Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3991/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калантай М.В.
при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", м.Київ
до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м.Харків
про стягнення 28 518,11грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" (далі за текстом - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (далі за тестом - відповідач) про стягнення 28 518,11грн., з яких: 27510,44грн. страхового відшкодування, 540,41грн. 3% річних, 467,26грн. інфляційних втрат.
На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідності до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до нього, як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №131426/4100/0000008 від 03.01.2018, у межах фактичних витрат, перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Ухвалою від 09.12.2019 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.12.2019.
17 грудня 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Позивач свого представника в судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце засідання повідомлений належним чином.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, однак у відзиві просив здійснювати розгляд справи без його участі.
Враховуючи заявлення відповідачем у відзиві про визнання позову в повному обсязі, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Також, згідно зі статтею 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відзив на позовну заяву підписаний від імені відповідача представником Коваленком А.О, який відповідно до довіреності №3251 від 20.12.2018 має повноваження на повне або часткове визнання позову.
Отже, дана особа має повноваження на визнання позову від імені відповідача.
За таких обставин, визнання позову, яке міститься у відзиві на позовну заяву, приймається та задовольняється судом.
Слід зауважити, що частиною 3 статті 185 ГПК України встановлено, що, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
Таким чином, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
03 січня 2018 року між позивачем, як страховиком, та ТОВ "Лакталіс-Україна", як страхувальником, укладено Договір добровільного страхування на транспорті "КАСКО CORPORATE" №131426/4100/0000008, предметом якого є, зокрема, страхування транспортного засобу "RENAULT KOLEOS", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
24 грудня 2018 року у м.Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , та транспортного засобу "BMW", реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .
Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м.Києва від 01.03.2019 у справі №752/442/19 винним у скоєнні ДТП визнано водія ОСОБА_2 .
Внаслідок зазначеної ДТП автомобіль "RENAULT KOLEOS", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав пошкодження, що підтверджується вищевказаною постановою районного суду, довідкою Національної поліції України №3018363376477761 від 05.02.2019, а також наявним у матеріалах справи актом огляду транспортного засобу №00283813 від 26.12.2018.
26 грудня 2018 року до позивача звернувся страхувальник із заявою про подію, що має ознаки страхового випадку, та виплату страхового відшкодування.
08 січня 2019 року позивачем відповідно до ремонтної калькуляції №00283813 від 04.01.2019 та рахунку-фактури №ММ-00001946 від 29.12.2018, складено страховий акт №00283813 та розрахунок суми страхового відшкодування до нього.
На підставі вищевказаних документів позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 27510,44грн. шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок страхувальника, що підтверджується платіжним дорученням №063111 від 09.01.2019.
Цивільна відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована у ТДВ "Міжнародна страхова компанія" згідно полісу АМ/8223637. Відповідно до даного полісу відповідач взяв на себе обов'язок щодо відшкодування шкоди майну в межах 100000,00грн., розмір франшизи - 0,00грн.
Позивач направив відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування вих.№384 від 17.01.2019, в якій на підставі статей 993, 1187 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" просив здійснити відшкодування шкоди в розмірі 27510,44грн.
Дана заява отримана представником відповідача 22.01.2019, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач вказані грошові кошти позивачу не перерахував.
У зв'язку із вказаними обставинами позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 27510,44грн. страхового відшкодування, 540,41грн. 3% річних, 467,26грн. інфляційних втрат.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.
Згідно з частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до норм статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.
Особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як безпосередній її заподіювач, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.
Отже, відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства, позивач після виплати страхового відшкодування страховику в розмірі 27510,44грн., отримав право зворотної вимоги до відповідача, як страховика цивільно-правової відповідальності особи, винної у скоєнні ДТП, згідно поліса АМ/8223637.
Статтею 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
У відповідності до положення пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом АМ/8223637 встановлено, що ліміт за шкоду майну складає 100000,00грн., а розмір франшизи - 0,00грн.
Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача 27510,44грн. суми страхового відшкодування (27510,44грн. - 0,00грн.)
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач не надав доказів відшкодування позивачу вказаної суми, його представник у судовому засіданні повідомила про визнання позовних вимог у повному обсязі, а тому позовні вимоги про стягнення 27510,44грн. є такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання, позивач здійснив нарахування відповідачу 3% річних у розмірі 540,41грн. за період з 03.04.2019 по 27.11.2019 та інфляційні втрати в сумі 467,26грн. за період квітень-жовтень 2019 року.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, з факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Таким чином, правовідносини, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. Правовідносини з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням і, зважаючи на таку юридичну природу, на них також поширюється дія положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
У відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на приписи статті 130 ГПК України, просить покласти на нього половину від розміру судового збору.
Так, згідно з частиною 1 статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
При цьому, слід враховувати, що згідно з приписів статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається лише за клопотанням особи, яка його сплатила.
У даній справі таке клопотання позивачем не заявлялося, а тому судовий збір, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути покладений на відповідача у повному обсязі.
Керуючись статтями 129, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61023, м.Харків, вул.Мироносицька, буд.99 А-3, код 31236795) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01032, м.Київ, вул.Саксаганського, буд.70-А, код 20033533) 27510,44грн. страхового відшкодування, 540,41грн. 3% річних, 467,26грн. інфляційних втрат, а також 1921,00грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "02" січня 2020 р.
Суддя М.В. Калантай