29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"02" січня 2020 р. Справа № 924/1244/19
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., при секретарі судового засідання Адамчук І.П., розглянувши матеріали справи
за позовом фізичної особи - підприємця Ткача Олександра Дмитровича
до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Дніпро"
про стягнення 39 596,72 грн., з яких 24750,00 грн. основний борг, 13005,73 грн. інфляційні нарахування, 1840,99 грн. 3% річних
Представники сторін: не з'явились
Процесуальні дії по справі.
28.11.2019р. на адресу суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця Ткача Олександра Дмитровича до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Дніпро" про стягнення 39 596,72 грн., з яких 24750,00 грн. основний борг, 13005,73 грн. інфляційні нарахування, 1840,99 грн. 3% річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2019 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.
Ухвалою суду від 02.12.2019р. позовну заяву залишено без руху, надавши заявнику строк у 7 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків виявлених у позовній заяві з доданими документами.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 09.12.2019р. останню прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, перше судове засідання призначено на 02 січня 2020р.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 39 596,72 грн., з яких 24750,00 грн. основний борг, 13005,73 грн. інфляційні нарахування, 1840,99 грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання умов договору оренди №10 від 28.04.2017р. відповідачу передано в тимчасове користування сільськогосподарську техніку, однак орендну плату, визначену у акті здачі - прийняття робіт (надання послуг) №23 від 15.09.2017р., ним не сплачено. Позивачем додано двосторонній акт звірки розрахунків від 14.08.2018р. за договором №10 від 28.04.2017р., в якому відображено борг на суму 24750,00 грн. У зв'язку з простроченням сплати орендної плати, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення інфляційні нарахування та 3% річних, про стягнення яких звернувся з позовом до суду.
У відзиві від 26.12.2019р. відповідач визнав факт надання позивачем послуг за договором, існування заборгованості перед останнім на суму 24750,00 грн. та просив розглядати справу без його участі.
26.12.2019р. позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі за наявними у справі доказами, у якому просив позовні вимоги задовольнити.
В судове засідання 02.01.2020р. представники сторін не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується судовими повістками з відмітками про вручення сторонам ухвали суду від 09.12.2019р. №924/1244/19, яку надіслано за адресами місцезнаходження останніх, визначеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми ч. ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, подані ними клопотання про розгляд справи без їх участі та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представників сторін за матеріалами справи.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
28.04.2017р. між фізичною особою - підприємцем Ткачем Олександром Дмитровичем (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Дніпро" (орендар) укладено договір оренди №10, згідно зі змістом якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування сільськогосподарську техніку (далі - Техніка) строком до 31.12.2017р., а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове володіння та користування техніку і зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату.
Серед обов'язків орендаря у п. 2.3.2 договору передбачено своєчасне і в повному обсязі внесення орендної плати на умовах, визначених цим договором.
У розділі 3 "Орендна плата" договору визначено, що розмір орендної плати за користування технікою становить 330,00 грн. за годину. Кількість годин роботи техніки визначається відповідно до скріплених підписами представників сторін наряд-замовлень, змінних рапортів, шляхових листів або іншої виробничої документації. На підставі зазначених документів орендодавець готує Акт наданих послуг (виконаних робіт), в якому визначається плата за кількість напрацьованих годин. Орендна плата сплачується орендарем щомісяця шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця протягом 15 календарних днів з моменту підписання Акта наданих послуг (виконаних робіт).
За змістом п. 4.1 договору передача техніки оформлюється Актом приймання-передачі техніки, який підписується уповноваженими представниками сторін. При цьому, при передачі техніки від орендодавця до орендаря кількість відпрацьованих годин, які підлягають оплаті орендарем, визначаються в порядку, передбаченому в п. 3.1. цього договору та не залежить від дати фактичного отримання чи повернення орендарем техніки за Актом приймання-передачі техніки.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін діє до моменту повного виконання сторонами зобов'язань за ним (п. 7.1 договору).
24.04.2017р. сторони підписали акт приймання-передачі до договору №10 від 28.04.2017р., відповідно до якого ФОП Ткач О.Д. передав ТОВ "СГП "Дніпро" в строкове платне користування телескопічний навантажувач, марка НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Договір оренди №10 від 28.04.2017р. та акт приймання-передачі від 28.04.2017р. підписано та скріплено відтисками печаток сторін.
На виконання умов вищезазначеного договору, за наслідком надання послуг з оренди техніки, між ФОП Ткачем О.Д. та ТОВ "СГП "Дніпро" підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №23 від 15.09.2017р. на суму 24750,00 грн.
Докази оплати відповідачем 24750,00 грн. за надані позивачем послуги з оренди техніки за договором №10 від 28.04.2017р. згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №23 від 15.09.2017р. в матеріалах справи відсутні.
За змістом підписаного станом на 14.08.2018р. двостороннього акту звірки взаємних розрахунків між ФОП Ткачем О.Д. та ТОВ "СГП "Дніпро" за договором №10 від 28.04.2017р. борг відповідача визначено у розмірі 24750,00 грн., існування якого також визнано у відзиві на позовну заяву від 26.12.2019р.
Оскільки відповідач не розрахувався за надані послуги за договором оренди №10 від 28.04.2017р., позивач просить суд стягнути окрім 24750,00 грн. орендної плати, нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 13005,73 грн. інфляційних нарахувань та 1840,99 грн. 3% річних за період з 14.05.2017р. по 04.11.2019р., про стягнення яких останній звернувся з відповідним позовом.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2017р. між сторонами укладено договір оренди №10, який за своєю правовою природою є договором найму (оренди).
Відповідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що на виконання умов договору №10 від 28.04.2017р. ФОП Ткач О.Д. передав, а ТОВ "СГП "Дніпро" прийняв у строкове платне користування майно згідно акту приймання-передачі від 28.04.2017р.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
В матеріалах справи наявний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №23 від 15.09.2017р. за договором оренди №10 від 28.04.2017р., що підтверджує отримання уповноваженим представником відповідача майна та його використання у період з 01.09.2017р. по 15.09.2017р. у кількості 75 год., вартістю оренди 24750,00 грн.
Відповідно до ч. 5. ст. 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом п. 3.2 договору орендна плата сплачується орендарем щомісяця шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця протягом 15 календарних днів з моменту підписання Акта наданих послуг (виконаних робіт).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розміру в сумі 24750,00 грн. не спростовано, доказів погашення вказаної заборгованості в добровільному порядку не надано та існування останньої визнано у відзиві від 26.12.2019р.
Враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, з огляду на доведеність порушення відповідачем зобов'язання з погашення орендної плати за договором №10 від 28.04.2017р., відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем 24750,00 грн., суд вважає заявлені позовні вимоги про стягнення 24750,00 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи прострочення відповідачем грошового зобов'язання за договором оренди, позивач просить стягнути нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 1840,99 грн. - 3% річних та 13005,73 грн. інфляційних втрат за період з 14.05.2017р. по 04.11.2019р.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При перерахунку заявлених до стягнення 3% річних суд встановив, що останні заявлено без врахування п. 3.2 договору за невірно визначений період, з огляду на що здійснено перерахунок 3% річних та встановлено, що правомірним та обґрунтованим є розмір 3% річних в сумі 1556,20 грн. розрахований за період 01.10.2017р. - 04.11.2019р. З огляду на викладене, у стягненні 284,79 грн. - 3% річних належить відмовити.
При вирішенні позовних вимог про стягнення 13005,73 грн. інфляційних втрат судом враховується, що інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатись й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Вищевказана позиція узгоджується з висновками Пленуму Вищого господарського суду України викладеними у абз. 2 п. 3.1 ч. 3 та п. 3.2 ч. 3 постанови №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
На підставі викладеного, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та встановлено, що позивач невірно визначив період для обрахунку останніх, оскільки його розпочато в місяць виникнення прострочення, а не з наступного, та розрахунок проведено за окремі календарні дні, а не в середньому за місяць, а тому вимога про стягнення інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання підлягає задоволенню частково у розмірі 4435,90 грн. за період жовтень 2017 року - жовтень 2019 року. В частині стягнення 8569,83 грн. інфляційних втрат належить відмовити.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 24750,00 грн. основного боргу, 1556,20 грн. - 3% річних та 4435,90 грн. інфляційних нарахувань. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов фізичної особи - підприємця Ткача Олександра Дмитровича до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Дніпро" про стягнення 39 596,72 грн., з яких 24750,00 грн. основний борг, 13005,73 грн. інфляційні нарахування, 1840,99 грн. 3% річних задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Дніпро" (30030, вул. Миру, 16, с. Ганнопіль, Славутського району Хмельницької області, ідентифікаційний код 30929334) на користь фізичної особи - підприємця Ткача Олександра Дмитровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 24750,00 грн. основного боргу, 1556,20 грн. - 3% річних, 4435,90 грн. інфляційних нарахувань, 1491,46 грн. витрат по сплаті судового збору.
Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.
У решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 03.01.2020р.
Суддя А.М. Яроцький
Віддрук. 3 прим. (реком. з повідом.):
1 - до справи;
АДРЕСА_1 47800, вул. Зелена, буд. 3а/3, смт. Підволочиськ, Підволочиського району,Тернопільської області.
3 - відповідачу - 30030, вул. Миру, 16, с. Ганнопіль, Славутського району Хмельницької області.