування ПДВ).
У відповідності до вимог п.п.6.2.4, 9.1. 10.1 Договору страхування від 01.03.2018, між позивачем та ОСОБА_1 було укладено Заяву про погодження розміру страхового відшкодування (компромісна виплата за актом виконаних робіт), за яким позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 11900,00грн. на користь вигодонабувача - ПАТ "Креді Агриколь Банк", що підтверджується платіжним дорученням №055320 від 22.11.2018.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 була застрахована у АТ "СК "Мега-Гарант" згідно полісу АМ/004542144. Відповідно до даного полісу відповідач взяв на себе обов'язок щодо відшкодування шкоди майну в межах 100000,00грн., розмір франшизи - 2000,00грн.
Позивач направив відповідачу заяву №23742 на виплату страхового відшкодування вих.№9504 від 14.12.2018, в якій на підставі статей 993, 1187 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" просив здійснити відшкодування шкоди в розмірі 11900,00грн.
Дана заява отримана представником відповідача 28.01.2019, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач вказані грошові кошти позивачу не перерахував.
У зв'язку із вказаними обставинами позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 9900,00грн. страхового відшкодування, 117,99грн. 3% річних.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.
Згідно з частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до норм статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.
Особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як безпосередній її заподіювач, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.
Отже, відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства, позивач після виплати страхового відшкодування страховику (вигодонабувачу) в розмірі 11900,00грн., отримав право зворотної вимоги до відповідача, як страховика цивільно-правової відповідальності особи, винної у скоєнні ДТП, згідно поліса АМ/004542144.
Статтею 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
У відповідності до положення пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом АМ/004542144 встановлено, що ліміт за шкоду майну складає 100000,00грн., а розмір франшизи - 2000,00грн.
Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача 9900,00грн. суми страхового відшкодування (11900,00грн. - 2000,00грн.)
Відповідач не надав доказів відшкодування позивачу вказаної суми, однак у письмових поясненнях зазначив про недотримання відповідачем вимог підпункту 37.1.5 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно якої підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Вказане твердження спростовується наявною у справі заявою №23742 на виплату страхового відшкодування вих№9504 від 14.12.2018 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за номером 0100170729069.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У даному випадку, оскільки чинне законодавство не зобов'язує направляти заяви про страхове відшкодування з описом вкладення, надане позивачем рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за номером 0100170729069 є належним та допустимим доказом направлення відповідачу заяви на виплату страхового відшкодування.
Заперечення відповідача щодо отримання даної заяви жодним доказом не підтверджено. Зокрема, суду не надано жодного іншого листа позивача (а не заяви №23742), який фактично надійшов у відправленні за номером 0100170729069.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.
Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд наголошує, що відповідно до часини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували наведені у позові відомості (щодо отримання відповідачем саме заяви на виплату страхового відшкодування), судом здійснено розгляд справи з урахуванням наявних у ній матеріалів, які підтверджують правомірність вимог позивача.
Стосовно доводів відповідача про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження розміру матеріального збитку, слід зазначити наступне.
Визначення розміру збитків на підставі ремонтної калькуляції, складеної на основі комп'ютерної програми "Audatex", не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована п.59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Крім того, частиною 2 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.
Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17.
Враховуючи вищевикладене, суд не приймає заперечення відповідача та вважає позовні вимоги в частині стягнення 9900,00грн. суми страхового відшкодування законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання, позивач здійснив нарахування відповідачу 3% річних у розмірі 117,99грн. за період з 29.04.2019 по 20.09.2019.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, з факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Таким чином, правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. Правовідносини з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням і, зважаючи на таку юридичну природу, на них також поширюється дія положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми 117,99грн. 3% річних, суд визнав його такими, що відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м.Харків, вул.Донця-Захаржевського, буд.6/8, код 30035289) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01032, м.Київ, вул.Саксаганського, буд.70-А, код 20033533) 9900,00грн. страхового відшкодування, 117,99грн. 3% річних, а також 1921,00грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "03" січня 2020 р.
Суддя М.В. Калантай