18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
18 грудня 2019 року м. Черкаси справа № 925/183/19
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участі представників сторін: скаржника (боржника) - Чухрія Д.С. за довіреністю, стягувача - адвоката Черніговцева О.О., приватного виконавця - Недоступа Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси скаргу приватного підприємства «Мліїв» на дії приватного виконавця у справі № 925/183/19 за позовом малого приватного підприємства фірма «Ерідон» до приватного підприємства «Мліїв» про стягнення 2 155 126 грн. 41 коп.,
05.12.2019 року боржник - приватне підприємство «Мліїв» звернувся в господарський суд Черкаської області зі скаргою (вх. № 37072/19, т. 2 а.с. 122-123) на дії приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області щодо накладення арешту на рахунки підприємства, в якій скаржник просив суд:
поновити строк для звернення до суду із скаргою на дії приватного виконавця;
зняти з рахунків боржника № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», № НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ» арешт, накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д.М. від 13.11. 2019 року в межах виконавчого провадження № 60587461 щодо примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області № 925/183/19 від 11.11.2019 року.
Скарга мотивована тим, що на рахунках № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», № НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ» перебувають кошти боржника, призначені для обслуговування кредиту, виплати заробітної плати та інших виплат працівникам, сплати обов'язкових внесків і податків до державного бюджету, отже є захищеними законом. Постанова приватного виконавця про арешт коштів на них суперечить нормам ст.ст. 48, 52, 59 Закону України «Про виконавче провадження», порушує права і охоронювані законом інтереси боржника і держави.
Обґрунтовуючи скаргу, боржник також послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 27.06.2019 року у справі № 916/73/19, від 10.10.2019 року у справі № 916/1572/19, приписи ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06.12.2019 року поновлено приватному підприємству «Мліїв» строк для подання скарги на дії приватного виконавця, скаргу прийнято та призначено до розгляду, зобов'язано приватного виконавця Недоступа Д.М. надати суду письмовий відзив на скаргу, матеріалів виконавчого провадження для огляду в суді.
Приватний виконавець Недоступ Д.М. 17.12.2019 року подав суду відзив (вх № 38432/19, т. 2 а.с. 141-143) на скаргу, в якому заперечував проти задоволення судом скарги боржника з підстав її необґрунтованості і недоказаності, до відзиву додав письмові докази, якими він обгрунтовується.
У судовому засіданні представник скаржника (боржника) скаргу з підстав, викладених в ній, підтримав і просив суд задовольнити її повністю, приватний виконавець Недоступ Д.М. скаргу не визнав і просив відмовити у її задоволенні повністю з підстав, викладених у відзиві на неї, представник тягувача підтримав позицію приватного виконавця і просив суд відмовити у її задоволенні.
Вислухавши пояснення представників скаржника (боржника), стягувача, приватного виконавця, дослідивши скаргу боржника, матеріали справи в частині, що її стосуються, та оцінивши їх у сукупності, суд відмовляє в задоволенні скарги повністю з таких підстав.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.06.2019 року у справі № 925/183/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 року, позов задоволено повністю, стягнуто з приватного підприємства «Мліїв» на користь малого приватного підприємства фірма «Ерідон» 2155126 грн. 41 коп. боргу, 32326 грн. 91 коп. судових витрат.
11.11.2019 року, після повернення справи із суду апеляційної інстанції, на виконання рішення господарського суду Черкаської області від 26.06.2019 року у справі № 925/183/19 видано наказ.
Постановами приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д.М. від 13.11.2019 року, за заявою стягувача від 12.11.2919, відкрито виконавче провадження № 60587461 з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області від 11.11.2019 року у справі № 925/183/18, накладено арешт на всі грошові кошти боржника на всіх його рахунках в банках (окрім захищених) в межах суми стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця і витрат виконавчого провадження (т. 2 а.с. 146-147, 145, 148).
Так, відповідно до постанови приватного виконавця, ним накладено арешт на всі грошові кошти (у будь-якій валюті), що знаходяться на всіх рахунках боржника, відкритих в АТ «ПУМБ», Філія - Черкаське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», Черкаське ГРУ АТ КБ «Приватбанк», АТ «Кредобанк», АБ «Південний», а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, окрім рахунків захищених відповідно до Бюджетного кодексу України, Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованнями» та інших рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонені законом, та належить боржнику.
Із повідомлення Державної фіскальної служби України № 1058424091 від 13.11.2019 року, наданого на запит приватного виконавця від 13.11.2019 року, у боржника наявні 10 рахунків в банківських установах та Державному казначействі України, у тому числі і спірні.
15.11.2019 року АТ КБ «Приватбанк» листом № 20.1.0.0.0/7-191113/1889, повідомив про накладення арешту лише на рахунок № UA НОМЕР_3 , в накладенні арешту на інший рахунок боржника відмовлено на підставі ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (т. 2 а.с. 150, 152).
14.11.2019 року АТ «ПУМБ» листом № 116/339/19.1 БТ, повідомив про накладення арешту на рахунки боржника: № UA923348510000000002600248272 та № UA263348510000000002600775006 (т. 2 а.с. 151).
Згідно з інформацією АТ «ПУМБ» від 27.11.2019 року, АТ КБ «Приватбанк» від 02.12.2019 року про рух коштів боржника на його особовому рахунку № НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ» за період з 01.07.2019 року по 22.11.2019 року, на рахунку № UA НОМЕР_3 в АТ КБ «Приватбанк» у період з 01.07.2019 року по 25.11.2019 року з призначенням платежу «виплата коштів на заробітну плату, сплата податків, зборів і обов'язкових платежів» не відображено (т.2 а.с. 153, 155-170).
Отже, спірні правовідносини сторін перебувають у сфері регулювання Закону України «Про виконавче провадження», Господарського процесуального кодексу України, Конституції України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Законом України «Про виконавче провадження» встановлено, що:
виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ч. 1 ст. 1);
під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону (ч. 2 ст. 13);
виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч. 1, ч. 2 п. 1 ст. 18);
виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону (п. 1 ч. 1, ч. 5, ч. 7 ст. 26);
стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (ч. 2 ст. 48);
виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8 ст. 48);
виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (ч.1, ч. 2 ст. 52);
не підлягають арешту в порядку,встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках (ч. 3 ст.52).
арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили (ч. 1, ч. 2 , ч. 10 ст. 56 );
рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74).
Законом визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ст.ст. 339, 342, 343 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
При винесені ухвали судом також враховується п. 9.13 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», згідно якої за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Відтак, з огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вважає, що спірні рахунки боржника № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», № НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ» не мають ознак спеціального режиму використання, в силу Закону відсутня заборона на арешт коштів, що перебувають на них, тому надає перевагу запереченням на скаргу приватного виконавця і стягувача, а скаргу боржника із зазначених у ній підстав визнає необґрунтованою, недоказаною і в її задоволенні відмовляє.
Посилання скаржника на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 27.06.2019 року у справі № 916/73/19, від 10.10.2019 року у справі № 916/1572/19, приписи ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року суд також відхиляє, оскільки обставини, що досліджувались у наведених справах, є відмінними від обставин цієї справи.
Відповідно до ст. 344 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні йог. скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Керуючись ст.ст. 129, 233-235, 343, п.п. 9, 17.5, 17.15, 19.1 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні скарги приватного підприємства «Мліїв» (вх. № 37072/19 від 05.12.2019) на дії приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д.М. відмовити повністю.
Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів.
Повний текст ухвали складено 03.01.2020 року.
Суддя В.М. Грачов